Попередження Ердогану

Парламентські вибори в Туреччині, які відбулися у минулу неділю, принесли декілька несподіванок і для  міжнародних оглядачів, і для пропрезидентської правлячої «Партії справедливості і розвитку» (ПСР). По-перше, хоча ця ісламсько-консервативна політична сила і здобула перемогу на цих виборах, але вона втратила абсолютну більшість у парламенті. За даними підрахунку 99,9% бюлетенів, партія президента Реджепа Таїпа Ердогана отримала 41% голосів. Відтак, вона матиме 258 з 550 місць у парламенті, хоча сподівалась здобути 330 мандатів.

Іншою несподіванкою стало проходження у парламент Курдської народної партії (КНП), яка подолала 10-відсотковий прохідний бар’єр з результатом 13%, забезпечивши 79 місць.  Друге місце на виборах зайняла «Республіканська народна партія» (РНП), отримавши 25% голосів, за нею йде «Партія націоналістичного руху» (ПHP), яка здобула 16,5%. Ці партії матимуть у парламенті відповідно — 132 і 81 мандати. Явка на виборах склала 86 відсотків. Це зумовлено тим, що вибори в Туреччині є обов’язковими.

Як відзначають оглядачі, такі результати виборів можуть свідчити про те, що виборці не підтримали намір правлячої партії змінити конституцію країни. Хоча прізвище президента країни Реджепа Таїпа Ердогана і не стояло у бюлетенях, вибори сприймалися багатьма як референдум щодо надання йому більших повноважень. Для цього ПСР необхідна конституційна більшість у парламенті у 60 відсотків або 330 мандатів.

8 ЧЕРВНЯ 2015 РОКУ. АНКАРА. ПРОДАВЕЦЬ ЛОТЕРЕЙНИХ КВИТКІВ ЧИТАЄ ТУРЕЦЬКУ ГАЗЕТУ, НА ПЕРШІЙ  ШПАЛЬТІ ЯКОЇ НАДРУКОВАНО СТАТТЮ З ЗАГОЛОВКОМ «ПАДІННЯ» І ПОРТРЕТОМ ЕРДОГАНА / ФОТО РЕЙТЕР

«День» звернувся до експертів з проханням прокоментувати результати виборів у Туреччині і як це може вплинути на зовнішню політику Анкари.

«ЦЕ СВІДЧЕННЯ ТОГО, ЩО В ТУРЕЦЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ ПОСТУПОВО ВІДБУВАЮТЬСЯ ЗМІНИ...»

 Сергій КОРСУНСЬКИЙ, посол України в Туреччині, Анкара:

— Певним чином результати виборів є несподіванкою. По-перше, правляча партія втратила 8% порівняно з виборами у 2011 році. По-друге, до парламенту потрапила нова прокурдська партія, яка позиціонує себе партія національного характеру і називає себе Партією демократії народів. За неї окрім курдів, голосувало багато турків, які незадоволені політикою правлячої партії. Тому ця політична сила змогла зразу не лише подолати 10-відсотковий бар’єр, але й набрати 13 % голосів. 

Я б не сказав, що це поразка правлячої партії. Це не так. Вона все таки має 258 голосів і майже вдвічі перевищує результат наступної партії. Ще зарано говорити, що вона програла. Це свідчення того, що в турецькому суспільстві відбуваються поступово зміни порівняно з тим, що було декілька років тому.  Економічна ситуація досить напружена, навколо Туреччини багато вогнищ напруженості і це не всіх влаштовує.

Зараз зарано говорити про створення коаліція, бо не зрозуміло, в якій конфігурації. Між трьома опозиційними партіями є істотні протиріччя, які унеможливлюють коаліцію між ними. Кожна з трьох опозиційних партій заявили, що вони не будуть входити в коаліцію  з правлячою партією.

З іншого боку це — Туреччина і тут процеси можуть протікати по різному. Я б зараз утримався від прогнозів. У перший день після виборів ніяких офіційних коментарів від правлячої партії не було. Але за законом виглядає так, або одна з трьох опозиційних партій увійде у коаліцію з правлячою партією і тоді буде істотно переформатовано уряд, а головне порядок денний, або через шість місяців будуть повторні вибори.

Про особливість цієї кампанії.  Прокурдська партія сказала такі слова, як мультикультурна нація, мультинаціональне обличчя Туреччини. Тому вона й називається Партія демократії народів. Якщо основний месидж попередніх виборів був: одна нація, один народ, одна мова, то курди заявляють: у нас багатокультурна нація, левіти, курди, вірмени, греки, і ми будемо будувати Туреччину для них теж. Це новина в турецькій політиці.

Існує багато течій, які свідчать про те, що Туреччина змінюється і якщо будуть наступні вибори, то все одно навряд чи буде так, що одна якась партія переможе. Думаю, що ці вибори не призведуть до істотної зміни результатів.   Я виходжу з того, що основні політичні гравці будуть це розуміти. Безумовно, вони будуть підвищувати ставки, кожен буде намагатись виправдати очікування своїх виборців.

Якщо подивитися на карту, то треба розуміти, що прокурдська партія фактично перемогла на південному сході та на чорноморському узбережжі. Якщо ця партія теоретично буде входити з кимось у коаліцію, то вона буде вимагати певних змін у Конституції і стосовно мови і т.д. Треба декілька днів почекати поки президент Ердоган і прем’єр-міністр Давутуглу певним чином виступлять своїми оцінками. Поки що там тиша.

