Нетипова ізраїльтянка

Скандально відома тенденція Ізраїлю називати своїх лідерів на ім’я або на їхнє дитяче прізвисько. Але не пошийтеся в дурні — Ціпі (Ціпора) Лівні не є чиїмось близьким другом. Її стриманий стиль, провінціальність і вимушені посмішки роблять її нетиповою ізраїльтянкою. Можливо, саме це й потрібно зараз країні: нетипова ізраїльтянка біля керма влади.

Новообраний лідер партії Кадіма, Лівні лише з невеликою перевагою перемогла свого суперника Шауля Мофаза. Її попередник, Ехуд Ольмерт, що грузнув у корупції і що пішов у відставку, навряд чи це її кращий актив. Але за межами партії результати суспільних опитів були виключно позитивними: значна частина ізраїльської громадськості хоче, щоб Лівні стала лідером. Минуло вже багато часу відтоді, як яка-небудь національна фігура отримала стільки ж поваги. Якщо Лівні перебудує коаліцію Ольмерта й стане черговим прем’єр-міністром, вона здобуде неабиякий авторитет, як у себе вдома, так і за кордоном.

Причина в тому, що Лівні — квінтесенціальний посланник «Середнього Ізраїлю». Вона родом із центрального району успішного й поміркованого громадського суспільства, охопленого екстремізмом і люттю.

Усупереч її недовгій роботі в ізраїльській розвідувальній службі Моссад, Лівні виступає як глибоко цивільна людина в своїй боротьбі проти військових пейзажів Ізраїлю. Забезпечуючи грунтовні умови безпеки, вона зможе привести Ізраїль від війни до миру. Вона являє собою цивільні цінності, які властиві багатьом «середнім ізраїльтянам» із часів, коли Теодор Герцль уперше записав їх на папері: єврейська держава повинна бути сучасною, і по суті — демократичною. Це визначення повинно залишити рабинів і військових на своїх місцях. Ізраїль належить до світу націй і серйозно веде боротьбу за мир зі своїми арабськими сусідами, і за рівність усіх своїх громадян.

У центрі великого ізраїльського політичного спектру сьогодні перебувають прихильники ідей Герцля. Незацікавлені мріями націоналістів або релігійною містикою, ми просто хочемо жити мирно і, наскільки це можливо, по сусідству зі стабільною та мирною Палестиною.

Але наразі Середній Ізраїль є життєтворчою та життєлюбною державою на тлі величезної кількості ісламських і семітських фанатиків, багато з яких спонсоруються на гроші платників податків. Лівні особисто, як і інші колишні члени партії Лікуд, включаючи її наставника Аріеля Шарона, не сприймають ситуацію всерйоз. Вона відмовилася від мрії про великий Ізраїль на користь рішення про подвійну державу. Якщо вона стане прем’єр-міністром, її правління може стати колодязем можливостей, можливо, останнім шансом розіграти варіант меншого зла для майбутнього регіону

Більше того, Лівні чиста, якщо це можна сказати про політику. Її юридична освіта і минулий досвід роботи міністром юстиції робить акцент на її місії: стабілізація ізраїльського уряду та ліквідація корупції, в тому числі — пов’язаної з Ольмертом і Шароном. Ізраїльський суд може цілком на неї покластися. Лівні також є людиною без претензій, не зовсім аскетичною, як Менахем Бегін і Девід Бен Гуріон, але набагато скромнішою, ніж останні чотири прем’єр міністри Ізраїлю, люди з великим его та високими запитами.

Лівні — селективний і несентиментальний миротворець. Як міністр закордонних справ, вона не повірила «мирним» сигналам Сирії, але вела відкриті переговори з президентом Палестини Махмудом Аббасом. Вона не «мила», в неї є риторичні схильності бути нудною та ненатхненною, й її англійська не така вже й гарна. Іврит, якщо вже так, також поганий. Але лінгвістичні навички, як і стать, на даний момент не такі важливі.

Лівні, яка стоїть осторонь від апологетів лівого крила, є переконаною прихильницею права Ізраїлю на існування. Так, вона готова розбиратися з прагматичними палестинцями та пропонує їм повний суверенітет в обмін на абсолютний мир. Вона не допустить повернення палестинців до Ізраїлю (сумнівно названого «правом повернення»), але територія не є для неї священною. І вона пропонує євреям і арабам надію, відкриті горизонти та стриману розумність.

Ось Ізраїль, який ви можете не впізнати, особливо якщо електронні засоби масової інформації — ваше вікно у світ. У активних ідеологічних дебатах факт того, що Лівні — жінка, ледве чи не в центрі обговорення. Але, зрештою, Ізраїль — це не Сполучені Штати, і стать ніколи не розглядатиметься як чиясь єдина якість.

Однак якщо Лівні стане прем’єр міністром Ізраїлю протягом кількох тижнів, тоді Ізраїль стане єдиною країною в світі, де всі три гілки влади очолюють жінки. Вона приєднається до голови законодавчої влади, спікера кнесета Далії Іцик і до голови судової, голови верховного суду Дорріт Бейніш — не погано для воюючої нації, де генерали стають політиками і з публічним іміджем країни мачо.

Середній Ізраїль породив Лівні, але ще діють багато інших сил. Лівні може зазначати поразки в певних випадках. Якщо вона не перебудує коаліції, Ізраїль попрямує до виборчої урни і, ймовірно, переможе коаліція релігійна. Навіть якщо вона збережеться, вона може зламати зуби на тих самих кістках розбрату, які утримували її попередників від досягнення безпеки та миру.

Але, враховуючи минулі заслуги Лівні, вона цілком заслуговує на новий шанс.

Фаня ОЗ-ЗАЛЬЦБЕРГЕР — професор і голова кафедри досліджень сучасного Ізраїлю в Університеті Монаш у Мельбурні в Австралії та директор Дослідницького форуму політичної думки ім. Позена на факультеті права в університеті Хайфи. Серед її книг «Тлумачення освіти» та «Ізраїльтяни в Берліні».