Молдова без президента

Молдовська політична криза зробила черговий виток. На виборах президента (а його обирає парламент), що пройшли 16 грудня минулого року, переможець не визначився — і країна знову залишилась без глави держави. Другий тур, вірніше друга спроба, мала відбутися 15 січня. Навряд це принесло б позитивний результат, але нового голосування не відбудеться.

У справу втрутився Конституційний суд. На своєму засіданні 12 січня він визнав неконституційною першу спробу обрання президента країни, що пройшла 16 грудня. З відповідним запитом звернувся незалежний депутат Міхай Годя, який аргументував свій позов тим, що, продемонструвавши свій заповнений бюлетень, депутати порушили конституційну норму про таємне голосування.

Проблема в тому, що правлячому Альянсу за європейську інтеграцію бракує три-чотири голоси для обрання свого кандидата на пост президента. Свого часу правляча тоді Комуністична партія, спираючись на солідну більшість, прийняла зміни щодо процедури обрання президента не всенародним голосуванням, а в парламенті. Причому не простою більшістю, а не менше 60%. У результаті для обрання необхідна підтримка мінімум 61 депутата, а в наявності у коаліції 58—59. Уже два роки тривають спроби обрання глави держави, але вони безрезультатні.

З метою тотальної мобілізації всіх і вся в парламенті в.о. президента і лідер Демократичної партії Маріан Лупу (він на голосуванні 16 грудня був єдиним кандидатом у виборчому списку) запропонував, щоб депутати перед опусканням бюлетеня в скриньку демонстрували його перед телекамерами. Причому це був не просто заклик — таку постанову прийняв парламент. Саме цю обставину й визнав Міхай Годя значним порушенням процедури голосування. Він був одним із небагатьох депутатів, які не показали своїх бюлетенів. Як бачимо, Конституційний суд визнав аргументи представників парламенту й уряду про те, що демонстрація бюлетенів була вільним волевиявленням депутатів, а дотримання таємниці голосування є правом, а не обов’язком громадян, необѓрунтованими. До того ж Міхай Годя у своїй аргументації нагадав, що в інших країнах порушення таємниці голосування на виборах карається позбавленням волі. Зокрема, в Румунії, що для Молдови доволі важливо, — строком на три роки.

Конституційний суд не лише скасував постанову парламенту про підсумки виборів і призначення другого туру на 15 січня, а також визнав неконституційною постанову про демонстрацію бюлетенів. Таким чином, якщо нові вибори відбудуться, то розкривати бюлетені ніхто не має права, якщо тільки не захоче зірвати вибори. Такого в політичних умовах, що склалися в Молдові, виключити ніяк не можна.

Тепер парламент має призначити нову дату виборів президента, але вся проблема в тому, що в конституції не записані відповідні положення про конкретну дату. Голова Конституційного суду Олександр Тенасе порадив депутатам провести ці вибори в розумні строки. Інакше кажучи, приблизно за місяць, аби встигнути вжити необхідних технічних і організаційних заходів. Але це його приватна думка, і не факт, що депутати, а головне — лідери Альянсу до неї дослухаються.

Боротьба за пост президента є віддзеркаленням тієї нестійкої політичної ситуації, в якій перебуває країна. Врешті-решт, це, швидше, представницька посада. Молдова — парламентська республіка, і вся повнота виконавчої влади перебуває в руках прем’єр-міністра, нині голови Ліберально-демократичної партії (ЛДПМ) Влада Філата. Проблема в тому, що між лідерами Альянсу досягнуто угоди про розподіл вищих посад у державі. Якщо Маріан Лупу стане президентом, то главою парламенту знову виявиться голова Ліберальної партії Міхай Гімпу. Саме він зірвав проміжний варіант, запропонований так званою групою Додона — трьох депутатів, які вийшли з фракції Комуністичної партії. Ними була запропонована кандидатура на пост президента колишнього прем’єра Зінаїди Гречаної як незалежної. Проте в цьому випадку у Міхая Гімпу зменшувалися шанси очолити парламент, оскільки Маріан Лупу ставав його конкурентом. До цього слід додати, що сам Альянс роздирають внутрішні протиріччя, оскільки від самого початку він створювався для того, щоб усунути комуністів від влади. Це вдалося, але на цьому спільність закінчилася, тому закляті друзі не проти підставити один одного.

