Михайло ГОНЧАР: Нафтогін «Одеса—Броди—Плоцьк» ніколи не буде збудований, якщо Україна і Польща імітуватимуть його будівництво

Як в українському експертному середовищі оцінюють висловлене в нещодавньому інтерв’ю «Дню» твердження віце-президента і директора Програми досліджень зовнішньої політики Інституту Брукінгза, екс-посла США в Україні Карлоса Паскуаля про те, що нафтопровід «Одеса—Броди» не буде добудованим до Плоцька? Чи справді американський експерт має рацію в тому, що в Польщі немає ринку для азербайджанської нафти, щоб виправдати добудову цього трубопроводу? За яких умов може бути добудованим нафтогін «Одеса—Броди» до Плоцька, щоб Україна стала вікном у Європу для азербайджанської нафти? Про це — «Дню» в інтерв’ю директора енергетичних програм київського Центру «НОМОС» Михайла ГОНЧАРА.

— Це абсолютно хибна теза. Причому з декількох причин. По- перше, в 2003 році були підписані відповідні меморандуми з обома польськими нафтовими концернами: Orlen і Lotos. Ці меморандуми якраз і засвідчили готовність цих концернів отримувати для переробки легку каспійську нафту загальним обсягом до 7 млн. тонн нафти щорічно після побудови відрізку Броди—Плоцьк. Тобто це якраз і є підтвердженням того, що ринок для цієї нафти існує. Кожен з обох суб’єктів на той період розпочинав власні програми модернізації і розширення переробних потужностей. І з метою диверсифікації нафтової переробної бази Orlen і Lotos передбачили в своїх стратегіях можливість придбання нафти, відмінної від традиційного сорту Urals. По-друге, потрібна більш динамічна і активна позиція уряду Польщі щодо заохочення переробників використовувати для переробки нафту різних сортів. Наприклад, як це зробила свого часу Чеська Республіка. В цій країні також був відсутній ринок для нафти інших сортів, ніж Urals. Але чеський уряд ухвалив відповідне рішення про те, що нафтопереробний завод в місті Кралупи переводиться на переробку легких сортів нафти. Відповідно ще в 1996 році було добудовано і введено в експлуатацію нафтопровід Інгольштадт—Кралупи—Літвінов, який уможливив отримання для потреб чеської нафтопереробки нафти легких сортів з неросійських джерел. Причому використовувався маршрут через Середземномор’я, через термінал в Трієсті, трансальпійський нафтопровід. Приклад чеської нафтопереробки дуже показовий у цьому контексті. А польська нафтопереробка в принципі упродовж багатьох років використовувала — щоправда, не в великих обсягах — для переробки на своїх потужностях нафту інших сортів. Частково це була і є нафта легких сортів з шельфу Балтійського моря та імпортована з Північного моря і Близького Сходу. І таким чином для польських переробників легкі сорти нафти не представляють собою чогось невідомого. Хоча, безперечно, традиційно як українська, так і польська нафтопереробка переважною мірою зорієнтована на російську Urals.

— А ось у даний момент чи готові польські концерни заключити контракти, щоб через три роки закупити нафту, яку може на той час надати Азербайджан? Як відомо, на нещодавньому саміті ГУАМ азербайджанський президент пообіцяв, що на цей час він зможе поставляти нафту для перекачки через нафтопровід «Одеса—Броди—Плоцьк».

— Обидва польські нафтові концерни абсолютно чітко позначили в 2003 році ці свої наміри. Інша справа, що зараз ситуація, звичайно, виглядає по-іншому. І тут безперечно м’яч знаходиться на польській стороні, оскільки вони повинні підтвердити дію цих меморандумів і свою готовність продовжувати співпрацю. Але, звичайно, легка каспійська нафта не зможе там з’явитися раніше, ніж буде добудований відрізок нафтопроводу «Броди—Плоцьк». Далі накладається дія іншого чинника, пов’язаного з тим, що польська сторона остерігається подальшої непослідовності з боку України, як це вже мало місце в 2004 році, коли нафтопровід «Одеса—Броди» був реверсований. Інша причина полягає в тому, що польську сторону насторожують заяви, які лунають з Києва, з Мінпаливенерго, «Укртранснафти», що до реалізації цього проекту має бути залучена російська сторона. Польські партнери абсолютно відверто говорять, що їм не потрібен ще один проект, який замість диверсифікації постачання нафти призведе до зростання залежності Польщі від знову ж таки Росії. В даному випадку вже опосередковано через маршрут «Одеса—Броди—Плоцьк». Ризик полягає у тому, що подібно до того, як росіяни заблокували розвиток проекту Каспійського трубопровідного консорціуму — нафтопровід Тенгіз—Новоросійськ через свою частку проекту, точно так самo вони можуть скоїти якісь небажані речі і для проекту «Одеса—Броди—Плоцьк», якщо матимуть у ньому певну частку. Тому польська сторона надзвичайно обережна. Я думаю, що подібна заява з боку колишнього посла США в Україні до певної міри віддзеркалює і ті певні критичні настрої в США, які також не бажають того, щоб Польща через проект диверсифікації не зменшила, а навпаки збільшила свою залежність від російських нафтопостачальників, якщо розвиток проекту піде за участю третьої сторони — Росії, яка не поділяє ідеологію цього проекту — ідеологію диверсифікації. Звідси оцінки з американського боку є скептичними, але без указання реальних причин. Замість цього вони кажуть, що нібито відсутній ринок для нафти.

