Переможе дипломатія?

«Можна сказати: мети досягнуто!». Так французький міністр закордонних справ Лоран Фабіус охарактеризував зустріч глав МЗС Німеччини, Франції, України та Росії, яка відбулася позавчора в Берліні. У фокусі екстреної наради — деескалація ситуація на сході України.

«Нам сьогодні вдалося досягти згоди про пакет заходів, які можуть вказати шлях до стабільного двостороннього припинення вогню», — заявив глава німецької дипломатії Франк-Вальтер Штайнмайєр з ініціативи якого і відбулися ці переговори. «Шлях» до припинення стрілянини — повернення до формату контактної групи, чергове засідання якої має відбутися до 5 липня. Штайнмайєр також додав, що досягнуті домовленості «не є вирішенням усіх проблем» і це «не чудодійна формула, яка за ніч усе покращить». «Але це перший і важливий крок у напрямку двостороннього припинення вогню», — додав він.

За словами глави МЗС України Павла Клімкіна, українці повторно припинять вогонь у разі виконання необхідних умов. «Чотири пункти для нас важливі: двостороннє припинення вогню, місія ОБСЄ моніторингу з першого дня, негайне звільнення заручників, ефективний контроль кордонів», — написав він по завершенні зустрічі у своєму Twitter.

На зустрічі міністри домовилися про наступні заходи:

•  якнайшвидше звільнення усіх заручників;

•  допуск спостерігачів ОБСЄ, які мають слідкувати за припиненням вогню;

•  допуск українських прикордонників на російську територію для спільного контролю російсько-українського кордону під моніторингом ОБСЄ;

•  забезпечення безпеки і захисту журналістів, які висвітлюють події у східних областях України.

Але чи насправді це позитивний результат для України? На думку німецького політолога Андреаса УМЛАНДА, зустріч в Берліні — ще одна спроба знайти рішення щодо ситуації на Донбасі. «Нині трошки інша ситуація, адже загроза введення санкцій третього ступеня проти Росії зараз більш серйозна. Можливо, за цих нових умов переговори і приведуть до чогось», — розповідає «Дню» пан Умланд. Водночас, за його словами, нові санкції «створять нову реальність у відносинах між Заходом та Росією». «Зараз, наприклад, є така інформація, що Росія може відреагувати на санкції з ще більшою військовою ескалацією у східній Україні, введенням регулярних військ. Це — також одна з причин, чому Захід не хоче остаточної конфронтації: тільки з економічних, але й політичних причин. Незрозуміло, до чого призведе збільшення напруженості у відносинах Заходу та Росії. Звісно, є й підозри, що це така собі гра в покер, коли підвищуються ставки і йде блеф...» — пояснює Андреас Умланд. Він також додав, що західні політики «бояться перейти на широкомасштабну конфронтацію з Росією».

Заступник директора Центру політичних технологій Олексій Макаркін (Москва) результати переговорів у Берліні сприйняв «з дуже стриманим оптимізмом». «Я не бачу, щоби сторони довіряли одна одній. Вирішення цього конфлікту ускладнює набір проблем, пов’язаних з довірою. Єдиний плюс — переговори продовжуються», — говорить він.

Між тим, пан Макаркін також вважає, що Росія не наважиться на повномасштабне вторгнення в Україну у разі нових санкцій. «Захід не хоче вводити санкції проти Росії, бо там немає консенсусу і тому там також надають перевагу переговорам», — вважає експерт. Водночас, санкції дадуть аргументи найбільш радикальним силам всередині Росії, і Захід не матиме можливості на щось впливати чи домовлятися, додає він.

Як же Україні слід сприймати нові домовленості з Заходом та Росією? На що можна і не можна погоджуватися на переговорах контактної групи, які мають відбутися найближчими днями? Про це «День» розпитав дипломата, публіциста, письменника Юрія ЩЕРБАКА:

— Захід зараз різко загальмував підтримку Україні та її зусилля подолати вогнище сепаратистів, терористів і окупантів на Донеччині й Луганщині, тому що він перебуває під шаленим тиском Москви. Це відчувається на всіх переговорах, із не дуже прихильного і позитивного тону після того, як Президент України Порошенко відновив АТО на сході. Складається враження, що Захід намагається організувати гру в одні ворота: обеззброїти Україну.

Перший план припинення вогню був нереалістичним. Не можна припиняти вогонь в односторонньому порядку, без домовленостей з противником. У багатьох конфліктах припиненню вогню завжди передували домовленості: на яких засадах буде його припинено. Україна залишилася фактично обеззброєною, втратила багато людських життів і матеріальних засобів. Цей гіркий урок повинен вплинути на наше рішення, і жодних поступок, однобічних компромісів бути не може. Може бути тільки чітка домовленість про припинення вогню і на певних умовах. Але ні в якому разі не визнавати терористичних утворень ДНР і ЛНР, що нав’язує нам Москва, щоб зробити з нас Молдову, за прикладом Придністров’я.

