Останні

Російський президент Борис Єльцин доручив прем’єр-міністру Євгену Примакову на чолі поважної делегації вирушити до Белграда з посередницькою місією. Нічого дивного в цьому рішенні російського керівництва немає. Більше того — воно виглядає цілком логічним. Інша справа — чому з ним так довго зволікали?

У югославській столиці вже встигли побувати українські міністри закордонних справ і оборони, які готували можливу зустріч Леоніда Кучми із Слободаном Мілошевичем. До Белграда прибула місія російських ліберальних політиків. І от тільки після цього Кремль нарешті «розкачався».

Можна легко припустити, що для західних лідерів навіть після початку акції проти Югославії Росія видавалася найбільш логічним посередником у конфлікті: врешті-решт, у НАТО чекали на результати місії російського міністра закордонних справ Ігоря Іванова, який майже перед самим бомбардуванням намагався переконати Мілошевича піти на компроміс. Однак після початку натовської операції російські лідери не зупинялися ні перед чим… у гнівній риториці… Поки в НАТО переконалися, що це риторика, минув час, виступати посередниками почали в Києві. Росія знову втратила шанс продемонструвати, що саме вона є державою, здатною зберегти баланс: замість пошуку компромісу тут почали говорити про західних агресорів і дружбу з братнім сербським народом.

Пропаганда ще ніколи не підміняла політику. Примаков полетів до Белграда. Головне сьогодні не в тому, запізнився він чи, навпаки, прибув вчасно. Головне — знайти вирішення трагічної ситуації, яка склалася на Балканах. Хоча це набагато складніше, ніж бомбардувати чи влаштовувати істерики…