(Не)нейтральна Фінляндія?

5 квітня Фінляндія дала дозвіл на будівництво газопроводу "Північний потік-2" довжиною 374 км, на своїй території, передає DW. Ця згода дається на термін 50 років. Ще один дозвіл - щодо вимог закону про воду - фіни мають видати найближчими тижнями.

Загалом протяжність газопроводу - понад 1200 км, і він проходить з Росії до Німеччини через такі країни, як Фінляндія, Швеція, Данія. У Німеччині всі дозволи на це будівництво видало 27 березня Федеральне управління морського судноплавства та гідрографії, про що "День" писав у матеріалі "Цінності чи Nord Stream-2?". Після цього Президент України Петро Порошенко в коментарі  німецькому медіаконцерну Funke Media Group наголосив, що «ті, хто підтримують «Північний потік-2», самі стають посібниками президента РФ Путіна у його гібридних війнах», повідомляє Адміністрація президента. За його словами, для Росії «Північний потік-2» є не «бізнес-проектом», а «інструментом політичного шантажу», і проект потребує перевірки «з економічної, політичної і моральної точки зору.

Прикметно, що в день, коли Фінляндія видала дозвіл на спорудження, Верховна Рада України схвалила постанову, в якій закликала іноземні парламенти, уряди та світову бізнес-спільноту не брати участь у підготовці, лобіюванні чи фінансування Nord Stream-2.

"День" звернувся за коментарем до українського та фінського експерта з проханням розповісти, чим продиктоване таке рішення Гельсінкі:

"ФІНЛЯНДІЯ ПРАГМАТИЧНО СТАВИТЬСЯ ДО СВОЇХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН З РОСІЄЮ І БІЛЬШЕ, НІЖ УВАЖНО СТАВИТЬСЯ ДО СВОЇХ ПАРТНЕРСЬКИХ ВІДНОСИН З БЕРЛІНОМ"

Аркадій МОШЕС, директор дослідницької програми в Фінському інституті міжнародних відносин:

- Думаю, нічого неочікуваного і цьому немає. Для Фінляндії це досить логічне рішення з двох точок зору. По-перше, ця країна завжди дуже уважно прислуховується та приглядається до німецької позиції в тому, що стосується Росії, та в цілому стосовно процесів, що відбуваються в ЄС. В цьому плані Фінляндія орієнтована на Берлін. По-друге, на мій погляд, більшість людей, що ухвалюють рішення у Фінляндії, не бачать принципової різниці між Північним потоком-1 і Північним потоком-2. Сьогодні було б складно в політичному плані вибудувати аргумент, що Північний потік-2 принципово відрізняється від першого, хоча ситуація може відрізнятися. Тоді довелося б піднімати наверх процес ухвалення рішень у минулому десятилітті, а це не дуже зручно для когось. Тобто Фінляндія в цілому сприймає офіційну німецьку аргументацію, що це питання комерційне й екологічне. Але оскільки дотримуються всі екологічні стандарти, причин відмовляти немає. Тому це характеризує ставлення більшості еліт – що Фінляндія прагматично ставиться до своїх економічних відносин з Росією і більше, ніж уважно ставиться до своїх партнерських відносин з Берліном. А той аргумент, який прозвучав в Данії, що їй доводиться вкладатися в забезпечення військової безпеки країн Балтії, у Фінляндії особливого значення чи уваги не отримує.

- Чому фіни все-таки не бачать в цьому проекті ще й політичної складової і не вважають, що Північний потік-2 представляє загрозу енергетичній безпеці всієї Європи?

- З постановкою питання, що Північний потік–2 являє собою загрозу енергетичні безпеці Європи, не погодиться більшість людей в ЄС. Він являє собою дуже серйозну загрозу економічним інтересам України, дестабілізуючий фактор в плані можливостей України впливати на Росію. Але в економічному плані він являє собою загрозу економічним і, можливо, енергетичним інтересам кількох країн центральної Європи – Словаччини, Угорщини, Австрії.

Думаю, в підсумку результатом певний компроміс, що дозволить Україні зберегти частину сьогоднішнього транзиту, якого буде достатньо для забезпечення енергетичних інтересів цих країн.

Але це зовсім не є аксіомою, що Північний потік-2 є загрозою енергетичним інтересам Європи, інакше його би не будували.

Інша справа, що він обслуговує перш за все економічні інтереси Німеччини та саме німецьких компаній. І платити за це, можливо, доведеться втому числі європейським платникам податків, якщо для того, щоб забезпечити Україні "випадаючі" доходи (тобто ті гроші, які вона заробляє сама) європейцям доведеться збільшувати макроекономічну допомогу Україні. Тут є логіка. Цей аргумент, у тому числі українською публічною позицією звучить абсолютно недостатньо: що якщо Україна втратить ці гроші, комусь доведеться їх компенсувати. Ці гроші покладуть у кишеню німецькі та російські компанії, а витрати будуть покладені на когось іншого. Але це зовсім інший тип аргументації - не геополітична та така, що не торкається енергетичної безпеки. Мені здається, тут можна було би щось зробити, але цього не було зроблено. Тому з точки зору Фінляндії, її інтереси – це укріплення партнерства з Німеччиною, дотримання прагматичних інтересів у відносинах з Росією і тому нічого іншого від Гельсінкі очікувати й не було слід.

