Мілошевич намагається приєднати Росію до Сербії
Парламент Союзної Республіки Югославії в другий день Пасхи практично одноголосно схвалив ініціативу президента Слободана Мілошевича про приєднання своєї країни до російсько-білоруського союзу.
Утрималося лише шість депутатів, яких їхні колеги після голосування піддали обструкції. Щоправда в ухваленні «історичного рішення» взагалі не брали участі більшість законодавців від Чорногорії — другої після Сербії складової Союзної Югославії. «Хоч би що вони вирішили на сьогоднішній парламентській сесії, це не має значення для Чорногорії, яка не зобов’язана виконувати цього рішення», — сказав віце-спікер чорногорського парламенту Предраг Попович перед голосуванням. «Це остання розпачлива спроба врятувати свою владу та ідеологію, рабом якої він (Мілошевич) є», — наголосив Попович АП. Своє ж майбутнє Чорногорія бачить зовсім не в союзі з Росією та Білоруссю, а в русі до Євросоюзу та натовської програми «Партнерство заради миру». Отже, нині по всіх швах затріщала сама Союзна Югославія — оглядачі вважають, що Чорногорія, цілком імовірно, може спробувати розірвати федеральні зв’язки із Сербією.
Сам же союз Москви, Белграда та Мінська виглядає суто ситуативним. Мілошевичу потрібна рішуча підтримка Росії під бомбами. Коли ж військовий конфлікт закінчиться, президенту Югославії, якщо він збереже свою владу, й на думку не спаде чинити реальні кроки до об’єднання з далекою Росією, з якою Сербія насправді має дуже мало спільного.
Тим часом НАТО подало Белграду перший сигнал про пом’якшення своєї позиції. У переліку вимог НАТО до Белграда, знову сформульованих учора держсекретарем США Мадлен Олбрайт, повторюються тези про необхідність припинення бойових дій, виведення з Косово югославських військ та поліції, створення умов для повернення біженців і запровадження широкої автономії Косово. Натомість зникли вимоги про обов’язкове підписання Белградом угоди, розробленої в Рамбуйє, і те, що миротворчі сили в Косово обов’язково мають бути натовськими. Олбрайт сказала, що серед миротворців можуть бути «сили інших країн», а французький міністр закордонних справ Юбер Ведрін додав: «Участь Росії є абсолютно необхідною. Тут важлива не форма, а зміст».
І попри це надії Белграда й Москви на розкол у середині НАТО поки що не виправдалися. Міністри закордонних справ усіх 19 країн Альянсу підписали спільну заяву, яка декларує продовження й посилення бомбардувань аж доти, доки Белград не згодиться з умовами НАТО.
