Немає кінця скандалу навколо Коля i його соратникiв
Кілька днів тому голова Християнсько-демократичного союзу Вольфганг Шойбле заявив з трибуни бундестагу: торговця зброєю Карл-Хайнца Шрайбера він бачив у житті один раз — після обіду, влаштованого ХДС для близьких до партії підприємців. Депутат від партії «зелених» Штрьобеле, який став свого часу відомим широкій громадськості після різкого виступу з осудом бомбардувань Косово натовськими літаками, викрикнув з місця: з чемоданом чи без? «Без», — сказав Шойбле.
Нині виявилося: брехня — чемодан був. У цьому чемодані — сто тисяч німецьких марок готівкою. Шойбле навіть не поцікавився, звідки гроші й від кого. Нині він говорить, що вважає гроші чистими, тобто після заплачених податків. Але якщо не відомо, від кого гроші (Шрайбер був лише кур'єром), то як встановити походження ста тисяч? У цього чемодана неясна не лише передісторія, але й подальша доля. Шойбле запевняє, що передав їх скарбничому партії, а куди вони потім поділися — суцiльна темiнь.
Обуренню виборців не було меж: і все це робить той самий Шойбле, який клявся, що з усією послідовністю розбереться з таємними рахунками почесного голови партії і колишнього канцлера ФРН Гельмута Коля! («День» писав про цю аферу неодноразово). Як питається у старій байці: а судді хто? У самого, виявляється, рильце в пушку.
Але історії виявилося замало, коли в порушенні законів, які вони самі ж і приймали, звинувачуються (поки що пресою і громадськістю, а не прокуратурою) два провідних політики останнього десятиліття — Коль і Шойбле. Наприкінці минулого тижня із заявою виступив колишній міністр внутрішніх справ ФРН Манфред Кантер і нинішній прем'єр-міністр землі Гессен і голова місцевої ХДС Роланд Кох. Кантер розповів сумну історію про те, що свого часу він (тоді голова земельного відділку партії) відправив за кордон (щоб уникнути оподаткування і дурних запитань про походження грошей) вісім мільйонів марок. Нині (як підозрюють соціал-демократи і «зелені» — для фінансування виборів, які ХДС виграла) треба було забезпечити переказ грошей з Ліхтенштейну та Швейцарії. Просто переказати не можна — спитають звідки. Привезти в мішку, як це робив Шрайбер для Коля — ризиковано. І тоді скарбничий гессенського відділку ХДС Казімір Принц Сайн-Віттгенштейн (справжній благородний принц!) придумує історії про багатих євреїв німецького походження, які, помираючи, заповідали гроші гессенському ХДС. Злі язики подейкували, що ХДС навчилася робити так, що багаті євреї помирали завжди вчасно — до виборів до бундестагу та ландтагу, коли в партії було скрутно з грішми.
Але що ж це за євреї з любов'ю в серці до ХДС? Імена не називалися, очевидно, щоб не тривожити прах небіжчиків, проте обізвався юридичний агент з Ліхтенштейну Гасснер, який, за словами ХДС, нібито займався спадщиною, і офіційно заявив, що ні про яку спадщину він не знає. Хто бреше?
Прокуратура Вісбадена, гессенської столиці, порушує справу проти ХДС. Відбуваються перші опитування свідків. ХДС «коригує» свої дані: не Гасснер, а Бюлер розпоряджався спадщиною. Стає відомо (і теж не завдяки ХДС, а журналістам), що гессенська ХДС одержала впродовж короткого часу 13 мільйонів марок від анонімних «євреїв», а також півтора мільйона марок — безвідсотковий кредит від самого Принца Віттгенштейн. Чи не занадто багато безкорисливої любові до рідної і нерідної партії?
Бомба вибухає 14 січня: на прес-конференції Кантер і Кох розказують, що ніяких заповітів і євреїв не було, були насправді нелегальні закордонні рахунки. Але чи це вся правда? За словами Кантера, він поклав за кордоном вісім мільйонів, за «заповітами» партія одержала досі 13, а в Ліхтенштейні залишилися лежати ще 17 мільйонів марок. Якщо гроші там розмножуються з такою швидкістю, то, може, всім переказувати зарплату в Ліхтенштейн?
Жодного слова не сказано про те, звідки взялися вісім мільйонів. Кантер запевняє, що «з внесків членів партії», а преса підозрює, що з одіозного «Громадсько-державного об'єднання « — відомої машини ХДС з відмивання грошей, скандал навколо якої розгорівся наприкінці вісімдесятих років і після якого всі (в тому числі й Коль) клялися, що тепер ні на йоту не відступлять від законів держави про партійне фінансування.
У Гессені дедалі голосніше чуються вимоги про нові вибори: якщо ХДС злочинно фінансувала свою виборчу кампанію за рахунок нелегальних коштів, то таким чином вона порушила принцип рівності шансів партій, закріплений в законах, а відтак потрібні нові вибори.
Прем'єр-міністр Кох клянеться в своїй чесності, але хто ж йому повірить: той, хто свого часу переказував гроші на закордонні рахунки, Манфред Кантер, теж був в уряді Коля міністром внутрішніх справ і розпеченим залізом випікав закордонні рахунки дрібних платників податків, які таким чином хотіли приховати від держави кілька своїх чесно зароблених марок. А сам...
Коротше — у двох землях ФРН незабаром вибори. ХДС, яка ще два місяці тому за опитуваннями на 10 відсотків випереджала соціал-демократів, тепер помінялася з нею місцями. Шойбле, котрий виступав у Кілі, було освистано однопартійцями після того, як сказав, що він докладає з першої ж хвилини всіх зусиль для встановлення істини — про сто тисяч він згадав лише тоді, коли відступати було нікуди. Генеральний секретар ХДС Ангела Меркель, за її словами, «сумна й розгублена», про колишнього міністра оборони Рюе, який є кандидатом на пост прем'єр-міністра в Шлезвігу-Гольштайні, газети пишуть, що на відкритті виборчої кампанії він виглядав, «як на власному похороні». Газети нагадують історії італійської християнсько-демократичної посестри, яка розвалилася під ударами власних фінансових афер.
Багатомільйонна «Більд» вийшла під шапкою на першій шпальті «ХДС: відмивання грошей як у мафії». «Зелений» депутат бундестагу Ечдемір вимагає щонайперше складання депутатських повноважень Манфредом Кантером: «Тому, хто як хрещений батько міжнародного салону з відмивання грошей роками обдурював громадськість і без жодних сумнівів порушував закон, нічого шукати в бундестагу».
Афері не видно кінця...
