Меркель демонструє справжнє лідерство

Ангела Меркель — перший із канцлерів Німеччині позавчора відвідала меморіал Дахау і тим самим показала приклад як сучасним політикам слід ставитися до власної історії. Ангела Меркель обійшла територію табору і заявила, що він є «жахливим розділом у німецькій історії, якого не було ні до, ні після». Більшість німців, зазначила Меркель, заплющувало очі на те, що там відбувалося. Вона назвала свої відвідини Дахау «мостом із минулого до сьогодення і майбутнього, яке ми хочемо побудувати».

Залізний канцлер призналася, що приїхала до концентраційного табору з відчуттям сорому і гіркоти. Меркель підкреслила, що пам’ять про страждання в’язнів потрібно передавати з покоління в покоління. Молоді люди мають знати, яке лихо заподіяла Німеччина.

«Ніколи більше не повинна повторитися ситуація, коли люди, що перебувають серед нас, позбавлені захисту лише тому, що вони прибули з певної країни, є прибічниками певної релігії, певних політичних поглядів, сексуальної орієнтації. Ніколи більше не можна припустити, щоб їх саме через це піддавали дискримінації і вбивали», — підбила підсумок Меркель у своїй промові в пивній ятці ХСС.

Федеральний канцлер відвідала меморіал на запрошення колишнього в’язня концтабору, але опозиція розцінила візит як частину передвиборчої кампанії і накинулася на Меркель із критикою. Лідер опозиційної Зеленої партії Німеччини Рената Кюнаст скептично поставилася до візиту Меркель, назвавши це «вульгарною й обурливою комбінацією». «Якщо ви всерйоз хочете віддати данину пам’яті в цьому жахливому місці, туди треба приїжджати не в рамках виборчої кампанії», — наводить її слова газета Leipziger Volkszeitung.

А 93-річний Макс Маннгеймер, глава комітету в’язнів Дахау, назвав візит Меркель «історичним». За його словами, це — «знак пошани до пам’яті всіх колишніх в’язнів».

Нагадаємо, раніше президент Німеччини Йоахім Гаук закликав Росію покаятися за злочини комунізму (Див. «День» №130 за 26 липня 2013 року, матеріал «Досвід Подолання»). І справді, «чому б російським політикам не наслідувати приклад Німеччини і не покаятися за злочини комунізму, сталінського режиму, і не відвідати підніжжя гори Шміта, Соловки і Биківню? Чому би власникам «Норильського нікелю» не виплатити в’язням концтаборів, які зводили цю «будову комунізму», хоча б медичні страховки? То хіба це не був би наочний і людський жест, набагато ефективніший для десталінізації Росії, аніж усі розмови про неї разом узяті? Можливо, тоді щось покращиться у відносинах із сусідами?» — пише на своїй сторінці у «Фейсбуці» Лариса Івшина.

«НЕЗДАТНІСТЬ РОСІЇ ДО КАЯТТЯ, БЕЗУМОВНО, ПЕРЕПОНА ДО ДРУЖНІХ ВІДНОСИН ІЗ УКРАЇНОЮ»

Юрій ШАПОВАЛ, доктор історичних наук, завідувач відділу етнополітології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень Національної академії наук України:

— Це принципово важливий крок, що мені нагадує крок Віллі Брандта, який став на коліна перед пам’ятником жертвам Варшавського гетто у 1950 році. Це — хороший приклад і для наших президентів. Адже дуже довго жоден із них не доїжджав до Биківні — місця пам’яті масових поховань жертв політичних репресій в Україні. Те, що роблять політики — вони завжди вкладають додаткові смисли у свої кроки.

Вчинок Меркель — дуже хороший урок для всіх політиків у світі, і для наших у тому числі. Це той приклад, який варто наслідувати. Знаючи, які зараз непрості процеси відбуваються у Німеччині та як зміщуються акценти у баченні України свого місця та ролі в Європі — це дуже значний крок.

Що Росії заважає покаятися? Вона чомусь себе і досі ідентифікує з тим режимом. Це складне запитання, оскільки Путін і Мєдвєдєв кілька разів публічно говорили, що вони зрікаються сталінської спадщини. Очевидно, що вони нерадянські люди (в класичному сенсі цього слова), бо дуже багато факторів про це говорять. Але вони чомусь ідеологічно чи політико-ідеологічно, ідентифікують себе з тим часом, режимом та цінностями, які на їх погляд, не девальвуються. Насправді, цінності створюють люди і девальвують їх так само люди. Окрема причина — росіяни інструменталізують історію. Вони підпорядковують її політиці і поточним справам у проблемі отримання влади і свого власного перебування при ній, заграванню з якимись певними шарами соціуму. Зрештою, це Росія, це їх досвід і життя, але ми повинні думати насамперед, про себе.

Нездатність Росії до каяття — безумовно, перепона до дружніх відносин із Україною. Коли люди кажуть, що вони поводилися не так — це самоочищення. Кожна людина, як і суспільство, переживає певну еволюцію. Якщо цього не робити (це не означає, що треба чорнити своє минуле, зрікатися його) — суспільство не може сприймати більшого та інших людей.

ДОВІДКА «Дня»

Розташований неподалік від Мюнхена концтабір «Дахау» — це перший концентраційний табір, який було створено нацистами в березні 1933 року. За 12 років його існування його в’язнями стало, щонайменше, 200 тис. людей. За даними істориків, у його катівнях було вбито або померло з голоду, виснаження та хвороб 41,5 тис. в’язнів. Концтабір було ліквідовано 29 квітня 1945 року, коли його в’язнів було звільнено американськими військами. 1965 року на цьому місці було споруджено меморіал.