Прецедент Піночета загрожує багатьом «батькам націй»
Від їхнього рішення залежатиме, чи повернеться колишній чилійський диктатор на батьківщину «неушкодженим», чи його буде видано Іспанії: італійський суддя Балтазар Гарсон вимагає притягнення Піночета до кримінальної відповідальності за те, що під час правління генерала, і, ймовірно, за його відома, таємною поліцією Чилі було вбито кільканадцять іспанців. Загалом, за офіційною статистикою демократичної Чилі, за двадцять років правління Піночета таємною поліцією було вбито майже 3200 осіб.
Трибунал Палати лордів минулого місяця визнав незаконним арешт відставного чилійського диктатора і звільнив його з-під варти, однак спочатку поклав відповідальність за остаточне рішення у цій справі на міністра внутрішніх справ країни Джека Стро, а згодом на апеляційний суд, створений самою Палатою.
Британські лорди ніяк не зважуються ухвалити остаточне рішення. Адже притягнення Піночета до відповідальності за межами Чилі означало б створення прецеденту, після якого жоден глава держави, який править, м’яко кажучи, не зовсім демократичними методами, не міг би почуватися в безпеці будь-де за межами своєї батьківщини.
Невипадково незабаром після затримання Піночета в Лондоні до паризького суду було подано позов проти «полум’яного команданте» Фіделя Кастро. Хмари тепер збираються й над кубинським лідером.
Нині у світі широко обговорюється ця проблема. З одного боку, невідворотність покарання за злочини проти людства, хоч би вони й здійснювалися під прикриттям закону, — це чудово. Але з другого — уявлення про справедливість та демократію в різних країнах і на континентах досі суттєво різняться. І чи не означатиме право судити іноземних лідерів, яке сьогодні явочним порядком намагаються присвоїти собі західноєвропейці, загострення конфронтації між різними регіонами світу?
