Обама дає шанс дипломатії
Експерт: Хоча план Росії і може скасувати військовий удар США по Сирії, однак це не вирішить питання миру
Протягом останніх тижнів світова спільнота з більшою, ніж будь-коли, увагою спостерігає за ситуацією в Сирії, яка перетнула «червону» лінію, застосувавши хімічну зброю. Світ очікує на рішення Вашингтона — завдасть він чи ні військового удару по інфраструктурі сирійського режиму Башара Асада.
Днями Сенат США, який мав би проголосувати за ініціативу президента Барака Обами, відклав важливе голосування. Причина — ініціатива Москви, яка й досі залишається союзницею режиму президента Сирії, про передачу хімічної зброї під міжнародний контроль з її подальшим знищенням. Про це стало відомо під час зустрічі в понеділок міністрів закордонних справ Росії та Сирії — Сергія Лаврова та Валіда аль-Муаллема в Москві. Сирійський міністр погодився на цей план, заявивши, що Дамаск дасть всю необхідну інформацію і доступ до зберігання зброї інспекторам ООН. Як зазначають експерти, російська ініціатива виникла після слів державного секретаря США Джона Керрі, який заявив: «Башар Асад може запобігти удару по Сирії, якщо протягом тижня передасть всю хімічну зброю міжнародній спільності».
Як повідомив учора телеканал Euronews, на пропозицію Росії уже відреагували французи. Зокрема, Париж має намір подати до Ради Безпеки ООН проект резолюції, що вимагає від Сирії надання повної інформації про свою програму хімічної зброї протягом 15 днів. Згідно з документом, Дамаск має відкрити доступ до всіх відповідних об’єктів інспекторам ООН. Якщо цього не буде зроблено, то до Сирії може бути застосовано главу VII Статуту ООН, яка передбачає заходи від санкцій до збройного втручання.
Учора з промовою до нації виступив і президент США Барак Обама. Він, зокрема, відзначив, що російська ініціатива має сенс, але: «Ще зарано для того, щоби сказати, чи ця пропозиція матиме успіх. Будь-яка угода повинна передбачати важелі перевірки того, що режим Ассада виконує свої зобов’язання. Ця ініціатива має потенціал усунення небезпеки хімічної зброї без використання сили, зокрема й тому, що Росія — один із найближчих союзників Асада», — сказав Обама.
Як пише The New York times, 16-хвилиння промова Обами стала для нього відвертим визнанням того, наскільки радикально за останні кілька днів змінився політичний і дипломатичний ландшафт навколо сирійського питання.
Водночас Обама «емоційно апелював до фундаментального почуття добра і зла американців, згадавши використання газу в Першій світовій війні, Голокост, і доводив, що США несуть «виняткову відповідальність за використання своєї військової могутності для того, щоб карати країни за використання зброї масового ураження», — відзначає The Washington Post.
Також стало відомо, що сьогодні, в четвер, держсекретар США Джон Керрі зустрінеться із Сергієм Лавровим, щоб обговорити деталі плану про передачу сирійської хімічної зброї міжнародній спільноті.
«День» звернувся до заступника директора Центру Близько-Східних досліджень Сергія ДАНИЛОВА і попросив його прокоментувати план Росії, а також імовірність військового втручання з боку США:
— Ситуація в Сирії патова. І чи допоможуть її розв’язати американські удари по військовій структурі та об’єктах, які належать Асаду, — ще питання. Значно складніше сформувати нову владу в країні, яка буде після Асада. Але зрозуміло, що треба щось робити. Ця війна уже давно набула ознак шиїто-сунітського протистояння і становить потенційну небезпеку для всього Близького Сходу. Біженців уже близько двох мільйонів, а в деяких регіонах самої Сирії — гуманітарна катастрофа.
— Наскільки, на вашу думку, план Росії буде дієвим та ефективним?
— Поки що складно щось сказати. Асад неодноразово брехав, довіри до нього немає. До того ж, буде дуже складно проконтролювати вивезення зброї та її кількість. Однак це вперше урядовці Асада визнали сам факт наявності хімічної зброї — раніше сирійський режим заперечував, що володіє нею. Хоча було б надзвичайно важливо знищити цю зброю. Але виконати цей план зрозуміло і прозоро — дуже важко, насамперед технічно, логістично і політично.
Між тим, цей план уже віддетермінував виконання плану США. Він збігся з перенесенням засідання Конгресу, на якому мала розглядатися резолюція щодо Сирії. Хоча план Лаврова і може скасувати військовий удар США по Сирії, однак це не вирішить питання миру, припинення громадянської війни. Навіть попри позитивні для Асада результати за останні півріччя, війна триває. Рано чи пізно вона перетвориться на партизанську, і кількість жертв тільки збільшуватиметься...
— Говорячи про необхідність військового удару, Обама мовчить про наслідки, які він може мати для США в майбутньому...
— Рік тому сили сирійської опозиції наступали. Тоді вони ще складалися із колишніх військовиків сирійської армії, а отже, політичні, економічні та репутаційні втрати для США були би значно меншими, якби такий удар було завдано. Зараз ініціатива радше належить військам Асада. Серед повстанських загонів лідерство в багатьох місцях захоплюють сили, які вороже налаштовані до США. Серед формальних представників сирійської опозиції немає єдності — що в Стамбулі, що в Катарі, і занадто складно збудувати стійку конструкцію, яка забезпечувала б мир і стабільність у Сирії після військових ударів США. Однак вони мають одну особливість — коли їх починають завдавати, відкриваються нові можливості. У тому, що США здатні вирішити це питання з військової точки зору — ні в кого не виникає сумнівів. Але зупинитися завжди важко. Чим виміряти, що покарання за використання хімічної зброї вже здійснено? Це дилема, яку складно вирішувати в таких конфліктах. Барак Обама став заручником своєї минулорічної заяви. Він дуже не хоче втручатися в цей конфлікт. Але вага слова президента США — не лише його власне реноме, а й ставлення до Сполучених Штатів у світі. Союзники США на Близькому Сході й по всьому світу, так само як і їхні вороги, уважно спостерігають: чи важить щось його слово. З іншого боку, навіть погрози щодо застосування зброї — теж дієві. Вони також впливають на режим, і не слід недооцінювати цього.