• Як вважаєте, як слід діяти Україні в цій ситуації?
• Думаю, що Україна намагається використовувати ті інструменти, які в неї є. І в жодному випадку, критикувати Київ я не буду. Він намагається вплинути на суспільну думку, на Німеччину через інших партнерів, в тому числі через США. Складно та відомою мірою пізно намагатися щось запропонувати.

На мою думку, українська аргументація з будь-якого питання, включаючи Північний потік-2, не буде звучати достатньо переконливо, доки Україна не демонструватиме прийнятні для Заходу успіхи в проведенні всіх реформ у країні. В умовах, коли переносяться чи заморожуються транші макроекономічної допомоги, коли список претензій, що накопичилися до України на Заході, щонайменше за недостатні темпи, а то й розворот у проведенні реформ, настільки довгий, сподіватися на те, що можна буде взяти якийсь один вагомий аргумент - будь-то Північний потік чи зрештою конфлікт на Донбасі - і за рахунок цих речей змінити, розвернути наростаючий в Європі скептицизм щодо України – це не виправдано. Якщо ви почитаєте все, що пишеться на Заході, критика на адресу нинішньої української влади явно превалює над бажанням досконально розбиратися в тому, що й де відбувається.

"ФІНЛЯНДІЯ ДЕМОНСТРУЄ ІНШИЙ ПІДХІД І НЕ ПРАЦЮЄ НА СОЛІДАРНІСТЬ В РАМКАХ ЄС"

Михайло ГОНЧАР, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХI»:

- Цей крок Фінляндії був цілком прогнозований. Їхня позиція насправді незмінна. Вони не схвалюють проект Північний потік-2, але при цьому зауважують, що Фінляндія погодилася з трасою газопроводу Північний потік-1, а Північний потік-2 знаходиться в тому ж коридорі. Так що всі питання, пов’язані з екологічними ризиками, вирішені в рамках попереднього проекту і зараз оцінка впливу на навколишнє середовище, яку надав «Газпром» в рамках Північного Потоку-2, відповідає їхнім вимогам, тому в них немає підстав для заперечень. Те ж саме зробить і Швеція через деякий час.

На жаль для нас, країн Балтії та Польщі така нейтральна позиція нейтральної Фінляндії. Але вони вважають це одним з проявів такого нейтралітету. Хоча в принципі, якщо поглянути трішки глибше, Фінляндія пасивно сприяє реалізації цього проекту. Фінські компанії не беруть у ньому участі, Фінляндії збитковий російський газ не потрібен, вона отримує його напряму – практично всі 100%. Але Гельсінкі дозволили використовувати два своїх порти – Ханко та Котка – для складування труб і дозволила відкрити «Газпрому» два логістичних центри для робіт «Північного потоку»-2. В цьому контексті позиція нейтральної Фінляндії разюче відрізняється від, наприклад, позиції Латвії, яка категорично відхилила проект і навіть не стала вступати в переговори з компанією Nord Stream-2, коли вона в травні минулого року звернулися з проханням розмістити в порту Вентспілс базу технічного флоту і пункт складування труб для Північного потоку-2. Тобто Латвія проявила принциповість, Фінляндія демонструє інший підхід і не працює на солідарність в рамках ЄС.

• А як діяти в цій ситуації Україні?
• Ми, звичайно, можемо в тому чи іншому вигляді висловити своє невдоволення, але це нічим не допоможе з точки зору блокування Північного потоку-2, і позиція Гельсінкі від цього теж не зміниться. З Фінляндією і Швецією працювали Польща та Балтійські країни, але вони аргументували все так само – що вони не є прихильниками цього проекту, але разом з тим не бачать підстав заперечувати його реалізацію і відмовляти «Газпрому» у виконанні відповідних робіт. Головне, щоб це відповідало вимогам охорони довкілля у відповідності з Конвенцією з морського права 1982 року.

Наприклад, данці пішли далі. Вони змінили своє законодавство і 30 листопада минулого року прийняли спеціальний закон, що тепер зобов’язує враховувати критерії національної безпеки при реалізації того чи іншого проекту в територіальних водах Данії. На основі цього критерію вони відмовили «Газпрому», а Швеція та Фінляндія не змінювали своє законодавство, тому все залишись в рамках суто екологічних вимог. Якщо та чи інша компанія, що хоче реалізовувати проект на дні моря, надала відповідні екологічні обґрунтування, показала, що може забезпечити у випадку аварійної ситуації ліквідацію наслідків, немає підстав заперечувати реалізацію цього проекту. А данці своє слово сказали, тому "Газпром" заявив, що у них виникла необхідність обійти данську ділянку, яка є невеликою.

Зупинити цей проект зможуть хіба що Сполучені Штати, вдавшись до санкцій щодо компаній підрядників і субпідрядників. А все інше буде просто струшуванням повітря, що й робила вчора наша Верховна Рада вчора (5 квітня – Ред.) своїм зверненням.