Операція «Джадд»
«Чечня для мене — не політичний об’єкт, а люди. Я стомився від тих, для кого Чечня — це просто елемент політичної гри», — скаже через кілька днів після чергової сесії ПАРЄ лорд Френк Джадд, готовий подати у відставку з посад головного доповідача ПАРЄ і співголови робочої групи ПАРЄ — Держдума. Заяву Джадда про можливість відставки було негайно інтерпретовано російською делегацією як залишення лордом Джаддом політичної сцени. Російські парламентарії так пишалися своєю маленькою перемогою в Страсбурзі, що не могли дозволити якомусь там британському лорду зіпсувати своїм аристократичним дьогтем бочку простого народного єлею, який Дмитро Рогозін і Михайло Маргелов мали намір після повернення із закордонного відрядження вилити на голову Володимира Путіна. В бідного лорда полетіли навіть не грудки бруду, а важкенькі камінці. Глава російської делегації в ПАРЄ Леонід Слуцький із властивим вихованцям Держдуми дипломатичним тактом передбачив, що Френк Джадд ухвалив своє рішення після якихось нічних консультацій із невідомими парламентарію людьми, яких він запідозрив у зв’язках із чеченськими терористами. Деякі російські ЗМІ так і повідомили: лорд, виявляється, терорист, тому й уникає відповідальності… У Москві в неприязності до лорда вже поспішали розписатися всі, хто встиг потрапити в телекамери. В програмі «Вісті» фотографію Джадда показували ледве не в траурній рамці: здавалося, ще трохи, і Росія почне вимагати його екстрадиції.
Що ж відбулося насправді? А нічого особливого: лорда — висловлюючись мовою нелордівською — просто розвели, обмішурили, заплутали в поправках. Для російської делегації головним було виконати кремлівське завдання і не допустити неприйняття Європою референдуму в Чечні. Але після історії з Джаддом стало зрозуміло: обдурили. А це означає, що можуть обдурити і з референдумом, і з чим завгодно. Виявилося, що депутати європейських парламентів зовсім не радіють із ситуації, що склалася з їхнім британським колегою, і готові призначити на його місце парламентарія, менш схильного до компромісних оцінок, — щоб у майбутньому різночитань не виникало і поправки вносити було нікуди. Та й взагалі будь-яка нова людина, яка відвідає Чечню чи табір біженців, на відміну від лорда, що звикся з реальністю, може бути настільки шокована, що взагалі відмовиться від ритуального чаювання з Рогозіним і Маргеловим. А це означає, що референдум у Чечні може бути визнано нелегітимним не до, а після його проведення, причому оцінки самого проведення голосування можуть виявитися набагато жорсткішими, ніж оцінки його підготовки. І всі сьогоднішні зусилля російської делегації будуть марними: власне, те, що люди, які не володіють реальною владою і політичним інстинктом, можуть бути гарними тактиками, але не здатними до стратегічного мислення — це не новина. Адже спецоперація — це ще не політика.
