Нові уроки нової економіки
Про нову економіку шалено сперечаються протягом років, і сьогодні вже можна зробити перші висновки. По- перше, нова економіка, заснована на досягненнях інформаційної технології (ІТ), є реальною, і вона змінює вигляд світової промисловості та сфери послуг. Найяскравішим прикладом цього є продуктивність, що зросла в США протягом останніх років. Водночас пов’язані з новою економікою оцінки фондового ринку є нереальними, оскільки відображають швидше спекулятивний бум, ніж основну оцінну вартість. Третій висновок полягає в тому, що як і багато які інші технології, впровадження й розповсюдження інформаційних технологій залежить не тільки від сил ринку, а й від урядів. У Сполучених Штатах, що зображають себе оплотом вільного підприємництва, ІТ-революції сприяють і сили ринку, і узгоджена «промислова політика». Іншим країнам також необхідно виробити власні стратегії, спрямовані на прискорення впровадження нових технологій.
Реальність нової економіки краще за все проявляється під час аналізу американських показників темпів зростання економіки і продуктивності, оскільки в США нова економіка є найбільш розвиненою. Аж до середини 90-х років американські економісти оплакували «уповільнювання темпів зростання» — спад зростання продуктивності, що почався в 70-х роках. Дослідження, здавалося, підтверджували незначність впливу комп’ютерної революції на поліпшення продуктивності. Вчені, котрі вивчали історію економіки, попереджали, що нові технології позначаться на дійсному поліпшенні продуктивності промисловості тільки через багато років (що підтверджувалося прикладом найважливіших технологічних стрибків у минулому). До середини 1990-х років ці прогнози справдилися. Зростання продуктивності піднялося з 1,5 до приблизно 3 відсотків на рік. Темпи зростання продуктивності, що збільшилися, в свою чергу призвели до прискорення темпів зростання ВВП, які в 1990-1996 роках становили приблизно 2,5% на рік, а починаючи з 1997 року перевищили 4%.
Виправдане захоплення з приводу реальної економіки перетворилося на невиправдане захоплення з приводу вартості акцій ІТ-фірм. Між зростанням продуктивності і прибутками лежить велика дистанція, і цей основний момент багато в чому ігнорується ентузіастами ринку. Навіть за значного очікуваного виграшу в продуктивності велика частина цього виграшу дістанеться споживачам у вигляді зниження цін або робітникові у вигляді збільшення зарплат по відношенню до цін, а не фірмам у вигляді збільшення прибутків. Причиною цього є основний аспект інтернет-технології — простота створення нових фірм і, в результаті, виключно висока конкуренція на ринку. Безсумнівно, найперші прихильники інформаційної технології (як, наприклад, електронний продавець книг Amazon.com) мають перевагу, але ця перевага, швидше за все, залишиться вельми скромною, оскільки загроза приходу конкурентів стримуватиме розмір прибутку. Насправді, протягом останніх років Amazon зазнав збитків попри збільшення доходів. Нещодавня зміна динаміки на американському фондовому ринку, що швидко розповсюдилася по всьому світу, служить першим проблиском того, що учасники ринку починають прислуховуватися до цих основних фактів.
Попри те, що кількість нових «.com»-мільярдерів, котрі виникають щодня, мабуть, різко поменшає, реальна економіка все більше й більше користуватиметься перевагами ІТ. Й у виграші опиняться не тільки США і Європа. Економіки Східної Азії ринулися на захоплення Інтернету, особливо вражаючим прикладом цього є Гонконг, Сінгапур, Корея і Тайвань. За останніми оцінками, приблизно третина всіх корейців зараз підключена до Інтернету, і до кінця поточного року ця частка зросте до двох третин. У Китаї рівень підключення також швидко зростатиме; за минулий рік кількість китайських користувачів Інтернету подвоїлася — з приблизно 4 до 8,9 мільйона, і, схоже, вона ще збільшиться після того, як у травні розпочне роботу всекитайський бездротовий Інтернет-сервіс. Сінгапур провів серйозну лібералізацію Телекома, внаслідок чого витрати на використання Інтернету скоротяться, а кількість користувачів зросте.
Попри те, що, згідно з оцінками, США і Канада, як і раніше, є найголовнішими користувачами Інтернету (приблизно 140 мільйонів користувачів за станом на березень-2000) у порівнянні з Європою (83 мільйони користувачів), азіатсько-тихоокеанським регіоном (70 мільйонів користувачів) і далеко відсталими Південною Америкою (10 мільйонів користувачів) і Африкою (3 мільйони користувачів), у відстаючих є шанс скоротити розрив, якщо вони використають правильну політику. Кожний уряд має усвідомити, що швидке впровадження Інтернету сильно залежить не тільки від «вільної ринкової» політики, а й від підтримки держави. Насправді, Інтернет уперше було створено під патронатом американського Національного наукового фонду в рамках державного проекту (ARPANET), спрямованого на приєднання до єдиної мережі університетів і вчених. Відтоді американський уряд продовжував відраховувати мільярди доларів на проведення досліджень і розробок в області ІТ. Додатково, закон про скасування оподаткування Інтернету наклав мораторій на стягування податків з операцій в галузі електронної комерції, а закон про засоби телекомунікації від 1996 року забезпечив фінансування і урядову підтримку приєднанню до мережі шкіл і публічних бібліотек.
Країнам, що розвиваються, будуть потрібні свої власні стратегії, причому швидко. Ринкові реформи, особливо ліквідація державної монополії на телекомунікації (що дозволить приватним компаніям вільно вкладати кошти в створення необхідної інфраструктури), надто необхідні. Але уряди також мають заохочувати створення оточення, в якому велика частина населення матиме постійний доступ до Мережі. Урядові агенції та державні навчальні заклади мають отримати доступ до Мережі якомога швидше. Як і в США, податкова політика повинна сприяти переходу до нових технологій. Навчальні плани в школах і університетах мають бути переглянутими для того, щоб гарантувати підготовку кадрів для роботи в національних ІТ-системах. Щоб забезпечити життєво необхідне фінансування найбідніших країн і допомогти їм подолати «поділ за цифровою ознакою», можна залучити міжнародні агенції та фонди.
КОМЕНТАР
Олексій БОРОДА, комерційний директор СП «Інфоком»:
— Ніхто точно не знає скільки в Україні користувачів Інтернету. За оцінками експертів, ця цифра коливається від 70 до 200 тисяч. Причім, перша цифра відображає кількість індивідуальних користувачів, друга — корпоративних. На сьогодні не існує ніяких перепон для створення інтернет-провайдерських фірм. В Україні постійно зменшується вартість підключення до всесвітньої павутини. А вартість за годину користування Інтернетом вже впала до 60 центів. Кількість користувачів Інтернету обмежується лише кількістю комп’ютерів, яких у нашій країні приблизно 1 млн. Причиною цьому економічна ситуація в країні. Унаслідок низької купівельної спроможності мало хто може дозволити собі придбати комп’ютер, який у західних країнах є необхідною річчю. Поки що у нас Інтернетом здебільшого користується молодь, яка використовує це технічне досягнення для листування і дозвілля.
