Найважливіший ресурс стабільності — суспільна апатія — вичерпався
Експерт про «Марш проти негідників», який відбувся в Росії
Тисячі росіян, попри на мороз і нещодавні свята, вийшли на вулиці Москви за скасування закону «Діми Яковлєва», ухваленого Держдумою в грудні 2012-го. «Марш проти негідників», за офіційними підрахунками правоохоронців (які, проте, завжди не сходяться з реальністю), зібрав усього сім тисяч учасників. Активісти ж налічили понад 50 тисяч незгодних із рішенням Держдуми, що забороняє американцям усиновляти російських сиріт. А ось, за даними Газета.ru, до маршу приєдналося понад 80 тисяч. «Якщо врахувати, що це мало не перша акція, до підготовки якої майже ніхто з лідерів протесту не доклав руку, її цілком можна вважати успішною», — пише «Новая газета».
Як передала Російська служба БІ-БІ-СІ, організатори ходи виготовили та роздали учасникам близько 600 плакатів із портретами всіх депутатів Держдуми, членів Ради Федерації та вищих чиновників, які голосували або просували цей закон.
Марш почався поблизу Пушкінської площі й закінчився на проспекті Сахарова, де учасники мітингу викинули плакати з депутатами в сміттєвий контейнер.
Аналогічна акція відбулась й у другому найбільшому місті Росії — Санкт-Петербурзі. «Мітинг проти закону негідників», який пройшов на Марсовому полі, зібрав дві тисячі осіб.
«День» попросив експерта й головного редактора журналу Pro et Contra Московського Центру Карнегі Марію ЛІПМАН прокоментувати цю акцію:
— Що стосується самої назви акції, то слово «негідник» виникло в контексті цього закону майже відразу. Навіть у російському Твіттері цей хештег (тематична мітка. — Ред.) у якийсь момент був найпопулярнішим.
За задумом організаторів маршу, ця акція була не проти закону, а проти тих, хто за нього голосував. Вони запропонували іншу програму (від попередніх мітингів. — Ред.) — конкретно назвати поіменно тих, хто заслуговує на звання «негідник», у зв’язку з тим, що голосував за закон, який забороняє усиновлення сиріт громадянами Сполучених Штатів. Якраз тим, що люди несли фотографії конкретних осіб, і відрізнявся цей мітинг.
Наскільки такі акції успішні? Це дуже залежить від того, який критерій успіху ми з вами виберемо. Якщо говорити про те, що таким критерієм повинен стати перегляд цього рішення Державною думою, президентом або верхньою палатою, зрозуміло, цього недостатньо. Сьогодні в нас «центр ухвалення рішень» залишається в адміністрації президента. Кремль і президент особисто тримають під контролем державні інститути, законодавчу владу та силові органи.
Як сила, здатна істотно вплинути на ухвалення рішень (на вже прийняте), ця акція мені здається неефективною. Проте ті протести, які продовжуються вже трохи більше року, свідчать про дуже істотні зрушення й у російському суспільстві, й у всіх відносинах між суспільством і державою. Вони визначають політику влади не в бажаному (для учасників протесних акцій) напрямі, а примушують власті діяти не так, як раніше. Зокрема, це посилення політики Кремля: перехід від маніпулятивних методів (якими влада користувалася раніше) до репресивних. Це — курс на розкол російського суспільства, на мобілізацію підтримки консервативнішої частини й всіляке представлення протестуючих і тих, хто їм співчуває, як непатріотичних наших співгромадян. Цей курс надзвичайно визначений і небезпечний, досить довго триває й несе в собі дуже небажаний розвиток подій для Росії.
Поза сумнівом, така зміна — наслідок того, що суспільство в Росії перестало стояти спиною до політики. Уже протягом тривалого періоду воно посилає сигнали властям: «Нам не все равно!» і «Мы хотим оказывать влияние!». І ось політика Кремля змінюється.
Про це свідчить і те, що найважливіший ресурс стабільності — суспільна апатія й суспільна відмова від участі в політиці, що мали у своєму розпорядженні російська влада і президент Путін (протягом 12 років його лідерства на різних постах), — закінчився. Це теж безперечний ефект протесних акцій. За опитуваннями, рейтинг Путіна залишається відносно високим, проте його популярність, нехай повільно, але знижується, й розмивається легітимність. Вважаю, що цей процес — безповоротний.
На марші серед незгодних з антисирітським законом було також багато людей, які обіймають державні посади. Представники російської еліти, нехай досить дипломатично й стримано, висловили свою думку в зв’язку з ухваленням цього закону. Це — суттєво, й такого раніше не було.
