Нечутний голос патріарха
Загальновідомо, що в Росії все ще продовжується не лише антигрузинська кампанія, але також і насильна депортація грузинів. Через недостачу літаків, люди, яких мають депортувати, «тимчасово перебувають у центрах тимчасового перебування» під наглядом міліції. Під впливом «ультра патріотичних сил» (у тому числі й парламентських) думка народу різко схилилася у бік засудження грузинів як таких, як людей ворожої «кавказької національності». За результатами всеросійського опитування громадської думки, 38% населення Росії підтримують депортацію всіх грузинів, у тому числі тих, хто має російське громадянство (14 — 17 жовтня, Аналітичний центр Юрія Левади.)
Що приховується за цією лютою ворожістю до грузинів? До тих людей, повагу й симпатію яким завжди демонстрували росіяни — ще зі сталінських часів? Адже неможливо, щоби грузини, позбавившись опіки «старшого брата», так швидко трансформувалися в гірший бік? Невже це страх? Тоді нехай кожен росіянин, який кричить iз переляку: «Грузини, геть з Росії», пригадає співвідношення кількості населення в Грузії й Росії: це приблизно п’ять мільйонів грузинів проти 134 мільйонів росіян! Іншими словами, на одного грузина припадає 27 росіян! До того, у грузин немає ні ядерної зброї, ні атомних підводних човнів, ні супутників-шпигунів. І тому Росії «воювати» з Грузією просто непристойно, соромно, це все рівно, що кривдити дитину або воювати с Чечнею!
А що думають з приводу цієї кризи церкви-сестри — Руська православна церква і Грузинська православна церква? Чи висловили вони своє бачення проблеми? Із цього приводу президент Конгресу національних об’єднань Росії і перший віце-президент Товариства грузин в Росії Володимир Хомерікі сказав: «Руська церква, на превеликий жаль, просто не хоче проявити свою позицію».
Однак це не зовсім так. Можливо, не всі помітили, але одна дуже відома в Росії людина церкви виступила на захист Грузії — як змогла. Це патріарх Московський і всієї Русі Алексій II. Йдеться про те, що 17 жовтня Інтерфакс повідомив, що Московський патріарх вирішив нагородити президента Російської академії мистецтв, скульптора Зураба Церетелі орденом Російської православної церкви — за значний внесок у відтворення тріумфальної колони «Військова Слава» в Санкт-Петербурзі. (Колону вінчає бронзова фігура Перемоги роботи Церетелі). На офіційному сайті Зураба Церетелi розповідається, що урочиста церемонія нагородження мала би відбутися 19 жовтня в Золотому залі Санкт-Петербурзького єпархіального управління. Маємо надію, що церемонія нагородження грузина Церетелі дійсно відбулася, хоча й без особливого розголосу.
Як відомо, багатовікова «Симфонія Держави й Православної церкви» завжди була односторонньою — остаточне рішення в серйозних питаннях завжди залишалося за світською владою, а непокірних духовних владик володарі позбавляли сану й навіть життя (пригадаємо митрополита Філіпа, якого занапастив цар Іван Грозний). Мало що змінилося в цій системі й сьогодні, особливо в Росії. Бо хоча в Соціальній концепції РПЦ (2000 рік) і йдеться про те, що в деяких ситуаціях церква може мати свою власну, відмінну від державної, думку, таких випадків у Росії досі не спостерігалося. Стара «Симфонія» працює, як і раніше. І зовсім не дивно, що повідомлення про нагородження Московським патріархом скульптора-грузина в момент розпалу «полювання на грузинських відьом» не передрукували навіть сайти УПЦ Московського патріархату й Московської патріархії — «Симфонія» може розхитатися.
