Наступне засідання стратеги-екстрасенси проведуть у Москві?

Що більше загострюється конфлікт на сході України, до якого прямо причетна Росія, то більше з’являється планів з врегулювання ситуації на Донбасі. Але чомусь завжди різні доброзичливці при цьому роблять наголос, що це українська криза. Це можна ще якось вибачити чужоземцям, які не розуміють складнощів ситуації в нашій країні і отримують інформацію переважно з російських джерел. Але коли це словосполучення скріплюють у різних документах, до яких причетні українські політики чи бізнесмени, то це не може не викликати тривоги.

І свідченням цього є новий план із 10 пропозицій щодо виходу з українського конфлікту під назвою Geneva Ukraine Initiative, який минулої неділі підготували 16 бізнесменів на приватній зустрічі у швейцарській столиці. Серед них Україну представляли голова Horizon Capital Наталія Яресько, голова Донецької ОДА Сергій Тарута, власник EastOne Group Віктор Пінчук та голова KM Core Євген Уткін. Відповідно від Росії теж було чотири представники: голови Росснано, Сбербанку, ВТБ Банку і «Сєвєрсталі». Серед інших підписантів — глави BASF, EY, PepsiCo, Alcoa, Siemens та Європейського інвестиційного банку та два керівники ВЕФ.

Згідно з повідомленням ЗМІ, ця зустріч була ініційована засновником Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) Клаусом Швабом.

Світові бізнес-лідери висловили сподівання, що їхні пропозиції з врегулювання конфлікту в Україні буде враховано і  політичні лідери зможуть зустрітися найближчим часом, щоб покласти край конфлікту і пообіцяти повну підтримку такому політичному процесу.

Нижче наводимо план із десяти пунктів.

1. На основі Мінського протоколу з 12 пунктів про припинення вогню, розробленого під егідою ОБСЄ, забезпечити стійке перемир’я, підтримуючи негайне припинення насильства і подальші втрати життя. Визнати верховенство цінності людського життя.

2. Утриматися від використання провокаційних і войовничих заяв, визнаючи, що тільки шляхом діалогу, який здійснюватимуть чесно і в дусі співробітництва, може бути досягнуто прогрес, безпеку і стійкий мир.

3. Активізувати процес всебічного діалогу на національному українському рівні між Україною, Російською Федерацією і між Європою, Російською Федерацією, Україною та США з зобов’язанням встановити загальні цілі і визначити ключові етапи для вирішення нинішніх проблем.

4. Збереження безпекових рамок у східному регіоні України під егідою ОБСЄ до моменту гарантування територіальної безпеки.

5. Ініціювати інклюзивний політичний процес децентралізації влади в Україні, у якому додаткові права буде делеговано від центрального уряду в регіони, водночас із забезпеченням гарантій меншин та мовних прав.

6. Гарантування безпеки і суверенітету України міжнародним співтовариством. Визнати верховенство міжнародного права над національними інтересами. Визнати право на самовизначення, але заохочувати розглянути політику військового неприєднання для України, порівняно зі статусом інших європейських країн (Фінляндії, Швеції та Швейцарії).

7. Визначити, як можна уникнути санкцій і протисанкцій та відмови від них згідно з основними етапами, досягнутими в процесі примирення, як частина процесу відновлення режиму нормального бізнес-діалогу і відносин.

8. Ввести в дію план відновлення економіки з відбудови руйнувань, завданих у результаті конфлікту, надання гуманітарної допомоги і відновлення інфраструктури. А для цього треба створити  багатосторонній процес і заохочувати всіх учасників, зокрема бізнес для спільного інвестування.

9. Координувати і розробити спеціальні угоди про асоціацію та ЗВТ України як з Європейським Союзом, так і з Росією, а пізніше, можливо, з Євразійським економічним союзом, щоб стабілізувати економіку України, допомогти українським компаніям збільшити створення нових робочих місць, поліпшити довгострокові перспективи зростання та досягти міжнародного рівня конкурентоспроможності.

10. Організувати протягом короткого періоду саміт провідних політичних лідерів ЄС, включаючи лідерів європейських країн, Росії, України і Сполучених Штатів у Женеві, щоб сприяти процесу примирення.

«День» зв’язався з деякими українськими підписантами цього плану Geneva Ukraine Initiative, щоб з’ясувати, яка була атмосфера на цій зустрічі і чому було ухвалено саме такі пропозиції і в такому формулюванні без жодної згадки про Росію, яка спричинила конфлікт і анексувала Крим. Однак головний виконавчий директор компанії Horizon Capital Наталія Яресько відмовилась коментувати цю мирну бізнес-ініціативу. Інший підписант, голова правління і президент компанії KM CORE Євген УТКІН зазначив:

— По-перше, ніхто з тих, хто був присутній на зустрічі, не хоче війни. Всі виступають за те, щоб цей конфлікт було вирішено мирним шляхом.

