«Прагматичне потепління»?

На другу за останні три місяці зустріч з федеральним канцлером Ангелою Меркель російський  президент Володимир Путін прибув на півгодини пізніше запланованого часу.  Нагадаємо, що зустріч відбувалась у суботу пізно увечері в резиденції німецького уряду замку Мезеберґ і не передбачала проведення прес-конференції за підсумками переговорів.

Однією із тем переговорів, як і передбачалось раніше згідно із заявами німецьких урядовців, була Україна. Перед початком переговорів у заяві для преси Меркель наголосила, що тема врегулювання на Сході України буде однією з головних на переговорах. При цьому вона висловила сподівання на досягнення нового перемир’я у зв’язку з початком навчального року. Окрім того федеральний канцлер наголосила, що хоче обговорити з Путіним можливе розміщення на Донбасі миротворчої місії ООН.

За словами Меркель, ще однією важливою темою розмови стане питання спорудження газопроводу "Північний потік-2". При цьому вона нагадала про позицію німецького уряду, який наполягає на тому, щоб Україна після запуску нового газопроводу зберегла транзит російського газу своєю територією.

Інші теми переговорів, зазначила Меркель, - врегулювання в Сирії, ситуація навколо ядерної угоди з Іраном, а також двосторонні відносини Росії та Німеччини.

Зі свого боку російський лідер у своїй заяві насамперед наголосив на важливості розвитку двосторонніх економічних відносин між Росією та ФРН і спеціально підкреслив, що Північний потік-2 є винятково економічним проектом. Серед інших пунктів порядку денного переговорів, Путін указав на важливість уможливити повернення сирійських біженців додому. Окрім того, він також зазначив, що врегулювання кризи на Сході України "не просувається" (зрозуміло, що саме через позицію Росії, яка не хоче виконувати свою частину Мінських домовленостей). Російський лідер традиційно повторив слова про зацікавленість Москви в роботі в рамках "нормандського формату" та Тристоронньої контактної групи. Ми всі бачимо, що ця «зацікавленість» жодним чином не сприяє виконанню Мінських домовленостей. Тож зовсім не зрозуміло, що означає сподівання Путіна, про що він заявив у заяві для преси, «на прогрес у питанні врегулювання на Донбасі на переговорах».

Напередодні зустрічі з російським лідером канцлер заявила журналістам у Берліні, що "постійний діалог виправданий", бо коло проблем, включаючи конфлікт у Сирії та на Сході України, надзвичайно широке. "Якщо ми хочемо досягнути мирних розв'язань, ми маємо намагатися робити це через переговори знову і знову", -  додала канцлерка, цитує агенція AFP. Утім, Меркель застерегла від надмірних очікувань щодо підсумків переговорів. За її словами, такі робочі зустрічі, як правило, не дають конкретних результатів.

Більш оптимістичним щодо результатів зустрічі Меркель з Путіним був глава МЗС ФРН Гайко Маас, який заявив в інтерв'ю виданню W elt am Sonntag, що розраховує на певний прогрес у переговорах із РФ щодо врегулювання на Донбасі. Маас, зокрема, зазначив, що він налаштований "стримано оптимістично щодо шансів на миротворчу місію ООН на Донбасі". Водночас він зізнався, що  поки уявлення щодо формування і завдань цієї місії дуже різняться. "Тому саме про це ми й ведемо переговори з Києвом та Москвою", - підкреслив Маас.

Тим часом деякі німецькі аналітики розглядають другі за останні три місяці переговори Меркель та Путіна як ознаки «прагматичного потепління». У Берліні вважають, що без Москви не можна вирішити низку конфліктів, в Україні, Сирії, щоправда у Німеччині повинні, перш за все, звертати увагу на те, що ці конфлікти якраз і спричинив російський режим. На думку аналітиків телеканалу Deutshe Welle , канцлер хоче отримати певні політичні запевнення з боку російського президента щодо України, зокрема у плані реалізації Мінських домовленостей. Окрім того, Меркель хоче почути від Путіна відповіді на питання, як Росія планує зберегти певних обсягів газу в Європу через українську ГТС.

«Ця зустріч демонструє, що ми виходимо на новий етап у німецько-російських відносинах»

Стефан МАЙСТЕР, Голова Центру дослідження Центральної і Східної Європи, Росії та Центральної Азії імені Роберта Боша, Берлін:

Ця зустріч демонструє, що ми виходимо на новий етап у німецько-російських відносинах. Якщо починаючи з 2014 року на кожну тему впливало відчуження між обома сторона та конфлікт в Україні, то тепер ми бачимо, через політику нинішньої адміністрації США і зміну політичного довкілля інші теми стали настільки важливими, що Берлін та Москва змушені побудувати нові робочі відносини попри відсутність рішення по Донбасу та Криму.

Україна стає менш пріоритетною, а без Меркель вона відмовиться від своїх принципів. Федеральний канцлер буде дотримуватись санкцій, не йтиме на погані компроміси, але натомість обговорюватиме з Путіним питання як-от: Північний потік-2, Сирія та Іран. Діалог щодо Мінських домовленостей не буде головною темою цієї зустрічі, але він продовжуватиметься попри відсутність обіцянки щодо зміни позицій російською та українською сторонами. Ця нова реальність певною мірою відображає сприйняття поточної реальності, оскільки у німецької сторони існує так багато інших ключових інтересів, що вимагає ведення переговорів з Путіним. І якраз політика Сполучених Штатів Америки зводить обидві сторони разом. 

«Враховуючи різницю в пріоритетах, а також інші проблеми, які накопичились у відносинах, виглядає малоймовірно, що реальний прогрес буде досягнуто у будь-якій обговорюваній сфері»

Сюзан СТЮАРТ, Німецький інститут з питань міжнародної політики та безпеки (SWP), Берлін:

Заяви для преси, які зробили перед переговорами у Берліні Ангела Меркель і Володимир Путін, відображають, що у них різні пріоритети.

Меркель концентрувалась головним чином на Україні та Сирії, а також на спробах співпрацювати на міжнародному рівні. Путін зі свого боку, на німецько-російських відносинах, зокрема на торгівлі та економічній співпраці, включаючи Північний потік-2. Враховуючи різницю в пріоритетах, а також інші проблеми, які накопичились у відносинах, виглядає малоймовірно, що реальний прогрес буде досягнуто у будь-якій обговорюваній сфері.

Тим не менше, для Німеччини важливо підтримувати канали комунікації з Росією, оскільки їх розрив може створити ще більш загрозливішу ситуацію, ніж та, що існує зараз. Ситуація щодо Мінських домовленостей залишається значною мірою такою самою. Німеччина і ЄС не бажають військового протистояння, а російське керівництво навряд чи буде достатньо вражено меншими заходами, щоб змінити свою позицію щодо України.

Для Євросоюзу залишається дуже важливим зберігати єдину позицію щодо санкцій і представляти об’єднаний фронт щодо Росії загалом, а також намагатись забезпечити трансатлантичну координацію у підходах щодо Росії, хоча це стає здійснити все складніше після приходу у Білий дім Дональда Трампа.

Окрім того, спеціальної уваги з боку Німеччини та ЄС у даний момент заслуговує ситуація на Азовському морі, де Росія ускладнює доступ до українських портів і посилює свою військову присутність щодо дуже слабких військово-морських сил України. Відтак Німеччина та ЄС повинні уважно відстежувати розвиток подій, обговорювати їх з українською та російською сторонами, і якщо потрібно вживати кроки аби попередити ескалацію російсько-українського конфлікту у цьому регіоні.