Міф про «Еврабію»
Сьогодні багато уваги приділяється розповідям про те, як чимало молодих європейських мусульман піддаються впливу тероризму, як іслам веде до радикалізації і як мусульмани через свою віру вибирають життя в гетто й тим самим створюють розсадники тероризму. В екстремальному вигляді ця ідея відбивається в понятті «Єврабія» — терміні, що розпалює ворожнечу, який використовують для опису нібито існуючого феномена забруднення мусульманськими ордами ДНК Європи, що відбувається в наші дні.
Ці розповіді більше всього посилюють страх перед доморослим тероризмом, а також спонукають ставитися до мусульман як до іноземних недругів. Цьому співзвучна ідея, що примирення релігійних розбіжностей несе в собі небезпеку. Також створюється помилкова дихотомія, що мусульмани повинні обирати між західною та європейською ідентичністю і приблизно окремою від них ісламською ідентичністю.
Однак відносини між вірою європейських мусульман і ідентифікацією з європейськими націями рідко відповідають стереотипу поняття «Єврабії». Широкомасштабне глобальне дослідження інституту Геллапа, яке завершилося виданням книги Джона Л. Еспозіто і Далії Могахед «Хто говорить за іслам: що дійсно думає мільярд мусульман» (Who Speaks for Islam: What a Billion Muslims Really Think), містить детальний і складний аналіз відносин європейських мусульман. На основі результатів опитування зроблений висновок, що релігійна й національна ідентифікація — це концепції, які доповнюють одна одну, а не конкурують.
Мусульмани, які проживають у Парижі, Лондоні та Берліні, релігійніші, ніж звичайні жителі, але вони так само, як і інші люди схильні ідентифікувати себе зі своєю нацією і її демократичними інститутами, і також схильні заперечувати насильство.
У переважній кількості розповідей мечеті та іслам часто асоціюються з місцями, де відбувається радикалізація, але я стверджую, що деякі молоді люди активно відвертаються від цих мирних інститутів. Це може бути пов’язане з тим, що асоціації мечетей та ісламу не можуть конкурувати з обіцянками втіхи, доступними через інтернет, де можуть освітлюватися хвилюючі політичні проблеми, що підживлюють несправедливість у всьому світі, а також звучати заклики взятися за зброю, які, зрештою, можуть виявитися смертоносними.
Інтернет — це місце, де деякі молоді мусульмани піддаються звабним розповідям про іслам, вигаданими тими, хто стоїть за терористичними атаками нашого століття. Ми також знаємо, що руйнівна дія інтернету на невелику кількість молодих людей не обмежується лише мусульманським співтовариством, як показали трагічні події у Брідженді у Великій Британії, коли 17 молодих людей, які, мабуть, зв’язалися за допомогою інтернету, здійснили самогубство.
Для деяких молодих мусульман першорядна субкультура є віртуальною, яка діє на периферії мусульманських співтовариств, як у Європі, так і в ісламському світі. Вона розповідає про світ, наповнений несправедливістю, де єдиним рішенням проблем можуть стати лише насильні дії, що, можливо, приведуть до перемоги єдиного ісламського світу. Незручна правда, що подібні дії можуть бути теологічно недопустимими, не приймається в розрахунок; тобто мета виправдовує засоби, і стверджується, що цьому насправді немає альтернативи.
Такі розповіді привабливі тим, що вони вводять у стан психозу, який переживають багато молодих мусульман. Багато хто може вбачати в непопулярних і несправедливих діях іноземців в Іраку приклади марності законних політичних методів. Інші відчувають задуху від переважаючих «токсичних» міркувань про те, що європейські мусульмани є чужими, ворожими й підозрілими. Приймаються закони, направлені на ізоляцію і «переслідування» мусульман, а твердження, що зміцнюють ісламофобію в наших ЗМІ, посилюють абсурдну ідею про те, що ми насправді спостерігаємо і є «війна з ісламом».
Усюди в мусульманських співтовариствах існує необхідність кинути виклик цим розповідям, відкривши людям, що іслам заперечує насильство. Ми повинні ще раз подвоїти наші зусилля, щоб принести реалії нашої віри в суспільство. Таким чином, потрібно віддати належне спокою голландських мусульман у їхній протидії провокаціям політиків правого спрямування на чолі з Геєртом Вілдерсом, який готовий випустити фільм, що лише розпалить суспільні забобони проти ісламу. Мусульмани в Нідерландах відповідають тим, що відкривають свої мечеті й звертаються до сусідів.
Усе суспільство повинно припинити розглядати подібні проблеми у світлі мусульманського питання, бо це проблеми, від рішення яких залежатимуть цінності, на яких засноване європейське суспільство. Спроби розібратися з почуттями несправедливості, облоги та відчуження, які відчувають молоді мусульмани, не означає перемогу екстремістів. Швидше, це перемога європейських ліберальних цінностей, оскільки це демонструє, що кожна особистість і кожна меншина має однакову цінність.
Ми не повинні розглядати доморослий тероризм і присутність мусульман як нові для Європи явища. Взаємодія ісламу з європейським суспільством привела до розквіту знань, і велика кількість мусульман населяла Балкани та східну й центральну Європу протягом сотень років. Вони допомогли відновити підірвані війною економіки Європи в 1950-х роках, прибуваючи як іммігранти і роблячи Європу своїм домом. Майже в кожній сфері життя мусульмани були невід’ємною частиною Європи.
Усі європейці, у тому числі мусульмани, праві, хвилюючись через проблему доморослого тероризму. Наше право на безпеку та життя першорядне, як і необхідність жити без забобонів і підозр. Вибухи 7 липня 2005 року в місті Лондоні, що стало моїм домом, гостро поставили це питання в моєму житті. Жертвами стали люди всіх вірувань і рас, у тому числі мусульмани, були вони й серед героїв, які допомогли Лондону так швидко стати на ноги. Колективна реакція лондонців після подій 7 липня була рішучою, яку повинна перейняти і Європа: ми не дозволимо подібним вбивствам розділити нас.
Муххамад Абдул БАРІ — генеральний секретар Ради мусульман Великої Британії.