Підстав для небажання обрання президента і тим більше, Маріана Лупу на цей пост у прем’єр-міністра Влада Філата більше, ніж у інших. Адже за нового легітимного президента з’являться формальні підстави для відставки уряду, і зовсім не факт, що черговим його главою буде нинішній прем’єр. Економічна ситуація в країні, м’яко кажучи, не блискуча, і у партнерів з урахуванням можливості дострокових парламентських виборів може з’явитися спокуса знайти винного в особі глави уряду.

З іншого боку, дві нові спроби обрання президента можуть закінчитися, як і попередні — і тоді набере чинності конституційна норма про проведення дострокових парламентських виборів. Їх результати наразі повною мірою прогнозувати доволі складно, але в будь-якому разі Альянсу буде дуже нелегко. Хоча формально це коаліційне об’єднання й існує, але на виборах має відбутися bellum omnium contra omnes — війна всіх проти всіх. І ще невідомо, хто для кого більший ворог. Маріан Лупу, який обійняв посаду президента, і його Демократична партія отримують деякі преференції, оскільки безпосередньо ця партія економікою не керувала. І це не на користь іншим членам Альянсу.

Тому перед молдовськими політиками стоїть доволі складне і в чомусь суперечливе завдання. І президента не обирати, і вибори до парламенту відтягнути, наскільки це в принципі можливо. Швидше за все, так і діятимуть.

Треба сказати, що рішення Конституційного суду викликало різкий осуд опозиційної Комуністичної партії. Чомусь її лідер Володимир Воронін розраховував, що загроза розпуску парламенту змусить Альянс підтримати висунуту Комуністичною фракцією кандидатуру колишнього глави Національного банку Леоніда Талмача. Хоч як не сварилися б між собою лідери Альянсу, але потурати комуністам для них немає ніякого резону, тим більше з ініціативи червоних. Тому таку можливість було відкинуто, що й спричинило відомий результат.

Втративши ініціативу, комуністи заявили, що Конституційний суд перетворився на частину правлячого Альянсу. Один із керівників компартії Юрій Мунтян закликав правоохоронні органи притягнути до відповідальності главу парламенту і виконувача обов’язки президента країни Маріана Лупу, якого комуністи звинувачують в узурпації влади. Інший депутат парламенту, Сергій Сирбу, закликає генеральну прокуратуру порушити кримінальні справи проти всіх депутатів, які показали свої бюлетені 16 грудня. Інакше кажучи, проти всієї парламентської більшості. Ясна річ, що жодних реальних наслідків ці заклики не матимуть, але вони наочно показують, що ніякого діалогу Альянсу й опозиції щодо проблеми обрання президента чекати не варто.

Ситуація в Молдові дуже схожа на українську часів президента Ющенка. Правлячий Альянс потонув у внутрішніх протиріччях, а опозиційні комуністи намагаються зіграти на цьому і провокують дострокові вибори, демонструючи при цьому турботу про країну за демагогічної критики влади, щосили експлуатуючи реальні й надумані труднощі. При цьому червоні апелюють до Росії, яка побоюється подальшого руху Молдови у бік Румунії.

Уся проблема молдовських комуністів у тому, що в Москві їм немає довіри. Їхній лідер Воронін неодноразово демонстрував, що російська підтримка йому потрібна лише для того, щоб владу отримати, а надалі він затіває власну гру, яка не завжди збігається і часто суперечить політиці Білокам’яної.

У зв’язку з цим у Кремлі зайняли позицію такої собі відстороненості. До того ж там виникли свої проблеми у зв’язку з наростанням протестних настроїв і труднощами на березневих виборах. Та й практика виборів у Придністров’ї й Південній Осетії показує, що пряме втручання Москви призводить до прямо протилежних результатів порівняно з запланованими.

На думку багатьох оглядачів, Молдові дострокових парламентських виборів не уникнути. А поки що країна залишається без президента — і на невизначений термін.