Права перемога на тлі розчарування
Уже зараз у перших прогнозах говориться, що завдяки успіху в першому турі парламентських виборів правоцентристська коаліція здобуде від 380 до 440 парламентських крісел і абсолютну парламентську більшість, ліві ж — від 132 до 191. На долю ультраправих (лепенівців) припаде не більше як 4 місця в Національній асамблеї. Порівняно з минулими виборами — це успіх, бо в тому складі парламенту, що йде, Національний фронт не був представлений взагалі. Порівняно з президентськими виборами — це невдача, бо тоді до 20% французів були готові проголосувати за Ле Пена і його гасла обмеження імміграції, жорсткої боротьби зі злочинністю, скептицизму щодо розширення Європейського Союзу. Саме тому Ле Пена, який особисто своєї кандидатури не виставляв, вважають найбільшим невдахою виборів.
Вражає кількість тих, хто взагалі не голосував, — близько 36 відсотків французів, що мають право голосу. Не дивно, що редакційна стаття «Монд» мала заголовок — «Французька політика в кризі». Дійсно, такий сумний рекорд може свідчити лише про те, що пересічний француз втратив довіру до традиційних французьких політичних сил. Як, до речі, і до колись надзвичайно сильних комуністів. Їхнiй лідер Робер Ю сьогодні закликає виборців зробити вірний вибір у другому турі. Але вже пізно. Симпатиків коммунізму і троцкізму у французькому суспільстві залишається зовсім небагато, занадто мало, щоб ці сили мали вплив на політику.
Французькі газети пишуть про реванш Ширака і про те, що його успіху надзвичайно сприяла масова неявка виборців. Але ж Ширак справдi взяв відчутний реванш за ситуацію п’ятирічної давності: з яскраво вираженою парламентською більшістю правоцентристів iз французької політичної практики зникає сам вираз «співіснування», характерний для постголлістської Франції. Суть його полягала в тому, що президент і парламент, а відповідно, і уряд були представлені різними політичними силами, і тому політика будувалася на компромісах. Прем’єр- міністр Раффарен не повинен іти у відставку, що може, зрештою, означати певну стабільність. З одного боку, вже говорять і пишуть, що Франція вписалася в коло країн, де перемогла «права ідея» — Австрія, Італія, Данія, Нідерланди, Португалія. З другого, не все так просто, твердять французькі аналітики. Сьогоднішній Ширак — багато в чому лівий. І залишається питання — які висновки зроблять політики з тим, щоб французьке суспільство не відчувало розчарування своїми політиками.
