Парламент європейського скликання

Завтра в Литві відбудуться парламентські вибори. Нинішній політичний сезон був надзвичайно бурхливим: імпічмент президенту Роландасу Паксасу, повернення до влади Валдаса Адамкуса, вступ до Європейського Союзу й НАТО, вибори до Європарламенту. Литві поки що не вдається стати «скучною» країною. Нинішня кампанія також відбувалася досить енергійно. Литва — парламентсько-президентська республіка, отже, склад Сейму відіграє дуже велику роль.

«КЕДАЙНЯЙСЬКИЙ ГРАФ»

Литовські політичні партії змагалися за симпатії виборців на тлі нових скандалів. Служба спеціальних розслідувань (ССР) звинуватила кількох членів Сейму в отриманні хабарів від корпорації Rubicon group. Також було кинуто тінь на прем’єра Бразаускаса — нібито абревіатура його імені була вказана в фінансових документах групи навпроти суми хабара. Зрештою, справу вилучили у ССР і передали в руки Генеральної прокуратури, а керівника спецслужби Валентинаса Юнокаса, якого вважали близьким до екс- президента Паксаса, відправили у відставку. На думку вільнюських експертів, ці події негативно вплинули на авторитет як литовських спецслужб, так і литовської політики.

Однак головна новина в Литві — стрімкий успіх нещодавно створеної Робiтничої партії та її лідера Віктора Успаських. У червні на виборах до Європарламенту «трудовики» отримали 30% голосів — більше, ніж будь-яка інша партія. Червневе голосування вважали «генеральною репетицією» виборів до Сейму. За даними недавнього соціологічного опитування, проведеного центром Vilmorus, Віктор Успаських є другим за популярністю політиком у країні після президента Адамкуса. За Робiтничу партію сьогодні готові голосувати 26,2% опитаних Vilmorus. За коаліцію прем’єра Бразаускаса і спікера Паулаускаса — 16,4%, коаліцію Паксаса (який, щоправда, сам не має права займати державні посади) — 9,8%, коаліцію Казімери Прунскене — 6,8%. Нагадаємо, у другому турі президентських виборів у червні цього року Прунскене отримала 47,8% голосів виборців.

Віктора Успаських називають олігархом-популістом. Також за ним закріпилося прізвисько «кедайняйського графа» — в місті Кедайняй розташовані основні підприємства Успаських. Один із найпопулярніших політиків Литви — росіянин. Він народився в Архангельську, а до своєї нової країни переїхав незадовго до проголошення її незалежності. Литовське громадянство Успаських отримав за так званим «нульовим варіантом» — як і всі бажаючі, хто проживав у республіці на момент відновлення її суверенітету. Як розповів кореспонденту «Дня» доцент Інституту міжнародних відносин і політичних наук Вільнюського університету Лаурас БЕЛІНІС , «Успаських не приховує свого походження, але позиціонує себе виключно як литовський громадянин і політик. Він намагається розмовляти тільки литовською мовою, нехай з помилками, але перевести бесіду з Успаських на російську не вдається нікому». Союз росіян Литви не увійшов у коаліцію з Робiтничою партією.

Політологи звертають увагу на те, що литовці схильні голосувати за «нових», тих, хто не надто асоціюється з владою. На думку Лаураса Белініса, є кілька причин популярності Успаських. «По-перше, він досить тривалий час накопичував капітал і завчасно готував кампанію. На створення його іміджу і харизми було витрачено приблизно чотири роки, — розповідає політолог. — По-друге, він обрав вигідну лінію поведінки під час скандалу з імпічментом Паксасу. Всі основні політичні партії так чи інакше були залучені до «Паксасгейту». А Робiтнича партія «тримала дистанцію» і створила собі досить привабливий імідж. По-третє, щоб завоювати симпатії виборців, Успаських дуже вміло використав соціальні проблеми, особливо труднощі регіонів. За соціологічними даними, близько половини населення Литви невдоволені своїм економічним і соціальним становищем. Але відсутність оптимізму у значної частини населення, напевно, притаманна всім країнам постсоціалістичного регіону. Успаських і його партія користуються інертністю мислення електорату».

За словами Лаураса Белініса, «програма Успаських — цілковита еклектика». «У ній є все, від правих до лівих цінностей. Кілька акцентів привертають увагу багатьох. Це боротьба з бюрократією, зміна низки конституційних положень, виборчої системи — тези, які, по суті, нічого не означають і їх не так легко буде провести, але з якоїсь причини населення добре реагує на такі пропозиції. Програма Успаських багато уваги приділяє соціальним проблемам: оптимізації податків, підвищенню пенсій, створенню робочих місць та ін., що в сумі виглядає досить привабливо для пересічної людини», — підсумував Лаурас Белініс. На його думку, до Робiтничої партії певною мірою переходить електорат екс-президента Паксаса. Колишнього главу держави і його Ліберально-демократичну партію також зараховували до популістів.

