Німецька ініціатива, загальмована в часі
«Якомога швидше розпочати компенсаційні виплати колишнім підневільним працівникам фашистської Німеччини — така головна мета створеного у ФРН Фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє», — підкреслив вчора посол Німеччини в Україні Ебергард Гайкен. Щоправда, він не зміг вказати конкретну дату. Нещодавно спеціальний уповноважений Німеччини з питань компенсаційних виплат Отто Ламбсдорф вказав, що погоджені з представниками країн Східної та Центральної Європи суми будуть направлені у відповідні партнерські організації вже в жовтні цього року. В Україні за розподіл коштів відповідатиме Фонд «Взаєморозуміння та примирення». Між тим закон про заснування Фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» набрав у Німеччині чинності лише 12 серпня. Цей документ, який і відповідатиме за механізм виплат компенсацій, ще доведеться добряче проштудіювати партнерським організаціям у Польщі, Чеській республіці, Білорусі та Росії. Тільки з набуттям чинності закону партнерські організації можуть подати заяви до німецького фонду, перед тим отримавши необхідну документацію від населення. А на це теж потрібен певний час. Якщо ж врахувати, що в Україні проживає близько 610 тисяч колишніх в’язнів концтаборів та підневільних робітників, то процес може затягнутися надовго. Термін прийому заяв, починаючи з 12 серпня, триватиме 8 місяців. «Заяви слід подати не пізніше граничного терміну, тобто принципово до 11 квітня 2001 року», — повідомив німецький посол.
Фонд, до речі, складається із внесків уряду ФРН, а також з внесків приватних підприємств, на яких в роки війни примусово працювали робітники з країн Центрально-Східної Європи. Уряд із внесенням своєї частки справився досить швидко, підприємці в цьому плані виявилися повільнішими. За інформацією пана Гайкена, станом на липень до Фонду було внесено підприємцями три мільярди німецьких марок із необхідних п’яти. Цікавило журналістів і питання, чому німецька сторона обминула підневільних робітників, які працювали на сільськогосподарських об’єктах — згідно з законом компенсацій для них не передбачено. Партнерські організації мають право платити їм, але лише за рахунок компенсаційних коштів інших категорій колишніх підневільних (зокрема в’язнів концтаборів, гетто, робітників промислових підприємств). Українські громадяни, для яких передбачена компенсація, постраждають в цьому плані найбільше: серед наших остарбайтерів найбільша частка саме тих, хто працював у сільському господарстві фашистської Німеччини. На запиання журналістів до пана Гайкена, чи не спричинить така ситуація до конфлікту в суспільстві, він лаконічно відповів, що, сподівається, не спричинить... Німецький дипломат нагадав українським мас- медіа, що ідея виплат остарбайтерам була ініціативою бізнесменів ФРН. Щоправда, ця ініціатива виходила із їхніх власних інтересів. Бізнесмени таким чином перестрахували себе від майбутніх претензій колишніх підневільних щодо чергових компенсацій.
Компенсації українцям становитимуть «немалу суму» — 1,7 млрд. німецьких марок. Таким чином, в середньому на одного колишнього остарбайтера припадає близько 2800 марок. Вочевидь, і ця сума може видатися немалою для пенсіонера... Раніше ж німецька сторона обіцяла, що мінімальна сума виплат становитиме п’ять тисяч дойчмарок, для колишніх в’язнів концтаборів — п’ятнадцять тисяч. Пан Гайкен пояснив «Дню», що невідповідність цифр сталася загалом через рішення українців надавати компенсації ще й тим, хто підневільно працював у сільському господарстві. Збільшувати ж суму Німеччина не в змозі.
