Праві йдуть на "дубль"

Сьогодні у Франції — правий президент і правий уряд, очолюваний Жан-П’єром Раффареном. Праві, що напередодні парламентських виборів створили Союз за президентську більшість з трьох основних партій — голлістського Об’єднання за Республіку, яке представляє президент Ширак, Союзу за французьку демократію і партію ліберальних демократів, що дала прем’єр-міністра, сподіваються на перемогу. Це їм обіцяють прогнози і аналізи опитувань громадської думки. Окрім того, президентські і парламентські вибори не просто співпали в часі. У Франції запроваджено політичну реформу, згідно з якою термін президентського мандату скорочено з семи років до п’яти, і це вносить нову інтригу до всієї політичної картини країни. Досі характерною ознакою французького політичного життя було «співіснування» президента з урядом, які часто представляли різні політичні сили — зокрема, до президентських виборів правий президент співіснував з урядом соціалістів та комуністів. Тепер же, в нових умовах правим для досягнення ефективного правління необхідна й більшість у законодавчому органі. Це було першою причиною створення Союзу за президентську більшість. Другою ж стала поява на політичній арені Ле Пена. Аналітики пояснюють перемогу Ширака в другому турі президентських виборів виключно тим, що і ліві, і праві закликали французів нарешті дійти до виборчих дільниць з тим, щоб протистояти ультраправій загрозі. Багатотисячні демонстрації й мітинги тоді проходили по всіх французьких містах, на багатьох гаслах значилося «Мені соромно бути французом», і два тижні масованої кампанії проти Ле Пена принесли свої плоди. Сам Ле Пен тоді говорив про пропаганду, схожу на радянську, і твердив, що його Національний фронт повинен взяти своє на парламентських виборах. Лідер ультраправих, який не бере особистої участі у виборах, заявляв, що партія виставила своїх кандидатів на всіх дільницях, і повинна здобути 15 мандатів. Хоча зараз аналітики не дають Національному фронту більше за два-три місця у Національній асамблеї, все ж варто було б почекати результатів першого туру виборів. Адже після шокуючої новини про те, що Ле Пен залишив позаду соціаліста Ліонеля Жоспена, красномовно свідчить про те, що у французькому суспільстві — ті ж тривожні симптоми, що вразили спочатку Австрію, потім Данію і Нідерланди. Ксенофобія, острах перед розширенням Європейського Союзу, відчуття незахищеності перед злочинністю і терором — саме на цьому ультраправі вже вдало зіграли в цих трьох країнах, і все свідчить про те, що число прихильників скорочення іміграції, запровадження жорстких поліцейських заходів зростає по всій Західній Європі.
Поки що, за даними опитувань, французькі праві лідирують. Виборцеві імпонують обіцянки прем’єр-міністра Раффарена подвоїти національний бюджет, виборці задоволені висловлюваннями міністра внутрішніх справ Нікола Саркозі щодо необхідності закриття центру для біженців Сангат, французи поки що вірять у серйозність намірів президента і уряду Раффарена вжити якнайжорсткіших заходів дотримання безпеки.
Соціалістам — гірше. Політика уряду Жоспена оцінювалася як досить невиразна, до того ж дуже багато незадоволених тим, що саме цей уряд запровадив 35-годинний робочий тиждень. Жоспен після поразки на президентських виборах залишив політику взагалі. Теперішній лідер Соціалістичної партії Франсуа Олланд обіцяє, що з перемогою лівих жити стане краще, і застерігає правих від надто великої довіри до даних опитувань — за його словами, 1997-го року зондажі громадської думки давали схожі результати, але соціалісти перемогли й створили уряд.
Таким чином, Франція вступає в епоху великих перемін, і має шанси долучитися до низки країн, в яких перемогла «права ідея» — Данія, Італія, Нідерланди, Португалія. Соціалісти, зрештою, теж мають шанс. І теж грають на полі протистояння Національному фронту. Від француза, який уже втомився голосувати, вимагається, щоб він все-таки не ігнорував вибори.