Польська дилема

Політична боротьба в Польщі напередодні дострокових виборів багато в чому нагадує ситуацію в Україні. І це стосується як цивілізаційного вибору країни між Заходом і Сходом, переходу депутатів з одних партій до інших, так і побоювань багатьох громадян, що правляча партія являє собою загрозу демократії.

Зокрема, лідер найбільшої польської партії «Громадянська платформа» Доналд Туск заявив у інтерв’ю для польської Gazeta Wyborcza, що «вибори 21 жовтня будуть вибором за Західну цивілізацію або проти неї». За його словами, нинішня влада Польщі намагається штовхнути країну в обійми Сходу і йде до виборів з ідеалами, які по суті є поганими спогадами радянської ментальності. Туск також зазначив, що «нинішня влада повертається спиною до Європи й цей процес слід перервати». Лідер «Громадянської платформи висловив сподівання, що день виборів стане днем тріумфу вільної й сучасної Польщі та днем, коли в минуле як поганий сон піде уряд, який не виправдав сподівань і згаяв час.

Якщо в Україні депутати здебільшого переходять з опозиційних партій до проурядових, то в Польщі спостерігаються протилежні тенденції. Чимало парламентаріїв, які входили до правлячої партії «Право та справедливість», заявили про перехід до опозиційної партії «Громадянська платформа». Зокрема, такий вибір зробив маршалек Сенату Богдан Борусевич. «Вибрав «Громадянську платформу» й це добрий вибір», — так він прокоментував свій перехід. Колишній воєвода Поможа Петро Оловський, який декілька днів тому був членом партії «Право та справедливість», пояснив свій перехід до «Громадянської платформи» тим, що хоче працювати на регіон, а не брати участь у конфліктах.

Побоювання поляків стосовно загрози демократії з боку правлячої коаліції підтверджують опитування громадської думки. Згідно з опитуванням, проведеним дослідницьким центром TNS OBOP, понад 40% поляків упевнені, що в Польщі існує загроза демократії, а прем’єр-міністр країни Ярослав Качиньський зосередив у своїх руках надто велику владу. За даними соціологів, 43% поляків побоюються за стабільність демократії в країні, 46% респондентів вважають, що глава уряду має «надто багато влади».

80% опитаних вважають, що в період правління партії братів Качиньських (президента Леха Качиньського та прем’єра Ярослава Качиньського) «Право та справедливість» у суспільному житті Польщі відбувається значно більше політичних скандалів, ніж до приходу у владу братів-близнюків. Третина опитаних вважає, що в період правління «Права і справедливості» саме справедливості, в країні стало значно менше.

Нагадаємо, що 8 вересня президент Польщі Лех Качиньський відправив у відставку 15 міністрів уряду Ярослава Качиньського. Ще вісім міністрів раніше самі подали у відставку після того, як у липні польський прем’єр прибрав з посади віце-прем’єра лідера партії «Самооборона» Анджея Леппера. Примітно, що 7 вересня польський парламент конституційною більшістю ухвалив рішення про саморозпуск. За саморозпуск проголосували представники чотирьох партій — «Право та справедливість», «Громадянська платформа», Союз демократичних лівих сил і Польська селянська партія.

Чи дійсно вибори 21 жовтня стануть вибором за західну цивілізацію або проти неї? Чи правий лідер опозиційної партії «Громадянська платформа», що «нинішня польська влада повертається спиною до Європи»? Чи існує в Польщі загроза для демократії? Чи не означає перехід політиків з партії «Право та справедливість» до партії «Громадянська платформа», що партія Качиньського втрачає своїх виборців і програє вибори? Хто з цих двох партій має більші шанси виграти на жовтневих виборах?

КОМЕНТАР

Єжі-Марек НОВАКОВСЬКИЙ , голова східного центру Польського відкритого університету:

— Вибір на користь Заходу вже зроблено. У Польщі не можна, в принципі, говорити, що «Громадянська платформа» є більш прозахідною, а «Право та справедливість» більш просхідною. Дійсно, більш східну спрямованість має партія «Самооборона» Анджея Леппера. У багатьох польських журналах і газетах пишуть про існування загрози для демократії в Польщі й тому, що президент Лех Качиньський і прем’єр-міністр Ярослав Качиньський йдуть шляхом монополізації влади. На мою думку, це неправильна інтерпретація. Безперечно, прем’єр-міністр іде до зміцнення влади, але за допомогою демократичних інструментів. З його боку немає спроб монополізувати владу й гальмувати або навіть повернути назад процес демократизації. Немає спроб ослаблення якихось демократичних інститутів. Можна говорити, що Ярослав Качиньський прийняв механізми сучасної політичної боротьби, яка веде передусім до зміни роботи парламенту й перетворюється на постійну передвиборну кампанію. Також можна сказати, що «Право та справедливість» весь час веде передвиборну кампанію, що підвищує рівень конфліктності. У певному розумінні можна сказати, що це загроза для демократії. Тому що постійно триває боротьба між партіями. Але це схоже в певному розумінні на Сполучені Штати, де також постійно ведеться боротьба між двома політичними партіями. У цьому сенсі не можна говорити, що в Польщі є загроза для демократії. Грубо кажучи, існує загроза політичного розколу, яка виникла в Польщі після 1980 року.

Що стосується повороту влади спиною до Європи, то, на мою думку, це одна з гострих проблем в уряді Ярослава Качиньського. Можна говорити про непорозуміння, яке виявилося під час переговорів Варшави з Євросоюзом. Однак в уряді чудово розуміють, що участь у ЄС забезпечує Польщі гарантії й суверенітет, а по-друге, дає шанс на зміцнення її ролі як великої європейської країни, однієї з країн, що керує Європою. У цьому сенсі партія «Право та справедливість» не проти Євросоюзу. Просто вона не має достатнього досвіду ведення переговорів з європейськими партнерами. І дуже часто грає більш жорстко, ніж йде внутрішньополітична гра в Євросоюзі. Тому не можна говорити про антиєвропейське спрямування партії Качиньських. Демократичне спрямування до Європи зберігається. На мою думку, брати Качиньські підтримують загалом ідею загальної Європи, але не Європи як однієї держави.

Перехід політиків з партії «Право та справедливість» до лав партії «Громадянська платформа» пояснюється тим, що технологія поведінки правлячої партії націлена на постійну боротьбу. Це політика поділу суспільства на своїх та ворогів. Тому частина політиків з правлячої партії «Право та справедливість» переходить до партії «Громадянська платформа», політика якої є більш м’якою. Це не питання демократії, а питання про те, як лідери «Права та справедливості» вирішують головні напрямки політики.

Перехід політиків з правлячої партії до опозиційної не означає програшу партії «Право та справедливість». Партію «Громадянська платформа» підтримують більш освічені поляки, що живуть у найбільших містах. Тим часом, очікується, що до партії «Право та справедливість» перейде частина виборців «Ліги польських сімей» і «Самооборони». Партія Ярослава Качиньського може розраховувати на підтримку малоосвічених людей, які живуть у селах і малих містах.

У Польщі ніхто не знає, хто переможе на виборах. Обидві головні партії матимуть приблизно однакову підтримку. Але можна припустити, що переможцем стане той, хто зможе побудувати коаліцію після виборів. Більш відкритою є «Громадянська платформа». Може навіть вийде так, що «Право та справедливість» виграє вибори але не отримає партнера для створення уряду.