РОСІЙСЬКИЙ ЧИННИК І СПАДКОЄМНІСТЬ КУРСУ

Свій основний капітал лідер Робiтничої партії заробив на перепродажі російського газу. Природно, не варто навішувати ярлики, так чи інакше аналізуючи питання «русофобії» в балтійських країнах. Версії про «іноземну руку» як у обранні Роландаса Паксаса на посаду президента, так і в його усуненні неодноразово висувала преса, але вони так і залишилися версіями. На тлі взаємної висилки дипломатів, суперечок про невирішені фінансові та майнові питання, пов’язані з розпадом СРСР, проблем навколо роботи на литовській території сайту «Кавказ — Центр» і, нарешті, калінінградського питання фактом є те, що Росія, як і раніше, прагне впливати на Литву — нового члена НАТО та Європейського Союзу. На думку Лаураса Белініса, «дедалі більше підтверджень залежності Віктора Успаських від російського впливу». «Я не кажу, що він прямо пов’язаний із певними російськими службами. Але те, що він може бути агентом впливу, сам цього не усвідомлюючи, — дуже реально. Тим більше, що його капітал був створений з дозволу Росії», — заявляє політолог.

Не обійшлося в Литві й без російського медіаресурсу, з яким Вільнюс має намір досить жорстко розбиратися. У середині вересня Комісія з етики журналістів і видавців Литви рекомендувала припинити трансляцію на території країни Першого балтійського каналу. «Цей канал прямо пов’язаний із Першим каналом російського телебачення. Хоча юридично ПБК — це фірма, яка влаштувалася в Латвії та ретранслює на балтійські держави різні російські програми. У інформаційних, історичних, культурних блоках відчувається абсолютно визначена тенденція, — каже Лаурас Белiнiс. — Вважаю, канал створено не для того, щоб показувати балтійцям російську культуру та сприяти покращенню відносин. Перший балтійський канал більше скидається на агента певних служб. Він створює певне інформаційне тло для тих, хто ностальгічно дивиться в минуле. Він працює проти нашої державності, політичної орієнтації, проти Литви. Нещодавно латвійський суд також визначив, що історична передача про пакт Молотова — Ріббентропа, стосовно якої ми висунули свої претензії, була некоректною, але поки що остаточного рішення щодо цього каналу не прийнято».

Переможці парламентських виборів формуватимуть уряд і рекомендуватимуть прем’єра. Газета «Lietuvos rytas» повідомила, що Віктор Успаських у разі перемоги на виборах має намір віддати посаду голови уряду своєму другу, меру мунiципалiтету Кедайняйського району Вікторасу Мунтянасу. Однак, за словами Лаураса Белініса, останні дані свідчать, що Робiтнича партія не отримає парламентської більшості. «Швидше за все, буде створено урядову коаліцію, до якої увійдуть соціал-демократи (А. Бразаускас), соціал-ліберали (А. Паулаускас), а також будуть залучені Союз Селянської партії та Партії нової демократії (К. Прунскене) і Робiтнича партія. Кандидатом у прем’єри номер один, як і раніше, залишається Альгірдас Бразаускас», — переконаний Белініс. Інші політологи кажуть, що для Успаських можуть спеціально створити посаду віце-прем’єра.

Хоч би як там було, спадкоємність зовнішньополітичного курсу Литви має зберегтися. Її покликана гарантувати угода, підписана цього тижня провідними політичними партіями країни. Підписання відбулося в президентурі, і вважається, що ініціатива належить Валдасу Адамкусу. Він, як відомо, неодноразово говорив про необхідність розширення простору демократії та стабільності на схід. Приєднавшись до Євросоюзу й НАТО, Литва виконала стратегічні завдання своєї зовнішньої політики. Нині ж Вільнюс хоче бути не просто рядовим членом ЄС та Північноатлантичного альянсу, а й своєрідною сполучною ланкою між цими об’єднаннями з одного боку і країнами Східної Європи та Південного Кавказу — з іншого. Досвід співіснування в рамках Радянського Союзу робить Литву унікальним посередником. Звісно, ця місія матиме сенс лише в тому разі, якщо держави, яким запропоновано посередництво, насправді виявлять цікавість до литовського досвіду як зовнішньої політики, так і внутрішніх реформ.