Поствиборна дипломатія

Українська дипломатична служба розповсюдила кілька заяв, які можна б визнати навіть суперечливими. На перший погляд. Як говориться у вчорашній заяві МЗС, «до моменту офіційного затвердження підсумків президентських виборів Центральною виборчою комісією України легітимним главою української держави залишається законно обраний Президент Леонід Кучма», а також «на сьогодні не існує жодних конституційних підстав для перегляду цієї ситуації до моменту передачі діючим Президентом своїх повноважень новообраному главі держави відповідно до Конституції». Але водночас спочатку із зверненням виступили співробітники посольства України в США. Потім речник Міністерства закордонних справ Маркіян Лубківський — вже від імені дипломатичного корпусу України — оприлюднив заяву. У ній, зокрема, говорилося: «Ми не можемо мовчки спостерігати за ситуацією, яка здатна поставити під сумнів демократичний розвиток України... врешті, призвести до міжнародної ізоляції держави». Головне ж послання дипломатів — «державу повинен очолити лідер, який має справжній мандат довіри українського народу та чий особистий моральний авторитет буде визначальним для зміцнення авторитету й ролі України у світі». Дипломати також у заяві вказували, що вони продовжують «діяти по совісті». На час оприлюднення заяви її підписало близько 150 українських дипломатів. Учора ж, як стало відомо з дипломатичних джерел, число підписантів перевалило за 250, серед яких і представники вищої ланки дипломатичної служби. Бути разом з народом закликав український посол у Канаді Олександр Міщенко.

Міністр закордонних справ Костянтин Грищенко виступив із заявою, в якій вказувалося, що в той час, коли остаточні результати підрахунку голосів ЦВК ще не оголошені, «Президентом України Леонідом Кучмою робляться кроки з метою нормалізації політичної ситуації в країні, уникнення розколу суспільства та подальшого загострення ситуації». Міністр закликав дипломатів, «поважаючи політичні погляди та уподобання кожного громадянина України», «продовжувати в цих умовах свою самовіддану діяльність на дипломатичній службі, а власні політичні уподобання та свою політичну активність винести за межі міністерства».

Ті, хто знає міністра Грищенка, стверджують, що сам він із розумінням поставився до заяви, з якою виступили його підлеглі. Одночасно дипломати вказують, що міністр діє в досить вузьких рамках, зумовлених його статусом, передусім адміністративним.

Відомо, що минулого року, коли міністр Грищенко змушено виступив із заявою на адресу Парламентської асамблеї Ради Європи (йшлося про «втручання у внутрішні справи України»), чільні дипломати досить довго дискутували, чи варто на це погоджуватися, чи варто міністрові йти у відставку (до чого закликав і закликає, до речі, екс- радник президента Леоніда Кравчука, екс-посол України у Сполучених Штатах і Румунії Антон Бутейко). Видається, що компроміс був виправданий. Адже ситуація тоді загрожувала, у кращому випадку, розколом серед дипломатичного корпусу, фахівцям якого, між іншим, вдавалося часом зробити те, що заздалегідь оцінювалося як неможливе. Могла б відбутися втрата Україною можливостей для підтримання діалогу з навколишнім світом — у схожій ситуації опинилася Білорусь, зовнішня політика якої є зараз швидше формальністю. Інша справа, що зовнішня політика країни в останні кілька років була заручницею ситуації, створеної зовсім не дипломатами. Вони ж практично не мали у своєму розпорядженні реальних засобів впливу на ситуацію (зокрема, сповзання України у стан самоізольованості та практично добровільну втрату можливості збереження навіть того не надто високого рівня відносин зі США та країнами ЄС, який існував до 2000 року). Дипломатія була відсторонена від ухвалення рішень щодо ЄЕП і участі в операції в Іраку — і це лише найбільш відомі моменти. Самі дипломати вказують, що вони дійсно за будь-яких обставин захищатимуть інтереси держави — але їм далеко не байдуже, чи буде легітимним її обличчя. Для дипломатії слова про європейську та євроатлантичну інтеграцію країни — не просто слова, так само як і мрія про гідні позиції держави на міжнародній арені. У всякому разі, українська дипломатія вкотре проявила гідність.

ЦИТАТА «Дня»

«Ми не можемо ні визнати, ні спростувати результати виборів на Україні, оскільки вони офіційно не оприлюднені. Рекомендуємо і всім брати з нас приклад. Усе має залишатися в правовому полі... Україна — велика європейська держава з розвиненою правовою системою. Її не треба вчити, вона сама може навчити... Я справді привітав одного з учасників президентських перегонів в Україні за результатами екзит-полів. А остаточне рішення може прийняти ЦВК України».