Німеччина зрадила Європу заради Росії
Сьогодні Європейський Союз збився з дороги. Проте за всією цією плутаниною в партіях і розумах приховується кардинальна зміна континентальної геополітики. Хоча Ангела Меркель пригрозила у своєму виступі в Бундестагу покарати всіх упертих, які не бажають дотримуватися законів єврозони, жодна стаття підписаних договорів не передбачає подібних дій. Тим більше, що під час кризи ніхто не дотримується правил буквально. Після загрози надійшла відповідь: грецьке суспільство вимагає від Берліна репарацій за грабунки і репресії під час нацистської окупації з 1940 по 1944 роки... Усе йде шкереберть! Франція надто захопилася критикою німецької економіки (платіть більше вашим працівникам!) і докоряє своєму східному сусідові в тому, що той не дає їй дістатися до джерел прибутків, які вона, втім, уже безуспішно намагалася отримати деякий час.
БЕЗМЕЖНА СЛАБКІСТЬ
Колишній міністр від партії «зелених» Йошка Фішер звинувачує «пані Германію» в тому, що вона руйнує єдність Європи, залишаючись вірною політиці зарплат, яку в минулому просували він сам і канцлер Герхард Шредер. Зі свого боку, ліберальна ліва газета говорить про «пані Ні», чия строгість має врятувати Євросоюз. Час йде, і офіційні особи щодень усе більше суперечать один одному. Так, Ангела Меркель висловилася за арбітраж МВФ у справі порятунку Греції, водночас міністр фінансів Вольфганг Шойбле завжди виступав проти такої «ознаки слабкості», яку Жак Делор вважав «принизливою», а Жан-Клод Тріше «абсурдною». Євросоюз вирує, і у нього немає чітких планів на майбутнє, які б дозволили об’єднати серця і прагнення людей.
Подібний безлад відображає різкий, хоча й не помітний на перший погляд, поворот у політиці Німеччини. Залишилася далеко позаду та чудова доба, коли Бонн, що б там не було, намагався зберегти єдність сформованого ним і його сусідами демократичного блоку. Минули і часи франко-німецького союзу. Сьогодні колишній «локомотив Європи» помітно буксує, а незабаром може й остаточно зійти з рейок. Тепер і мови бути не може про те, щоб Берлін «заплатив» за дефіцит бюджету своїх союзників по ЄС. Крім того, взаєморозуміння Франції і Німеччини вже давно перестало бути ключовим елементом підтримки рівноваги на континенті.
Раніше, коли ситуація загострювалася — усередині CEA або EADS — уряди завжди втручалися як остання інстанція, щоб врятувати ситуацію. Зараз же, коли Siemens покинула Areva заради її російського конкурента, ми не побачили жодних спроб примирення сторін. Уряди Німеччини й Франції мовчки приймають дорогу і безжалісну конкуренцію, що почалася: скільки літаків Airbus і кораблів «Містраль» нам потрібно продати, щоб компенсувати збитки від втрати контракту на будівництво лише однієї єдиної АЕС третього покоління? Більше того, міністр фінансів Крістін Лагард зазначає, що збільшення прибутку від німецького експорту підсилить фінансовий дефіцит країн-імпортерів: «Для танго потрібні двоє». Коли один робить крок уперед, інший повинен зробити назад. І це при тому, що розміри «танцювального майданчика» зазнали істотних змін: Німеччина більше не обмежує свої амбіції єврозоною і вибудовує значно масштабніші задуми.
СТАВКИ ЗРОБЛЕНО
Той факт, що, покинувши крісло канцлера, Шредер уже через місяць опинився в путінській раді директорів «Газпрому», не варто приписувати одній лише жадібності колишнього німецького лідера. Жорстка Ангела Меркель теж не захотіла (або не змогла) перешкодити подальшому зміцненню зв’язків Берліна й Москви. Чимала частина німецьких промисловців ласо підраховують прибутки, які може принести їм участь у гігантській модернізації країни від Калінінграда до Владивостока. Так вимальовуються риси нового неоколоніального пакту. Чи стане це поверненням до традицій? Адже європеїзація царської імперії в XVIII-XIX століттях здійснювалася на основі індустріалізації слов’ян німцями за вказівкою німецької княгині Катерини II і прибалтійських баронів.
Старий хід? Пригнічене бажання? Критика жорсткої манери Путіна в Германії повністю ігнорується. Якщо Буш і його війна в Іраку викликали серед німецької громадськості повне відторгнення, то п’ять років звірств російської армії в Чечні минули для неї абсолютно непоміченими. Військові, які ведуть «антитерористичну операцію» Кремля, не цураються в Грозному жодних репресій (для порівняння, в’язниця «Абу-Грейб» або Гуантанамо і ті відстають тут у відношенні жорстокості) при тому, що провал їхніх дій за останні 10 років абсолютно очевидний, про що свідчить нещодавній жах на станції «Луб’янка».
В очах Німеччини Росія користується надзвичайною свободою моралі, вона стоїть вище за будь-які докори і підозри. Чому? Частково через комплекс провини і постнацистське каяття совісті, частково з поваги до сили і болісних спогадів про поразку під Сталінградом. Маленькі страхи і великі гроші, мрії про розширення економічного впливу і гнучка ідеологія. Дружба з Кремлем — це довгострокова програма, яку підтримує більша частина німецького суспільства. Прощавай, Париж. Здрастуй, Москва.
Старий жарт Кіссінджера виявився невдалим: проблема не в тому, щоб знати, який в Європи номер телефону. Неважливо, буде в неї один телефон або шість — відеоконференції з легкістю вирішують цю проблему. Насправді заковика полягає в тому, що Європейський Союз ні до чого не прагне. За умови відсутності єдиної енергетичної політики кожна країна намагається перетягнути ковдру на себе. Держави вважають за краще грати соло і не докладають зусиль для координації програм по виходу з кризи, по підтримці євро або захисту довкілля.
Ніхто не бачить далі власного носа і до біса всі глобальні проблеми. Колишні радянські, а нині російські експерти святкують перемогу: вони ніколи не вірили в перспективи «європейського співтовариства». На їхню думку, існують лише окремі нації, з якими вони вибудовують відносини сам на сам, граючи на, як їм здається, вічних європейських протиріччях. Коли вони з усмішкою кажуть про «спільний дім», то само собою зрозуміло, що Велика Росія буде його керівником, охоронцем і жандармом. Берліну відійдуть економіка й фінанси, Парижу — красиві і порожні промови, а Кремлю — найважливіші рішення. І йти за ними, хоч-не-хоч, доведеться також усім іншим.
