Підтримка в обмін на стабільність

— Які головні завдання покладено на підпорядкований вам відділ?

— Відділ взаємодії, який у нашій бригаді за натовськими стандартами називається СІМІС, передусім ставить за мету налагодження співпраці з місцевим населенням, партійними та духовними лідерами країни. А оскільки співпраця та дружба починається з допомоги, ми головним чином опікуємось економічними питаннями. Насамперед, це розробка проектів із будівництва, ремонту й технічного забезпечення таких соціально важливих об’єктів, як школи, лікарні, очисні споруди тощо. Загальна система роботи побудована наступним чином. У штабі КООС є спеціальний SERP — фонд. На кожне миротворче з’єднання з нього виділяється певна сума грошей під різноманітні гуманітарні проекти. У свою чергу, виходячи з конкретної ситуації, ми визначаємо перелік об’єктів, що потребують ремонту. Після розрахунків проводимо тендер серед фірм-контрактерів, які потім і виконують їхнє відновлення.

— Чи враховуються українські інтереси в ході визначення напрямків допомоги?

— Усі проекти розробляються та втілюються в життя як в соціальних інтересах іракського населення, так і з метою поліпшення стосунків iз місцевою громадою. А це, в свою чергу, позитивно впливає й на безпеку нашого контингенту. Деякі шейхи постійно звертаються до нас по допомогу, гарантуючи тим самим стабільність у підпорядкованому їм районі.

Варто зазначити, що провінція Васіт — де переважна більшість населення мусульмани-шиїти, за часів правління саддамівського (сунітського) уряду була суттєво соціально обділена. У людей ніколи не було елементарного — електрики, лікарень, каналізації тощо. Наш відділ при вивченні соціальної картини провінції постійно стикається з людським горем, злиднями. І якщо в якомусь населеному пункті розпочинає функціонувати хоча б одна лікарня, яка багато років взагалі не приймала хворих, то ця новина, наче водні кола, моментально розходиться околицями. Згодом до нас зі своїми проблемами приїжджають нові впливові особи, які раніше навіть не уявляли, що співпрацюватимуть з іноземцями. Проте всім допомогти, як ви розумієте, ми не в змозі, але зробити якомога більше будемо намагатися до кінця перебування в Іраку.

— Які конкретно проекти за ці три місяці перебування бригади в Республіці Ірак відділ взаємодії завершив у повному обсязі?

— За цей період відділом розроблено 97 проектів (більшість з яких уже завершена) на загальну суму близько чотирьох iз половиною мільйонів доларів. Вони реалізовані в 25-ти населених пунктах провінції. Зокрема, відремонтовано та обладнано 16 шкіл, сім дитячих садків, встановлено три лінії електропередач, відновлено чотири об’єкти водопостачання тощо. Скажімо, в місті Аль-Ахрар відремонтована лікарня, що обслуговуватиме понад 40 тисяч громадян.

Важливим аспектом нашої роботи є підтримання іракських сил безпеки, на що було спрямовано 53 проекти. Для поліцейських підрозділів, загонів територіальної оборони було закуплено чимало оргтехніки, меблів, побутової техніки тощо.

До речі, усі роботи з будівництва здійснюють іракці, тож фактично в провінції, де панує безробіття, постійно створюються нові робочі місця.

— Які труднощі доводиться долати відділу під час розробки проектів?

— Певні труднощі створює відсутність в штатній структурі бригади групи спеціалістів з виконання та оцінки запланованих робіт — інженерів-будівельників, фінансистів, інженерів-електриків, інженерів- сантехніків тощо. Тож, як і за наших попередників з 5-ї омбр, доводиться користуватись послугами польських колег. З цього приводу ми подали свої пропозиції щодо комплектування 7-ї омбр.

І ще один нюанс. У нинішніх умовах служби поїздки в Аль-Кут і за його межі, зрозуміло, стали ризикованішими. Якщо раніше ми виїжджали в місто на двох легковиках (з невеликою охороною), місцеві, впізнаючи автомобілі «сіміків», уже здалеку вітали нас. Сьогодні, коли ситуація в регіоні погіршилася, в наш конвой входять ще й БТРи. Це дещо ускладнює й пересування, й стосунки з людьми. Адже непросто пояснити, приміром, впливовому шейху, який запрошує нас на відкриття нової школи, що такий посилений конвой — це життєва необхідність, а не прояв якоїсь агресії, силового тиску.

— Проте мешканці Васіта, певно, все ж розпізнають наших військовослужбовців з-поміж інших представників коаліційних сил і знають про їхні справжні наміри?

— Пересічні іракці відчувають конкретну допомогу й наших вояків не сприймають як окупантів. Отож, навіть коли в неформальних розмовах з місцевими релігійними лідерами постає питання про доцільність перебування українців в Іраку, більшість з них наголошує, що наш контингент був і залишається гарантом миру та спокою в регіоні.