Погрози «паперового тигра»

Якщо пропагандистські погрози та показані по телевізору накази лідера Північної Кореї Кім Чен Іна завдати удару по США та Південній Кореї (РК) сприймати серйозно, то складається враження, що війна між Північчю та Півднем почнеться найближчими годинами. Інформаційне напруження посилюється також через квапливий і не зовсім грамотний переклад текстів офіційного північнокорейського агентства ЦТАК. Навіть надійшло повідомлення, що КНДР уже оголосила війну своєму сусідові. Виявилося, що хвилювалися марно. Як передають російські інформагентства, в оригінальному тексті заяви з Пхеньяна говориться лише про те, що Північна Корея діятиме «за законами військового часу» в разі провокацій проти неї, які можуть перерости в «повномасштабну» і навіть «ядерну» війну.

Пального у вогнище інформаційної війни, взаємних звинувачень і погроз додали дві події.

По-перше, США та Південна Корея підписали план спільних дій. Як заявив представник Міністерства оборони Південної Кореї, «це дозволить двом державам дати спільну відповідь на локальні провокації Півночі. При цьому Південь піде першим, а США забезпечать підтримку».

По-друге. Пхеньян просто знавіснів, коли в ході військових навчань американської та південнокорейської армій Foal Eagle (Молодий орел), два американські бомбардувальники В-2 Spirit здійснили довготривалий політ із подальшим поверненням з бази ВПС США Whiteman у штаті Міссурі. На території Південної Кореї на полігоні Чік-До ними було здійснене прицільне бомбометання інертними бомбами (заповнених цементом). Важкий стратегічний бомбардувальник В-2 призначений для прориву щільної ППО та доставки звичайної або ядерної зброї. Літак створений із використанням технології зниження помітності «стелс».

У відповідь із телевізійних екранів лідер Північної Кореї Кім Чен Ін підписав наказ про наведення стратегічних ракет на об’єкти в США та Південній Кореї. Загрожують ударити не лише по американських базах в Тихому океані, знаменитому Перл-Харбору й острову Гуам, а також по тихоокеанському узбережжю аж до Аляски. Пхеньян також оголосив, що відключив останню телефонну лінію, якою користувалися військові двох країн, для того щоб координувати проїзд південнокорейських робітників через кордон в індустріальний парк Кесон. Цей символ міжкорейської співпраці є істотною підмогою північнокорейській економіці. Агентство «Ассошіейтед прес» повідомляє, що у момент відключення лінії на території Північної Кореї було близько 750 корейців із Півдня.

Найцікавіше, що ніхто не злякався. Поки наказ залишається на папері, оскільки ніяких рухів на північнокорейських полігонах із супутників не помічено. Далі починають діяти інші чинники, які прямо говорять про те, що ніякої війни Північна Корея розпочинати не буде.

Навіть поверхневе порівняння економічного та військового потенціалу двох корейських держав показує всю безперспективність для Пхеньяна будь-якої військової авантюри.

При порівнянні чисельності двох армій (570 тис. чоловік у КНДР та 560 тис. на Півдні) мобілізаційні можливості в РК набагато вищі. На Півночі проживає 24 млн. чоловік, на Півдні — близько 50. Додамо до цього бойову підготовку. Адже північнокорейським солдатам, служачи, потрібно також пасти худобу, сіяти та збирати врожай, заготовляти дрова для автомобілів з газогенераторними установками, оскільки в країні паливна криза, збирати і тягати в’язки хмизу для опалювання казарм, виконувати багато іншої господарської роботи. До того ж армія «кришує» ряд підприємств, на яких теж працюють солдати. Зокрема, з пошиття військової уніформи. І часу на бойову підготовку практично не залишається.

В армії КНДР велика кількість зброї, але практично вся вона архаїчна і за якістю поступається тій, що має їхній супротивник.

Досить сказати, що на озброєнні в КНДР знаходяться радянські літаки МіГ-17 і МіГ-19, які не мають ракетного озброєння. МіГ-17 до того ж і дозвуковий. Іл-28 в СРСР почали знімати з озброєння вже в 1950-х рр. Рівень підготовки північнокорейських льотчиків украй низький. По-перше, через проблеми з паливом. В північнокорейського командування просто немає пального, щоб підняти в повітря усі більш або менш боєздатні літаки. По-друге, через низький ресурс старих радянських і тим більше китайських літаків. Активність авіації КНДР під час загострення обстановки 2010 року продемонструвала аварії, безлад і низькі пілотажні навики льотчиків.

При всій мілітаризації військовий бюджет КНДР менший за південнокорейський у 25 разів. І ще одне. У північнокорейській армії солдат отримує на день 700 г крупи, інколи рису. М’ясо — велика рідкість. На Півдні армійців годують, як годиться. За останніх 50—60 років середній зріст населення в Південній Кореї збільшився на 7 см, а в Північній знизився на 5. І це результат неоднакового харчування як за складом, так і за калорійністю. А як відомо, голодний солдат...

