Перші у Європі

Минулими вихідними в Іспанії відбувся перший в Євросоюзі референдум по утвердженню єдиної європейської конституції. Він виправдав практично всі прогнози, зроблені напередодні — іспанці сказали тверде «так» Євроконституції, віддавши за її ухвалення 77% голосів, тільки 17,4% виборців були проти. Тепер слово за іспанським парламентом, який є останньою інстанцією у ратифікації документа.

Такий результат одразу ж було розцінено як надзвичайний успіх іспанського уряду на чолі з прем’єр-міністром Хосе Луїсом Родрігесом Сапатеро. Він вважаєтсья євроентузіастом, а відтак висока підтримка ідеї європейської конституції була для нього принциповим питанням — особливо після тривалого періоду конституційного європротистояння його попередника Хосе Марії Аснара, який виступав у тандемі з Польщею з принциповими пропозиціями до документа. Своєрідною ложкою дьогтю у діжці меду стала передбачувано низька явка виборців — 42% (ще нижча за явку на літніх виборах до Європарламенту — 45,7%), що певною мірою ставить під сумнів тріумфальні заяви політиків.

Привабити виборців однієї з найбільш проєвропейськи налаштованої країни не змогла і широкомасштабна двотижнева пропагандистська кампанія під назвою «Перші у Європі», яка була більш схожа на справжню передвиборну. Загалом великої потреби у ній не було — іще напередодні референдуму 70% іспанців були готові проголосувати за спільну конституцію ЄС, хоч і «наосліп» — 90% абсолютно не мали уявлення, що вона собою являє. Відтак уряд зосередився на освітніх програмах. Євроконституція та її користь для Іспанії стала предметом широкого висвітлення у засобах масової інформації за участі найвідоміших іспанських письменників, акторів, музикантів, спортсменів. Проводився широкий спектр масових заходів — від концертів популярних ансамблів до товариських матчів провідних футбольних клубів. Іспанцям роздали 5 млн. екземплярів текстів узгодженої 29 жовтня у Римі Євроконституції, працювала «гаряча» телефонна лінія, по якій можна було отримати відповідь на будь-яке запитання за її змістом. До кампанії було залучено навіть школярів — у навчальних закладах було виділено цілий навчальний день для детального вивчення тексту европейської конституції у розрахунку на те, що діти вдома зможуть проінформувати батьків. У день референдуму на дільницях навіть роздавали безплатні солодкі напої — з відповідною назвою «референдум дринкс». На все це Іспанія витратила близько шести мільйонів євро, а в результаті явка склала тільки 42%... У Польщі це означало б визнання референдуму таким, що не відбувся (під час референдуму щодо вступу Польщі до ЄС уряд докладав максимальних зусиль, аби явка перевищила 50%).

Тож незважаючи на те, що провідні особи Євросоюзу президент Європейської Комісії Жозе Мануел Дурау Баррозу та координатор зовнішньої політики ЄС іспанець Хав’єр Солана з радістю привітали «очевидне «так», яке Іспанія сказала Європі», головної мети — стати зразком для наслідування усім країнам ЄС — Іспанія не досягла. Зрозуміло, що принципове іспанське «так» все ж таки створить певну позитивну атмосферу у сусідній Франції, де кількість прихильників ідеї Євроконституції коливається за різними соцопитуваннями від 20% до 60%. Цілком можливо, що до червня президент Франції Жак Ширак, який особисто їздив до Іспанії, аби поагітувати за європейську конституцію, скористається популяризаторським досвідом сусіда і досягне більших успіхів.

Однак принципово інша ситуація у таких «проблемних» країнах, як традиційно євроскептична Велика Британія, яка навіть іще не думала над датою проведення референдуму, а також у «вередливих» новачкiв на зразок Польщі та Чехії. Президент Чехії направив текст Євроконституції на експертне дослідження на предмет сумісності з чеською конституцією. У Великій Британії табір прихильників не тільки Євроконституції, але і політики Євросоюзу в цілому нараховує не більше 20% населення, чим надзвичайно стурбований міністр закордонних справ Джек Стро, який пророкує кризу в ЄС у разі відкидання конституції. Польські експерти переконані, що поляки проголосують проти Євроконституції з огляду на негативну кампанію, яка проводитиметься партіями євроскептиків. Останні отримали значну підтримку на виборах до Європарламенту. Депутат Європарламенту від Польщі Міхал КАМIНСЬКI заявив у коментарі для «Дня», що він особисто і більшість його колег проти «такої» конституції Європи. Єдиним позитивним моментом він вважає «розширення повноважень Європейського парламенту як органу, що представляє власне громадян європейських країн. Все інше нас не влаштовує, і ми будемо говорити про це полякам».

Для України затвердження європейської конституції останнім часом набуло якісно нового значення. У світлі активізації співпраці України з ЄС (хоч і без чітко визначеної політичної позиції Брюсселя щодо членства України в Євросоюзі) затвердження тексту європейської конституції дасть право Києву апелювати до неї як до юридичного документа, що гарантує право України як європейської країни на членство в ЄС.

Ратифікувати конституцію мають усі 25 країн-членів ЄС, поки що це зробили парламенти Угорщини, Литви, Словенії, розпочали цей процес Італія та Іспанія. Чи можлива криза в ЄС у разі провалу референдуму в одній із «проблемних» країн? Навряд. За словами експерта німецького Товариства зовнішньої політики Александера Рара, «інтерес людей до великої Європи знижується», але «якщо референдум десь і провалиться, то ця країна навряд чи вийде з ЄС. Зрештою, референдум можна буде провести ще раз через деякий час». Так, свого часу Ірландію примусили повторно проводити референдум щодо Договору Ніцци, який дозволяв би останнє розширення ЄС. До речі, саме завдяки цьому договору Євросоюз має шанс не залишитися у правовому вакуумі в разі неприйняття конституції — тоді він продовжить своє функціонування, поки європейські політики шукатимуть нові компромісні варіанти.