Про кримсько-татарський чинник. Практично у програмі кожної партії ця тема була. Немає значення про яку партію йдеться. У всіх них була одна оцінка, яка співпадає з офіційною оцінкою. Для турків немає знає яка політична окраска зовнішньої політики всередині країни, вони можуть відрізнятися більш-менш агресивною риторикою. Але в принципі по всьому спектру позиція одна і та ж стосовно підтримки територіальної цілісності України і не прийняття анексії Криму.

Про російську політику Туреччини. Тут слід очікувати змін. Далеко не всім у турецькому суспільстві подобаються енергетичні проекти, які Туреччина починає з Росією, це і АЕС, і Турецький потік. У суспільстві є багато фахівців, які чітко усвідомлюють, що це підвищення залежності від Росії. Водночас це збільшення залежності супроводжується перетворенням Криму на військово-морську базу. І коли  турки задають питання, то проти кого ця база. Це ж очевидно, якщо в Чорному морі ні Болгарія, ні Румунія при всій повазі не можуть розглядатись як повноцінна військово-морська потуга проти Росії. Такою потугою є одна Росія, яка націлена проти країн НАТО, у першу чергу Туреччини. Відтак у суспільстві багато людей які розуміють, що збільшення енергетичної залежності та зброї на Чорному морі, суперечить національним інтересам Туреччини. Я думаю, що це один з чинників, який свідчить про те, що в Туреччині є люди, які незадоволені такою політикою.

Відтак цілком імовірно очікувати певного переформатування, чіткої фіксації цієї позиції по Росії. Це відбудеться як у результаті формування коаліції, або після нових виборів.

Про очікування України. Так чи інакше за будь-якого сценарію це буде для нас сприятливо. Україна для Туреччини, при чому у будь-які часи історії, є важливим партнером, спираючись на який Туреччина може в Чорноморському регіоні почувати себе спокійніше і впевненіше. Тому ми і розглядаємося будь-якою партією як надзвичайно важливий партнер. Питання тільки за нами і воно полягає в тому, що ми маємо стабілізувати економіку і продовжити відносини з країнами солідно. Я думаю, що так воно буде. Але остаточні висновки я б хотів зробити після того, як я побачу по-перше, офіційні результати, вони ще не оголошені. А по-друге, я коли я почую коментарі від правлячої партії. Тому що, я абсолютно впевнений, що вони зараз уважно вивчають причини та наслідки.  

«БІЛЬШІСТЬ ТУРЕЦЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ЗНОВУ ОБРАЛА ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ШЛЯХ, А НЕ ІЛЮЗОРНУ НЕО-ОСМАНСЬКУ ПОЛІТИКУ ПСР»

 Аманда ПОЛ, політичний аналітик і програмний директор Центру європейської політики,  Брюссель:

— Результат виборів дуже різко порушив статус-кво в Туреччині. Цей результат не тільки поклав край мрії турецького президента Реджепа Тайїпа Ердогана про створення президентської республіки, але також показав, що Туреччина залишається демократією, у якій вибори можуть змінювати уряди, незважаючи на значний відступ у плані демократії протягом останніх кількох років.

Успіх Курдської народної партії є особливо важливим, оскільки він відкриває для курдів нову главу в історії Туреччини. 

Втрата правлячою Партією справедливості і розвитку (ПСР) голосів є наслідком дедалі зростаючого авторитарного стилю цієї політичної сили, звинувачень у корупції проти високопоставлених членів партії, і придушення свободи засобів масової інформації та окремих прав і її ізоляціоністської зовнішньої політики. Ця зміна в менталітеті почалося з протестів на площі Гезі два роки тому і стала заразливою серед молоді та середнього класу, ламаючи старі стереотипи, пов’язані з ворожнечею між турками і курдами, нетерпимістю до певних етнічних, релігійних чи ЛГБТ груп та іншого. Таким чином, більшість турецького суспільства знову обрала європейський шлях з її демократичними цінностями та принципами, а не ілюзорну нео-османську політику ПСР.

Однак, може виявитися так, що буде дуже важко сформувати коаліційний уряд через різні ідеологій сторін, отже, також можливі нові вибори.

«ВІД ЕРДОГАНА ОЧІКУЮТЬ БІЛЬШ КРИТИЧНО НАЛАШТОВАНОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО РОСІЇ» 

 Iгор СЕМИВОЛОС, виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень, Київ:

— Це означає, що значна частина суспільства, яка була з тих чи інших причин незадоволеною Ердоганом нарешті отримала шанс змінити  політичний процес. Але як на мене, проблема полягає  в тому, що націоналісти не дуже договороспроможні навіть між собою, щоб реалізувати нову політику. Отже, скоріше за все, Ердогану вдасться створити коаліцію.

Очевидно, що політика Ердогана перестала задовольняти інтереси більшості населення, головним чином середнього класу заради якого власне було проведено багато реформ і на інтереси якого він постійно посилається.

Зрозуміло, що досягнутого опозицією результату не достатньо, щоб змінити політику Ердогана. Скоріше, цей результат виборів —сигнал для Ердогана, щоб змінити деякий вектор своєї політики і в тому числі зовнішньополітичний.

Треба зауважити, що багато хто з турків не розумів політику Ердогана по відношенню до Криму, до кримських татар. Очевидно, що політика Туреччини має ставати більш чіткішою по відношенню до Росії, більш солідарною з турецьким народом, тюркськими народами, і більш узгодженою з Європейським Союзом і НАТО. Іншими словами від Ердогана очікують більш критично налаштованої політики щодо Росії. 

У будь-якому випадку внутрішня і зовнішня політика Туреччини буде відрізнятися від попередньої. Інша річ що курс на ісламізацію трохи загальмується і очевидно, що більш чіткішою буде зовнішня політика по відношенню до Росії. Це два ключові моменти, які можуть виникнути і стерти режим Ердогана.