Перші кроки до правди

Днями у німецькому Бундестагу відбулася міжнародна конференція під назвою «Німецька історична відповідальність перед Україною». На своїй сторінці у Facebook президент Українського філософського фонду та виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» Євген Бистрицький написав:  «Конференція має непересічне значення у посиленні сприйняття України як окремішної політичної і культурної спільноти, яка брала участь у Другій світовій війні як самостійна історична одиниця. Це не менш важливо для саморозуміння власної ідентичності всередині України».

За його словами, історик Тімоті Снайдер у своєму виступі дуже добре роз’яснив стан, історичне місце і роль України/української спільноти у подіях і трагедіях світової війни. «Сенс війни не зрозуміти без усвідомлення, що завоювання саме України було головною метою німецької колоніальної війни; так само, як не зрозуміти значення українського націоналізму, як відповіді й німецькому націоналізму, і російському — як затиснутого між двома імперіями; не зрозуміти, що лише український націоналізм порівняно зі всіма колабораціями і рухами супротиву німецькому вермахту в інших європейських країнах був здатний політично виоформитись; не зрозуміти того факту, що кількість українців, які загинули у боротьбі проти вермахту, набагато більша, ніж разом узятих французів, американців, англійців; не зрозуміти, чому вперше в історії війн Голокост стався саме на території України», — написав Бистрицький.

«ПОВАГА ДО МІЛЬЙОНІВ ЖЕРТВ В УКРАЇНІ ПОТРЕБУЄ НОВОГО ПОГЛЯДУ НА ІСТОРІЮ»

Ганна ГОПКО, голова Комітету у закордонних справах Верховної Ради України теж виступала на згаданій конференції. «День» звернувся до неї з проханням поділитись враженнями від цього форуму.

— В Україні відбулися подібні заходи 19 травня і 10 червня про історичну відповідальність Німеччини за Україну, які почала організовувати депутат Бундестагу, Союз 90/Фракція Зелені, Марілуіза Бек. А ось 20 червня відбулися розширені дебати за участі «зелених» та представників інших політичних сил, що входять у Бундестаг. Окрім того, у дебатах було дуже багато представників Центральної та Східної Європи, які наводили факти, що не лише теперішня Росія потерпала від винищувальної війни, а й Польща, Литва, Естонія, Білорусь, Україна, де лютувала ця війна. Про це дуже добре написав Тімоті Снайдер у книзі «Криваві землі» про межові території між Берліном і Москвою, які особливо постраждали від тоталітарного безумства ХХ сторіччя.

Пані Бек у своєму виступі зазначила, що російська пропаганда систематично створює враження, що німецька наступальна війна проводилась виключно проти Росії. Більше того, Україна перетворюється у даному варіанті з жертви винищувальної війни на нацистського колаборанта. За її словами, коли три роки тому українці вийшли за незалежність і свободу, то ці протести заплямовувались, ніби вони ініційовані фашистськими бандерівцями, антисемітами. І повага до мільйонів жертв у межових країнах, серед яких Україна, потребує нового погляду на частину історії. І у виступі пані Бек пролунало, що з пактом про ненапад Гітлера зі Сталіним обидві тоталітарні системи домовились про розподіл здобутків між собою наполовину.

Зважаючи на те, що зараз в Україні йде війна, наш посол у Німеччині Андрій Мельник дуже чітко сказав, це не означає, що ми не повинні кидатись із звинуваченнями, а спільно вибудовувати майбутнє. Зокрема він наголосив: «Ми говоримо про допомогу Україні не тому, що Німеччина має спокутувати вічну провину перед нами, а тому, що в нас спільні європейські цінності й майбутнє».

Мене також запросили виступити на дебатах. Я фокусувала увагу на сторіччі наших дипломатичних відносин. Адже у 1917 році, за гетьмана Скоропадського, ми встановили відносини з Німеччиною і намагались збудувати власну державу. Тому нам зараз дуже важливо з Німеччиною, стратегічним партнером в Європі, фокусуватись на важливих речах, які забезпечать мир, стабільність і зроблять сильною Європу. А Україна — насправді європейська держава, попри всі спроби і в радянські часи, і в останні 25 років спроби Кремля тримати нас у своїй сфері впливу.

