Москва — Мінськ: півмільярда за фінансову незалежність
Білоруська впертість у створенні єдиного валютного простору з Росією змусила Москву проявити наполегливість. Кремль ініціював мало не справжнє рубльове сватання — навіть «придане» пообіцяв. Російський посол у Мінську заявив, що в разі переходу на рубльові розрахунки білоруський бюджет отримає додаткові півмільярда доларів. Дипломат Олександр Блохін стверджує: «Якщо з 1 січня 2005 року в Білорусі запровадять як єдиний платіжний засіб російський рубль, республіка отримає компенсацію із ПДВ за два попередніх роки. Це сума близько $300 млн. Крім того, за цією угодою Росія компенсує білоруській стороні втрати, викликані відсутністю права емісії готівкових грошей — це ще приблизно $150 млн. Таким чином, півмільярда доларів у бюджет Білорусі падає як з куща».
Москва вирішила діяти традиційним способом — спробами досягнути своєї мети привабливими обіцянками. Згадати хоча б невдалі намагання Кремля заманити Україну до Євразійського економічного простору — тоді Києву теж пообіцяли багатомільйонні бюджетні доходи. За такою ж схемою росіяни діють і у випадку з білорусами, які вже кілька разів примудрилися вставити палицю у колесо інтеграційних зусиль Москви. Востаннє Білорусь зробила «подарунок» стратегічному східному сусіду понад місяць тому, коли Олександр Лукашенко відмовився підписати указ про перехід Білорусі на безготівковий рубльовий розрахунок із Росією. Білоруський лідер тоді звинуватив своїх партнерів у невиконанні взятих зобов’язань, що нібито й зірвало планомірну реалізацію ідеї валютного союзу. «Домовились, що ми даємо у себе право ходіння для вільного, безготівкового рубля, а Росія — нашому білоруському. Я ініціатор цього указу, я його підпишу, тому що нашим підприємствам вигідно. Росія поки на це не йде», — визнав Лукашенко. У будь-якому разі виглядало так, що зірвали процес валютної інтеграції все-таки білоруси. Мінськ не міг не знати про ті умови, які ставить Москва, так само Мінськ не міг не знати, що жодної білоруської умови Москва не виконає, якщо така умова посягатиме на право росіян розпоряджатися власною валютою. Так, Білорусь дуже довго намагалася розташувати емісійний центр на своїй території (або ж принаймні — перенести його до білоруського кордону). Москва залишилася непоступливою і попрохала навіть не піднімати такого питання.
Грошове заохочення, задеклароване російським послом у Мінську, навряд чи стане переломним моментом у переговорному процесі двох держав. На Білорусь швидше можуть вплинути потенційні ризики російського енергетичного шантажу. У Мінську, схоже, були б і раді відступитися від далеко не рівноправної союзної авантюри з Росією, однак не дозволяє значна залежність від сусіда. Втім, і в цій ситуації білоруське керівництво знайшло вихід: на цьому тижні під час двосторонніх переговорів вони порушили питання про механізм виходу однієї зі сторін із монетарного союзу. Із чого випливає два висновки — хоч російсько-білоруського валютного утворення не існує, однак про нього можна говорити майже як про неминучий доконаний факт. А по-друге, в Білорусі розуміють, що новий альянс може загрожувати в перспективі й «побічними ефектами», які змусять Мінськ повернутися до національної валюти.
