Наше місце в Європі,

— Що ви відчуваєте після того, як на карті світу не стало назви «Югославія»?

— Я один з тих, хто хоче зберегти єдину державу, а цього можна досягти новим облаштуванням відносин між Сербією і Чорногорією, зокрема, ухваленням нового конституційного акту.

Суттєвим є збереження єдиної держави, і якщо зміна назви держави — то ціна, яку потрібно за це заплатити, це для мене прийнятне. Сербія і Чорногорія були незалежними державами в XIX століті, і нова назва єдиної держави є природною назвою для нового державного утворення. Адже коли 1991 року вийшла Словенія, фактично з того моменту не стало Югославії.

— Які, на ваш погляд, подальші перспективи має це нове державне утворення Сербія і Чорногорія?

— Белградська угода (про утворення Сербії і Чорногорії. — Ред. ) надала можливості для нового визначення єдиної держави. Процес конституційних змін триває. Оскільки існує політична воля для збереження єдиної держави, а я вірю, що більшість — за це, Сербія і Чорногорія має шанси постати уже у зміненому вигляді. Крім того, такий вибір був би добрим і для всього регіону. Рішуче припинено політику, за якої внутрішні проблеми вирішуються розпадом держави. Відсутність демократичного процесу вирішувалася розпадом державних союзів. Ми сподіваємося, що зможемо вирішувати проблеми всередині своєї держави. Нас очікує багато викликів, але я вірю, що ми збережемо країну і забезпечимо процвітання обох народів, як і всіх інших народів, які живуть на цьому просторі.

— Як би ви могли пояснити ситуацію, за якої Сербія і Чорногорія, які пережили військову кампанію НАТО 1999 року, зараз подали заявку на приєднання до програми НАТО «Партнерство заради миру»? Чи можна це розглядати як перший крок до справжнього зближення, незважаючи на почуття?

— У даному випадку важливі обидва факти. Сербія і Чорногорія хочуть стати членами Європейського Союзу, і тому «Партнерство заради миру» є важливим проміжним кроком для того, щоб здійснити пріоритетний інтерес інтеграції у європейську спільноту. Також, треба мати на увазі, що після 11 вересня відносини в світі змінилися, і таким чином, що глобальне протистояння тероризму стало першочерговим завданням міжнародної спільноти. Обидві сторони зацікавлені у співпраці Югославії (так у відповіді. — Ред. ) з структурами безпеки в світі.

Що ж стосується відчуттів і спогадів, пов’язаних iз бомбардуваннями, ми їх ніколи не забудемо, і ми не маємо права на те, через пам’ять тих, хто загинув, і тих, хто й надалі потерпає через наслідки.

Але між тим нам потрібно забезпечити майбутнє нашим дітям, і я вважаю, що, безумовно, раціональний підхід до цього питання переможе.

— Спочатку Мілошевич, а потім і чинний президент Сербії були звинувачені Гаазьким трибуналом. Тим самим створено міжнародний прецедент. Яке ваше ставлення до цього?

— Гаазький трибунал засновано рішенням Ради Безпеки ООН, і за це рішення голосували всі її країни-члени. І країни-члени ООН зобов’язані це рішення виконувати. Югославія довгі роки була ізольованою країною, і ясно, що це більше не повинно повторюватися. Після демократичних перемін ми хотіли якнайшвидшого прийняття нашої країни до ООН; це означає і певні права, і певні обов’язки. У зв’язу з цим ми прийняли рішення про повну співпрацю з Гаазьким трибуналом. Тепер ми очікуємо чесного суду і визнання презумпції невинності, доки не буде доведено злочин. Ми очікуємо судового процесу з точки зору закону, a не політичного процесу. Всі ті, хто повинен відповідати за військові злочини проти людства, рано чи пізно повинні постати перед правосуддям.

— Які шанси Сербія і Чорногорія мають з погляду європейської інтеграції?

— У процесі інтеграції до ЄС в середині липня цього року відбудеться шоста, заключна консультативна зустріч робочої групи. Після цього Європейська Комісія приступить до вивчення можливості вступу Югославії до Європейського Союзу. Ми очікуємо, що до кінця 2002 року в цьому напрямку буде зроблено позитивне дослідження. До кінця першої половини 2003 р. очікується початок переговорів про підписання угоди про стабілізацію і асоціацію. І що стосується повноправного членства Югославії, ми віримо, це буде релізоване за період часу від 7 до 10 років.

— Які проблеми сьогоднішньої Югославії, яку світ визнав демократичною країною, є найсерйознішими, якою мірою нація є консолідованою, що може об’єднати націю і стати головною ідеєю її розвитку?

— Найбільшою проблемою є відновлення югославської економіки після 10 років ізоляції, санкцій і поганої політики попередньої влади. Економіка зруйнована. Рівень виробництва — третина від того, який був десять років тому, виключно високим є рівень безробіття. Економіка є технологічно відсталою. Далі, потрібно оновити економіку з тим, щоб вона стала конкурентоздатною за європейськими стандартами.

Це є та передумова, яка нас консолідує й надихає на необхідність ухвалення Конституційного акту і державної організації.

Нація потроху консолідується й оправляється від десятирічного шоку, який був для нас найбільшим викликом за останні два століття. Наше місце — в Європі, з погляду культури, цивілізації й політики. Нам необхідно модернізуватися, щоб ми могли рівноправно спілкуватися з іншими європейськими націями. Цей процес включення до європейських інтеграційних процесів буде головним мотивом для об’єднання нації і визначення головного напрямку її розвитку.

— Чим спричинено досить низький рівень економічної співпраці між Україною та Югославією? Якими є причини існування візового режиму? Які є можливості подолання цих перешкод для співробітництва?

— Дійсно, досягнутий рівень економічної співпраці не відповідає потенційним можливостям Югославії і України. Внутрішні економічні процеси сильно вплинули і на наші економічні відносини. Великою мірою на рівні товарообігу позначилася недостача фінансових коштів. Структурні реформи в економіці обох країн створили можливості для подолання застою в наших відносинах. У той же час я сподіваюся, що рішення розпочати процес заключення угоди про вільну торгівлю призведе до створення кращих умов для покращення співпраці економічних суб’єктів двох країн у вельми короткий час. Також, нормалізація дунайського судноплавства зумовить розширення співпраці через використання можливостей югославських портів і верфей.

Дві країни найближчим часом розглянуть можливість припинення візового режиму між ними.