Партнерська «пристрілка»

Головним підсумком переговорів президента Франції Ніколя Саркозі та президента Росії Володимира Путіна в Москві можна назвати зближення позицій двох країн щодо іранської проблеми. Як заявив учора глава французької держави на спільній з російським президентом прес-конференції, позиції Росії та Франції щодо іранської ядерної проблеми зблизилися. «Ми обговорили всі великі питання міжнародного порядку денного, зокрема, Іран. Це ми обговорили поглиблено, вислухали аналіз президента Путіна. Я гадаю, що наші позиції дещо зблизилися», — цитує РІА «Новости» слова Саркозі, який перебував у Москві з першим офіційним візитом.

Водночас російська сторона дещо інакше бачить цю проблему. «Ми не маємо даних, щоб говорити про те, що Іран прагне виробництва ядерної зброї. Тому ми виходимо з того, що в Ірану немає таких планів. Але ми поділяємо стурбованість партнерів тим, аби програми Ірану були прозорими», — сказав Путін.

Торкаючись косовської проблеми, Н. Саркозі сказав, що Європа має залишатися об'єднаною, єдиною, і «ми розраховуємо на партнерство з Росією». «Ми розуміємо, що це справа самої Європи, і ми намагаємося вирішити цю проблему так, щоб нікого не принижувати», — додав він.

Зі свого боку, торкаючись відносин Росії — ЄС, Путін визнав, що він розраховує на те, що в період головування Франції у Євросоюзі у другій половині 2008 року буде досягнуто конкретних результатів у відносинах між РФ і ЄС.

Раніше, під час виступу перед студентами Технічного університету імені Баумана в Москві, Саркозі заявив, що сьогоднішній світ небезпечний і вимагає більшої співпраці між країнами. «Росія і Європа мають працювати разом»,— підкреслив він. За його словами, процвітаюча Росія є чинником стабільності.

На думку Саркозі, немає країн, які мають більше прав, ніж інші. У бесіді зі студентами Бауманського університету французький президент визнав, що є другом США. «Але це не означає, що у мене немає розбіжностей із США, друг — не означає васал», — підкреслив Саркозі.

Французький президент під час зустрічі з російським колегою в резиденції Ново-Огарьово висловив надію, що Франція і Росія не будуть більше конкурентами, а будуть партнерами. Зі свого боку, російський президент сказав, що «Франція була, є і, сподіваюся, буде одним з наших пріоритетних партнерів у Європі та світі».

Чи стануть Франція і Росія після зустрічі президентів цих країн у Москві партнерами в усіх сферах, зокрема щодо вирішення іранської проблеми та проблеми Косового? Чи буде Франція педалювати на питаннях прав людини в Росії? Чи призведе ця зустріч Путіна й Саркозі до більш конструктивних відносин між ЄС і Росією?

КОМЕНТАР

Федір ЛУК'ЯНОВ, головний редактор журналу «Росія у глобальній політиці»:

— Тут необхідно розділити поняття іранська проблема, Косово і просто партнерство. На мій погляд, щодо Косового ніякого партнерства не буде. Тому, що його не може бути. Позиції сторін відомі й абсолютно непримиренні. Те, що може влаштувати албанців, ніколи не влаштує сербів і навпаки.

Стосовно Ірану все складніше. Тому що Франція та Росія, з одного боку, зараз виступають із різних позицій. З іншого боку, мета в них одна: не довести справу до війни. Тільки Франція вважає, що для цього треба посилити тиск на Іран, а Росія вважає, що для цього треба ослабити тиск на Іран. І та, й інша сторона загалом явно проти того, щоб американці в результаті ухвалили рішення про нанесення військових ударів. Треба сказати, що позиція Росії не поодинока. Наприклад, Німеччина також нервово ставиться до перспективи санкцій.

Що стосується партнерства взагалі, то думаю, що Росія і Франція, як завжди, за будь-якої влади як у нас, так і у Франції, в останні 70 років, залишаться істотними партнерами. Просто тому, що для Франції це принципове питання. Постійно змінна мета Франції — забезпечення максимально можливої самостійності у зовнішній політиці. За ситуації, коли Франція за своїм потенціалом не може претендувати на глобальні самостійні амбіції. Оскільки для цього вже давно немає потенціалу, але є гаряче бажання грати свою окрему роль, це можливо лише в один спосіб — шляхом постійного балансування між різними істотними партнерами. Ширак в останню частину свого президентства порушив цей баланс, розсварившись зі Штатами і розсварившись ущент зі Східною Європою, значення якої для Об'єднаної Європи він недооцінив. Таким чином, французький президент виявився надто зміщеним у бік Росії. Зараз Саркозі це виправляє. Його більш проамериканський курс і підкреслена увага до Східної Європи — це спроби відновити дві з трьох традиційних опор французької зовнішньої політики. По-перше, атлантичні відносини вельми непрості, проте досить тісні. По-друге, європейська політика, яку Франція сприймає, як спосіб зміцнення своїх національних позицій. І тому для нього просто неможливо ігнорувати Східну Європу. Але чим далі Саркозі зміститься у бік Америки, тим потрібніший йому буде баланс. Тому в цьому значенні від Росії нікуди не дітися. Відповідно думка, що Саркозі — проамериканський, що він атлантист, на мій погляд, є нерозумінням суті французької політики. Франція ніколи не буде надійним союзником нікого, але, водночас, вона може бути цілком нормальним партнером для різних країн, у тому числі й Росії.

Права людини у Франції — це необхідний елемент політичної риторики. Враховуючи те, що в цій країні дуже сильні ліволіберальні настрої, та громадська думка дуже повернута в цей бік, то, звичайно, ніякий президент не може цього ігнорувати. Саркозі каже всі потрібні слова. При цьому він являє собою гранично прагматичну людину, яка передусім керується комерційними та політичними інтересами. З іншого боку, в Москві дещо змінилася обстановка, і немає вже тієї нервової реакції на Чечню і права людини, яка була раніше.

Після цієї зустрічі у відносинах ЄС і Росії нічого не зміниться. Зараз не той період. У нас вибори, і для ЄС незрозуміло, що відбувається, і цілковита неясність з інституційними реформами. Можна лише сказати, що це початок процесу, який може пройти, а може і не пройти за рік. У другій половині 2008 року Франція головуватиме у Євросоюзі. Ось тоді будуть нові можливості для пожвавлення діалогу. До цієї миті нічого не буде.