Щодо тих рішень, які було ухвалено, є кілька аспектів. Тому що є деякі моменти, стосовно яких сторони не зможуть домовитись, мабуть, ніколи. Зокрема, це і питання Криму. Є наша позиція, є позиція Росії — і вони абсолютно діаметрально протилежні. І нашим завданням було знайти те, з чого можна починати переговори. Цих точок дотику насправді небагато. Але потрібно зробити перші кроки.

Звичайно, для нас це не може бути найкращим рішенням. Найкращим рішенням, як говорив один відомий письменник, є стратегія, щоб вони нас не зачіпали. Але, очевидно, у них є інша стратегія й інші цілі. Але з чогось потрібно починати.

Є багато питань і речей, які ми ніколи не зможемо прийняти. Але для того щоб зупинити кровопролиття, потрібно шукати точки дотику, і вони означені в цих десяти пунктах.

«ЦЕ ПРОСТО ПЛАН ПОВНОЇ КАПІТУЛЯЦІЇ УКРАЇНИ ПЕРЕД РОСІЙСЬКИМ АГРЕСОРОМ»

Володимир ОГРИЗКО, екс-міністр закордонних справ України, Київ:

— Я ознайомився з цими пропозиціями і скажу відверто, мені соромно за наших українських учасників, які поставили підписи під цим документом. Бо насправді в ньому немає нічого, окрім здачі українських інтересів. Немає жодного слова про агресію Росії, про її відповідальність за завдані Україні тисячні людські жертви, за вбивство сотень людей на малайзійському лайнері. Там немає згадки про відповідальність Росії за багатомільярдні збитки, завдані українській економіці. Тобто це однобічний погляд на ситуацію.

Візьмемо перший пункт. Де слова про виведення з території України російських військ? Немає.

Візьмемо п. 3., у якому йдеться про заклик визначити якісь спільні підходи до тих викликів, з якими ми стикаємось сьогодні. Так, вибачайте, спочатку треба розібратися, хто є хто. Як колись казав один радянський президент, хто є ху? І зрозуміти, що без засудження Росії і визнання її як агресора жодні розмови про майбутнє втрачають будь-який сенс.

Подивіться на п.4. Як треба розуміти збереження безпекових рамок у східному регіоні України? Це означає замороження конфлікту на сході України чи щось інше? Це дуже умовні й дивні формулювання, які насправді свідчать про бажання заморозити конфлікт і зробити його таким, яким він є сьогодні, скажімо, в Придністров’ї.

Гляньте, що написано у п.6. З одного боку, гарантії суверенності України і безпеки без територіальної цілісності міжнародним співтовариством. Але ми ці гарантії мали у вигляді Будапештського меморандуму і знаємо їм ціну. Натомість — фактично заборона Україні вступати до Альянсу, тому що пропонується, що Україна повинна стати позаблоковою. І це при тому, що Фінляндія і Швеція серйозно думають про  те, щоб вступати в НАТО.

А ось п.7. Де засудження Росії за її дії? А разом із тим у пропозиції йдеться про скасування санкцій.   

Візьміть п.8 про економічне відродження. А де відповідальність Росії за завданні збитки?

А п.9. — взагалі фантастика. Це просто вище, як кажуть, будь-якого розуміння. Тут пропонують спеціальну асоціацію та торгові угоди як з ЄС, так із РФ, а пізніше, можливо, з Євразійським економічним союзом. Тобто виштовхують абсолютно у бік ЄврАзЕСу з відсутністю будь-якого шансу стати частиною Європейського Союзу.

Скажу чесно, сумно, що наші доволі відомі з підписантів люди настільки низько опускаються, що здають Україну в роздріб і гуртом.  Це план, який не можна навіть обговорювати, це план повної капітуляції України перед російським агресором.

Тому, я гадаю, це потрібно просто залишити для нащадків як приклад абсолютної безвідповідальності тих людей, які його підписали.

Те, що я бачу, у мене, крім відчуття сорому за наших підписантів, не викликає. 

Зараз я чую від багатьох колег у Європі, що необхідно провести чергові конференції подібні до Берлінського конгресу, поговорити на них, що робити з Росією. Це правильно, але мені здається, лише за однієї умови, щоб дуже чітко розставити крапки над «і». А якщо йти таким шляхом, як пропонують ці женевські підписанти, то сенсу в таких конференціях немає жодного, тому що вони будуть просто легалізовувати російський міжнародний тероризм на європейському рівні. Що я думаю, нам усім не потрібно. Тому питання в тому, для чого ці конференції. Якщо для того, щоб поговорити і роз’їхатись, то це одна справа, якщо зробити висновки і діяти спільно проти агресора — це інша. Але поки що з женевського прикладу цього не видно.