— До речі, хіба не могла б Німеччина, приміром, отримувати нафту з нафтопроводу Одеса—Броди—Плоцьк?

— Так. Паскуаль правий, коли він говорить про те, що потрібно звернути увагу на південну «Дружбу». Слід зазначити, що увага до південної «Дружби» була завжди. Більше того, в 2003 році докладалися зусилля запустити маршрут «Одеса— Броди» саме в напрямку південної «Дружби» для того, щоб вийти на чеський нафтопереробний завод в Кралупах, а потім через Інгульштадт—Кралупи вийти на південнонімецькі нафтопереробні заводи. Інфраструктура по цьому маршруту вже існує, там потрібно лише виконати певні незначні обсяги робіт з технічного переоснащення. Проблемою тоді став словацький «корок»: через володіння «Юкосом» 49 відсотками словацького національного оператора «Транспетрол» подальший розвиток цього проекту і спроби української сторони, до речі спільно з американською компанією «Шеврон-Тексако», зробити тестове прокачування нафти зазнали невдачі. Тому цей напрямок залишається актуальним. І більше того, Чеська Республіка займає абсолютно жорстку і чітку позицію щодо пропозиції з російського боку реверсувати нафтопровід Інгольштадт—Кралупи в напрямку Німеччини для того, щоб збільшити постачання російської нафти на німецькі нафтопереробні заводи і відповідно для Чехії. Позиція чеської сторони абсолютно чітка і відповідає національним інтересам: що не для того Чехія вкладала гроші в спорудження цього нафтопроводу Інгольштадт—Кралупи, який диверсифікував постачання нафти в країну, щоб тепер взяти і знову перейти виключно на російську нафтову суміш і позбутися диверсифікації. Хоча комерційно пропозиція росіян є вигідною, оскільки Інгольштадт-Кралупи щороку перекачує до Чеської Республіки приблизно 2,5 млн. тонн нафти. А якби він був реверсований і перекачував би російську нафту до Німеччини через територію Чехії, то обсяги транспортування виросли би до 10 млн. тонн. Очевидно, що комерційно це вигідно. Але позиція чеського уряду залишається незмінною. Є інтереси національної безпеки, стратегія розвитку, яка не підлягає дії кон’юнктурних факторів.

— На саміті ГУАМ у Баку українська сторона відчула, що Азербайджан шукає вікно для поставки свого чорного золота в Європу. Чи може таким вікном для азербайджанської нафти стати Україна, і зокрема нафтопровід «Одеса — Броди — Плоцьк»?

— Цей нафтопровід через Україну є реально єдиним шляхом. Таких шляхів не може бути багато. Але Азербайджан має інші шляхи. Перш за все, це румунський варіант — проект Констанца — Трієст. Цей проект також отримує свій розвиток. Хоча там все знаходиться в початковому стані. Але цей проект також має більш ніж десятирічну історію. У цьому контексті Україна для Азербайджану безперечно не є єдино можливим варіантом. Баку вже реалізував з допомогою міжнародних консорціумів проекти Баку — Супса, Баку — Тбілісі — Ерзурум. Азербайджан уже має можливості диверсифікації маршрутів транспортування нафти, і вихід через Супсу в Чорне море дає йому можливість використовувати будь-які інші маршрути. Якщо українська сторона повернеться до початкової ідеології європейського напрямку використання «Одеса — Броди» і буде розвивати українсько-азербайджанську співпрацю, яка була закладена у відповідному протоколі, підписаному ще в червні минулого року, — відповідно Азербайджан використовуватиме потенціал співпраці з Україною. Буде Україна знову зберігати реверс і дивитися в бік Росії — Азербайджан зорієнтується на румунський маршрут. У цьому контексті Баку абсолютно прогнозований, логічний і послідовний. Чого не скажеш про нинішнє українське керівництво в паливному комплексі.

Можна зробити одне зауваження до нафтопроводу «Одеса — Броди — Плоцьк». Якщо далі продовжуватиметься з обох боків — українського і польського реалізація імітаційної стратегії будівництва маршруту Броди — Плоцьк, то, звичайно, він ніколи не буде збудований. А якщо сторони зрештою мають реальні наміри і готові їх підтвердити, то має бути, по-перше, відновлена робота тристороннього українсько-польсько-європейського механізму спільної робочої групи, погоджені всі розбіжні питання. Польська сторона (м’яч на її боці) повинна підтвердити готовність брати легку каспійську нафту. Українська сторона повинна дати абсолютно чіткі зобов’язання, не паперові, по переходу від реверсного використання нафтопроводу до аверсного.