На слуханнях я згадувала про Північний потік-2, про посилення санкцій проти РФ і протидії російській агресії, недопущення впливу Кремля через кібератаки на провідні європейські інституції. Наприклад, були зафіксовані спроби викрасти мейли декількох німецьких фондів.

«НАМ ДУЖЕ ВАЖЛИВО, ЩОБ РОСІЯ НАДАЛІ НЕ «ПРИХВАТИЗОВУВАЛА» ІСТОРІЮ»

— Можете сказати, на які результати можна очікувати від цих слухань?

— По-перше, дуже важливо, що такі слухання відбуваються. І ми закликали їх продовжити. Існує україно-німецька історична комісія, з українського боку її очолює Грицак, а з німецького там є декілька професорів, один з яких навіть розмовляє українською мовою і написав книгу про голодомор в Україні. Це — Вільфрід Ільге з Німецького товариства зовнішньої політики (DGAP). 

До речі, у своєму виступі я наголосила, коли в грудні український парламент приймав Постанову-звернення до демократичних держав світу визнати Голодомор — геноцидом. І Португалія відгукнулась на це. Тоді я не могла уявити, що через півроку у німецькому Бундестазі будуть слухання про відповідальність Німеччини за Україну.

По-друге, ситуація в Україні після Революції Гідності й російська агресія на Донбасі підкреслила всьому світу, що ми незалежна держава, що у нас є своя ідентичність, мова, культура, тисячолітня історія. І тому нам дуже важливо, щоб Росія надалі не «прихватизовувала» історію, і не була найбільшою жертвою Другою світової війни. І говорити правду про ті реальні втрати — вісім—дев’ять мільйонів людських жертв, яких ми зазнали під час Другої світової війни.

По-третє, ці слухання якраз є певним історичним кроком у німецькому Бундестагу, що вони починають про цю тему говорити. Це перші кроки до правди, щоб у німецькому політикумі не було Rusland Verstehen — тих, хто розуміє Росію, а щоб вони чітко зрозуміли, що насправді відбувалось на «кривавих землях» за радянського правління.

Коли я запитала професора Ільге, чому він зацікавився Голодомором, він сказав, що «хотів зрозуміти, чому українці так хочуть вирватися з Радянського Союзу, з постсовєтського впливу. І я зрозумів, що переслідування куркулів, Голодомор Сталіна фактично були боротьбою із середнім, заможнім класом, який хотів працювати на своїй землі».

Тому дуже важливо через цю правду розбивати російську пропаганду, уникати Rusland Verstehen — феномену, який має успіх завдяки системній російській пропаганді.

Зважаючи на те, що Німеччина в особі канцлера Меркель є лідером у мирному врегулюванні ситуації на сході України, тому важливо для німецького суспільства зрозуміти, що таке Україна, яку ціну заплатили українці та як вони страждали тоді, зокрема від Гітлера, і зараз від російської агресії. Ми зараз не дозволяємо новій навалі російського сучасного тероризму стати домінантною в регіоні. Оцю роль українців вони теж мають усвідомити. І ці слухання були корисними у цьому відношенні.

— Чи порушувалось на цих дискусіях питання, що Німеччина усвідомила свої помилки і провела денацифікацію, а Росія абсолютно не здійснила десталінізацію?

— Дійсно, німці, як самодостатня нація, визнали свої помилки, сплатили відшкодування євреям за Голокост, а росіяни не здатні поставити пам’ятник жертвам Голодомору. І замість того, щоб закрити мавзолей, похоронити Леніна нарешті й не робити культ ідолопоклоніння, яке висить над ними, як метафізичне прокляття, вони досі поклоняються вбивці, замість того, щоб очистити свою центральну площу і визнати Голодомор геноцидом, і покаятись за Сталіна, і сказати, що сталінський режим і сучасна Росія не мають нічого спільного, і будувати свою модерну російську історію як Росії незалежної держави, а не тягнути на собі тяжкий спадок репресій тоталітарного режиму.