Неарафат
На зустрічі в Кремлі з представниками чеченської громадськості президент Володимир Путін чітко пояснив, що переговорів з Асланом Масхадовим не буде. Формула «ті, хто вибирає Масхадова, вибирають війну» ще довго розхолоджуватиме тих російських політиків, котрі надалі виступатимуть за політичне врегулювання ситуації та консультації не з тими, хто з Кремлем не воює і від нього залежить — з ними про що домовлятися? — а з тими, хто б’ється проти федеральної влади зі зброєю в руках і готовий до нових терористичних актів проти мирних громадян Росії й інших країн — актів, яким поки не в змозі запобігти російські спецслужби.
Упродовж усієї другої чеченської війни я не переставав стверджувати, що Росія повинна знайти свого Арафата для того, щоб покінчити з небезпекою дестабілізації в масштабі всієї країни — те, що така небезпека існує, після теракту на Дубровці вже не треба нікому доводити. Президент Путін чітко пояснив таким, як я: Масхадов — не Арафат, а Бен Ладен. І підкріпив своє пояснення фактами, з якими важко сперечатися. Масхадов то говорив нам про знищення одіозних терористів, закликав нас знищувати цих людей, то призначав їх своїми заступниками. То сам організовував бандитські вилазки, то засуджував виконавців після провалу цих акцій, сказав президент. Проте, ізраїльтяни могли б повторити ті самі слова, адресуючи їх великому другові росіян Ясіру Арафату — та сама тактика без стратегії, ті самі метушіння, те саме мирне населення в заручниках по обидва боки кордону. Але Ізраїль поки що не відмовляється від Арафата — не тому, що Шарону він подобається більше, ніж Масхадов Путіну, а тому, що поки не з’явився хтось інший. А от коли цей інший з’явиться — що ж, тоді Арафат і перетвориться на Бен Ладена — що має бути, того не минути.
Хто ж інший з’явився в Чечні? Чи в Кремлі й справді вважають, що проведення виборів і конституційного референдуму в республіці, охопленій війною, приведе до легітимізації влади? А ж ніяк ні — сьогодні цю владу вважають призначеною, завтра вважатимуть нав’язаною. Доку Завгаєв, між іншим, був обраним главою республіки, при ньому працював обраний парламент — і кому це допомогло? Ні, вибори можуть відбутися лише в мирній республіці. А хто забезпечить цей мир? Армія, яку збираються повернути в казарми? Кадиров, який контролює невелику ділянку в центрі Грозного? Нове чеченське МВС, що обіцяє стати резервуаром для озброєння бойовиків? Адже слід розуміти: якщо теракти посиляться саме перед наступними виборами президента Росії, Володимиру Путіну вже не так просто буде довести виборцю, що він забезпечив йому обіцяну 2000 року стабільність…
Чи означає це, що треба вести переговори з Масхадовим? Не знаю, не хочу сперечатися з карбованою формулою президента Росії. Я не вибираю війну, я вибираю мир. Але я знаю одне: переговори треба вести з людиною, здатною забезпечити роззброєння бойовиків — і мені абсолютно нецікаво, хто це буде. Цікаво це має бути президенту Володимиру Путіну: йому варто радитися не з лояльними чеченцями, а з власними силовиками. І поставити їм це питання, розуміючи як ніколи чітко, що відсутність відповіді означає лише одне: війна не закінчиться, а Володимир Путін увійде в історію Росії, як президент, який розпочав цю війну й програє її.