— Як ви оцінюєте позицію України на переговорах у Німеччині?

— Нещодавні перемовини у Берліні справлять бліде враження — відчувається подвійність у позиції Заходу. Але міністр закордонних справ Клімкін надзвичайно добре відстоював позицію України і чітко назвав ті пункти з плану Президента Порошенка, які повинні бути виконані.

Позиція України на цих перемовинах нормальна. Нам не треба піддаватися на шантаж Москви. Потрібно чітко пояснити союзникам, чому Україна стоїть на цій позиції. Я дивуюся, що в Україні й досі не посилена інформаційна кампанія, яка би інформувала Європу про те, що діється в Україні і яких дій їй треба вживати, щоби припинити неоголошену війну і окупацію східних регіонів. Це — дуже важливо, бо дуже часто західне суспільство дезорієнтоване і не знає, що відбувається в Україні, бо дивиться крізь призму російського телебачення — наскрізь пропагандистської зброї. Ми повинні посилити інформаційну складову: те, що в Україні під час бойових дій застосовуються елементи етнічної чистки — це неймовірний злочин перед людством. Нам треба пояснювати західним державам, що в Україні вбивають людей за те, що вони розмовляють українською і є патріотами. Це — елемент геноциду і найтяжчий злочин перед людством. Нам також треба рішуче проводити і посилювати АТО. З іншого боку, треба вести переговори і з Росією, і з західними союзниками.

— Дехто з експертів вважає, що за останніх подій Порошенко потрапив у пастку, Вашингтон не наважується вголос говорити про санкції, тоді як Путін став миротворцем...

— Петра Порошенка намагалися загнати в пастку і весь час намагатимуться. Я переконаний, що він сильний Президент, самостійно мисляча людина і повинен обійти ці пастки. Те, що він пішов на відновлення АТО — дуже серйозний крок нашого Президента, який підтримало суспільство та армія.

Такі країни, як Франція, Німеччина та Італія, не мають жодного бажання вводити наступний етап економічних санкцій проти Росії. Вони залякані зараз Росією і недаремно вже розповсюджуються чутки про те, що якщо будуть нові санкції, то Росія зірветься з ланцюга і почне збройну атаку на Україну. Це — методи психологічного шантажу. Європейці, звичайно, піддаються йому. Весь час Захід вагається між тим, що він розуміє, що відбувається і тим, що він намагається ціною крові наших військовослужбовців вирішувати власні питання.

Під яким би тиском не перебував Президент Порошенко, він має пам’ятати, що його підтримує українське суспільство. Звичайно, він не повинен застосовувати мілітаристську риторику, але повинен пам’ятати про національні інтереси.

Коли Захід побачить твердість Порошенка та українського народу, то він змінить свою позицію. Захід прекрасно розуміє, хто порушив всі правила міжнародні правила і фундаментальні домовленості після Другої світової війни. Це — Росія і Путін. Ніяким миротворцем у житті Путін не був. Він буде продовжувати свою лінію на зруйнування України. А воно гарантоване, якщо будуть визнані так звані терористичні республіки (ЛНР і ДНР. — Ред.), які підуть далі. Буде «повзуча війна», яка триватиме безкінечно. Тому зараз дуже важливо сконцентрувати всі сили і під час переговорів відстоювати свої національні інтереси.

— На зустрічі міністри також домовилися про засідання контактної групи, яка відбудеться днями. На які поступки можна і не можна йти Україні під час цих переговорів?

— Треба максимально зменшити загрози для мирного населення Донбасу, оскільки це — наші громадяни. Щодо заходів, то це можуть бути гуманітарні коридори, або спеціальні зони поза бойовими діями. Треба вести переговори про те, щоб всі терористи припинили військові дії. А потім, коли буде все це організовано і вони погодяться скласти зброю, тоді можна йти далі і йти на певні поступки і компроміси, але не принципові. Це дуже складний і делікатний процес, який не повинен оприлюднюватися. Перемовини часто відбуваються не публічно і без залучення негативних публічних постатей — таких як Медведчук. Ясно, що Медведчук представляє тільки Путіна. Андрій Ілларіонов, колишній радник Путіна, так висловився про попередні переговори: Зурабов — представник Путіна; Кучма — вів пропутінську політику; пані Тальявіні представляє пропутінську політику в ОБСЄ; Медведчук представляє Путіна; лідери бандформувань — люди Путіна. Таким чином, за його словами, на тих переговорах — Путін розмовляв з Путіним і Путін приймав рішення, яке диктував Путін. Ми не повинні підлаштовуватися під вимоги терористів. Їм, бачте, приємно вести розмови з Медведчуком, який тут нікого не представляє і зненавиджений українським народом. На ньому тавро — ворога українського народу. Нам треба, щоб Україну на цих переговорах представляла людина, яка представляє сьогоднішню, післямайданну Україну.