1950 року Кім Ір Сен починав війну з південним сусідом за підтримки як Сталіна, так і Мао Цзедуна. Хоч якось відбитися від американців та південнокорейців удалося лише за допомогою радянських льотчиків і китайських піхотинців. Нині на таку підтримку нічого розраховувати. Про Москву говорити не будемо. Не у тому Росія стані, щоб підтримувати справжню війну біля своїх кордонів.

Пекін же, судячи з усього, втрачає залишки терпіння. Там серйозно попереджали північнокорейське керівництво не проводити ракетно-ядерних випробувань. У Пхеньяні не прислухалися і тим самим завдали китайським керівникам відчутного іміджевого удару. Такого там не пробачать і в потрібний момент пригадають. І, звичайно, ні про яку підтримку будь-якої військової авантюри не може бути й мови. Навпаки, як пише південнокорейська газета «Йонганг» із посиланням на адміністрацію президента Південної Кореї, для приведення до тями сателіта, який розбушувався, Китай передбачає припинення постачань нафти та пального і посилення режиму інспекцій на китайсько-північнокорейському кордоні.

Економічний потенціал Північної та Південної Кореї незрівняний. Без зовнішньої підтримки Пхеньян не простоїть навіть короткий час. Саддам Хусейн володів набагато більшим потенціалом і незрівнянно сильнішою армією, але протримався всього декілька днів.

Як же розвиватимуться події? Директор Центру стратегічних досліджень Китаю Російського університету дружби народів Олексій Маслов зауважує, що «По суті, війни сьогодні не хоче ніхто. США просто показують, що готові застосовувати звичайне озброєння проти КНДР. Є дані, що Китай продовжує вести перетрактації, намагаючись її втихомирити».

Загострення ситуації експерт пов’язує з тим, що Кім Чен Ін повинен показати твердість, оскільки його позиції поки що дуже слабкі. І, схоже, що він не бачить можливості їх зміцнення, окрім як нагнітання військової істерії.

На Півдні становище не краще. Хоча новий президент РК Пак Кін Хе обіцяла «довірчі стосунки» з Пхеньяном, але втілити це в життя вона не може. На думку провідного наукового співробітника центру корейських досліджень Інституту Далекого Сходу Російської академії наук Костянтина Асмолова, у неї «зв’язані руки». Через корупційні проблеми у її висуванців «на ключових постах залишаються прибічники колишнього президента Лі Мін Бака, що притримувався максимально жорсткої позиції щодо КНДР. Їм вигідно, щоб Пхеньян вчинив провокацію, адже тоді президентові Пак доведеться продовжувати колишній зовнішньополітичний курс».

На думку оглядачів і експертів, масштабної війни на Корейському півострові не буде. Що буде, то це збройні сутички, обстріли далеких островів та інші дії, що підпадають під поняття провокацій. І це все, на що може зважитися північнокорейський режим. Час від часу показувати зуби, але всі знають, що тигр, за великим рахунком, — паперовий.

КОМЕНТАР

«ЦЕ ЗАГРОЗА НЕ ЛИШЕ РЕГІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ»

Сергій КОШОВИЙ, завідувач сектору нових центрів зростання, НІСД:

— Я впевнений у тому, що знайдуться мудрі голови, які не дадуть можливості розвиватися конфлікту за подібним сценарієм. Для цього є кілька обставин. Адже в умовах, які нині склалися, ніхто не зацікавлений у розвитку таких подій.

Щодо войовничих заяв Пхеньяна. То вони, перш за все, пов’язані з самоідентифікацією Корейської Народної Демократичної Республіки. Тобто корейці вже доросли до рівня, щоб хотіти, аби їх більше «бачили»: не лише в світлі того, що вони комусь погрожують, але і в тому сенсі, що вони — сильна держава, яка має, на жаль, ядерне озброєння. Тобто ці заяви — скоріше заклик до того, щоб на них звертали увагу і щоб вони не випадали із медійного простору.

Якщо говорити про реакцію Заходу. То, без сумніву, зауваження (західних лідерів) достатньо критичні, тому що, перш за все, це величезна загроза не лише регіональній безпеці — можливо, її розміри значно більші. Тому напевно весь західний світ радикально налаштований у цьому питанні. Проте я переконаний, що нині немає остаточного рецепту вирішення цієї проблеми.

Яку має зайняти позицію Київ щодо цього конфлікту? Зважаючи на те, що це — віддалений конфлікт, а з іншого боку, він стосується всіх суб’єктів міжнародного права — Україна також є залежною від нього. В разі подальшого загострення ситуації (на корейському півострові) це може вплинути і на Україну.

Підготував Ігор САМОКИШ, «День»