Оперативно і відверто?

Мета — пояснити внутрішню політичну ситуацію в країні. Цього разу було розширено коло іноземних держав. До глав дипломатичних відомства країн членів ЄС, США і Канади вони долучили послів країн стратегічних партнерів.

Посли, яких викликали досить терміново, зібралися точно о 12.00. Тим не менше, брифінг розпочався о 12.15, хоча міністр в супроводі автоматників (це зафіксував фотограф «Дня») прибула до міністерства за 10 хвилин до дванадцятої.

Розпочавши брифінг, Кожара зробив комплімент послам, назвав їх «професійною авдиторією», яка орієнтується в тому, що відбувається в Україні. Водночас він наголосив на тому, що влада готова до конструктивного діалогу з опозицією і виконує домовленості. Зокрема, він послався на скасування ухвалених 27 січня 9 законів і відставку уряду, а також ухвалення закону про амністію, на чому наполягала опозиція та люди на Майдані.

Кожара також заявив, що влада налаштована на мирне врегулювання кризи. За його словами, всі переговори влада і опозиція будуть здійснювати максимально відкрито і транспарентно. Міністр також наголосив, що останніми днями силові органи демонструють толерантність, їм дана вказівка не використовувати спеціальні засоби чи вдаватися до спеціальних дій.

Зі свого боку, міністр юстиції Лукаш цього разу не звинувачувала послів у тому, що вони діють за принципом «не бачив, а засуджую», як вона робила, коли на брифінгу 27 січня ті стали критикувати ухвалені 16 січня антидемократичні закони. Вона зазначила, що закон про амністію є результатом дводенних-дводобових переговорів і його було ухвалено на вимогу опозиції.

Цього разу представників дипломатичного корпусу одразу повідомили, що можна буде поставити три запитання, бо на попередньому брифінгу такої можливості послам не дали, пославшись на необхідність їхати на засідання уряду.

Перше запитання було від посла Швеції в Україні Андреаса фон Бекерата. Він запитав, коли Президент підпише ухвалені 28 січня закони і чи було притягнено когось за брутальне ставлення до демонстрантів, коли ми побачимо перші правові дії до людей, відповідальних за це. Нагадаємо, що подібне питання Кожарі хотіли поставити на брифінгу 27 січня, коли послам в МЗС показували відео, де коктейлями «Молотова» протестувальники закидають «Беркут». Тоді посол Німеччини хотів запитати про загиблих протестувальників. Але йому відмовили у слові.

Пані Лукаш дипломатично уникла відповіді на запитання посла Швеції, зазначивши, що вона очолює міністерство юстиції, а це питання треба переадресувати прокуратурі. Вона також не могла дати відповіді на запитання Посла США Джеффрі Пайетта, який попросив міністра юстиції пояснити зникнення десятків активістів, які мали місце останнім часом. На думку посла, розслідування цих зникнень, сприяння з боку влади мирному діалогу допоможе Україні відновити довіру щодо її проєвропейської орієнтації.

На це міністр юстиції відповіла, що в її відомства немає таких повноважень, як у американського міністерства юстиції. «Для мене будь-яке насильство неприйнятне, у мене немає офіційної чи неофіційної інформації», — сказала вона.

Лукаш кілька хвилин присвятила тому, щоб розповісти, як було захоплено її міністерство і взято у заручники двох жінок, які до пізньої ночі працювали над прикінцевими положеннями Конституції.

Посол Німеччини в Україні Крістофер Вайль, який сидів поруч зі своїм французьким колегою Аленом Ремі і разом з ним щось занотовував, цього разу зміг поставити запитання. Він, зокрема, привітав початок діалогу між владою і опозицію і висловив думку, що діалог виграє від того, якщо буде збільшено довіру між сторонами. Він повторив запитання шведського посла стосовно того, коли все-таки буде підписано ухвалений 28 січня закон про скасування і запитав, коли можна очікувати формування нового уряду, який мав би бути віддзеркаленням взаємоприйнятного діалогу.

Лукаш почала відповідь з того, що досить складно підписувати закон про скасування дев’яти законів, що це, мабуть, непросто і в країнах, які представляють посли. Ті ніяк не відреагували на це. Міністр юстиції стала пояснювати, що закони мають проходити юридичну експертизу — спочатку в апараті Верховної Ради. І з цим завданням ті впорались, і тепер під цим документом стоїть підпис голови Верховної Ради. А тепер все — за Президентом, сказала вона, у якого є 15 днів для підписання. А до цього він має отримати висновки відповідних міністерств. Нагадаймо, скандальні закони чомусь не проходили ніякої перевірки і чомусь це правило 15 днів не було до них застосовано. Президент підписав їх наступного дня?!

Під час цього брифінгу посли Німеччини і США Франції вітали закон про амністію як великий успіх і крок до подолання кризи. Але з такою думкою погоджуються не всі представники дипломатичного корпусу. Зокрема, один європейський дипломат на умовах анонімності сказав, що добрим компромісом могло би бути те, щоб КМДА залишилась в руках опозиції. «Це ж справжня фортеця, а якщо її доведеться віддати, то в опозиції буде оголено правий фланг». Співрозмовник також вважає, що санкції не зіграли ніякої ролі в тому, що влада пішла на компроміс з опозицією. На його думку, тут вирішальне значення має внутрішній і російський чинники. Цілком, можливо, допускає дипломат, що Росія поставила занадто високі вимоги до української влади, і та пішла на поступки опозиції.

Схоже, не зовсім упевнені в результативності санкцій і в Канаді, яка вже оголосила застування таких заходів щодо України. Посол Канади в Україні Трой Лулашник, який сидів у дальньому кутку стола на цій зустрічі, сказав «Дню»: «Ми працюємо, щоб досягти результату». Він відмовився прокоментувати чи вплинули на уряд України санкції запроваджені канадським урядом.

Тож в цьому контексті дивною виглядає заява глави польської дипломатії Радослава Сікорського, що Євросоюз має у своєму арсеналі різні види санкцій, включно із наджорсткими, як у ситуації з Іраном, і українська влада має про це пам’ятати. В інтерв’ю РАР він заявив, що посередником у ситуації в Україні могли б виступити ЄС чи ОБСЄ, проте сама Україна має до них звернутись.

Вищезгаданий співрозмовник «Дня» також відначив, що ЄС було створено для подолання конфліктів усередині, і він є поганим гравцем на міжнародній арені. Мовляв, навіщо говорити про санкції, якщо польській і литовській дипломатії (лише ці дві країни виступали за надання Україні перспективи членства в ЄС) не вдалося переконати колег з ЄС, щоб ті ще до саміту Східного партнерства сказали Києву, що не підпишуть Угоди про асоціацію без виконання умов, а зробили це лише під час саміту.