Президентові РФ забезпечили «плюралізм»

«Путіне, пішов геть!», «Здай свій мандат!», «Путіне, піди сам!» — такими написами на доріжках зустрів російського президента Володимира Путіна молодіжний табір Селігер. Нинішній візит став для глави Кремля третім. І якщо раніше захід вважали організованим винятково для прокремлівської молоді на кшталт руху «Наши», то з волі Путіна лави учасників «розбавили» опозиціонерами, погодженими з Кремлем. Зміна, на зустріч із якою приїхав російський президент, дістала красномовну назву «Окупуй Селігер» — за аналогією з американським рухом незгодних Occupy Wall Street.

Як пише «Московский комсомолец», «політична зміна» в основному вважала за краще говорити з Путіним зовсім не про політику. «Серед тем — педофіли, МММ-2011, далай-лама, перехід армії на контракт тощо. Жорсткої бесіди однозначно не вийшло», — пише «МК». Утім, ведучий зміни, відомий блогер Дмитро Терновський не залишив Путіна без гострих запитань. Зокрема, він нагадав йому, що судова система політизована, а ЗМІ — заангажовані. Згадав блогер і про справу Pussy Riot: «Якби ці дівчата в храмі не вимовили вашого прізвища, мені здається, їх не затримали б на такий тривалий час». На це зала відреагувала по-різному: хто свистом, а хто — оплесками. Сам Путін це ніяк не прокоментував. А ось на запитання, чи зв’язані всі перераховані проблеми з незмінністю влади, Путін відповів, що в нього була можливість змінити конституцію, щоб обратися на третій термін, але він не змінив її «під себе», «залишив перший пост держави й перейшов на скромнішу позицію, але дуже важливу, звичайно ж, для життєдіяльності держави»...

Утім, «плюралізм» під час дискусії Путін усе ж таки оцінив: «Дуже добре, що тут люди найрізноманітніших поглядів на життя, творчість, бізнес, політику. Виходить живе середовище, цей обмін такими інформаційними генами дуже важливий і корисний».

«День» попросив незалежного московського журналіста Семена НОВОПРУДСЬКОГО пояснити, що ховається за «плюралізмом» прокремлівського заходу:

— Селігер схожий на потьомкінське політичне село. Тим більше що та зміна, на яку приїхав Путін, було заздалегідь погоджено з Кремлем. Це була фактично безтермінова прес-конференція, імпровізована Путіним. Незважаючи на незручні запитання (знову ж таки погоджені з Кремлем) від ведучого зміни, учасники, якраз навпаки, присягалися йому в любові, хотіли з ним сфотографуватися, пообідати, потиснути руку на спір. Це — паралельна реальність, в якій Путін не лише розмовляє зі своїми прибічниками, а й слухає дозволених опонентів. Цим влада показує, що йти на якісь м’які поступки опозиції вона не має наміру й не готова бути демократичнішою.

Селігер дає можливість Путінові політично покрасуватися. Важко тепер уявити промову Путіна в такому форматі, якою вона була два-три роки тому, коли він як прем’єр-міністр зустрічався з діячами культури. Нині таку зустріч уже нелегко уявити. У новій політичній реальності Путін, сподіваюся, усвідомлює те, що він втрачає свою популярність. Навіть за офіційними даними він прекрасно знає, що не виграв президентських виборів у Москві і в Петербурзі (принаймні він не здобув там більшості голосів). Очевидним сигналом для нього є й те, що людей, яких він вважав політичними спільниками в різних країнах світу, — уже скинуто. Тому для нього дуже важливо зміцнити себе як президента простих росіян на противагу так званому креативному класові. Він намагається бути президентом простого народу. Путін ніколи не дебатував із реальними опозиціонерами і не вважає себе зобов’язаним вступати в політичні контакти.

Селігер утратив своє активне політичне значення. Це можливість для Путіна показатися в тій аудиторії, де почувається абсолютним політичним господарем. Тож він набуває політичної впевненості, що може протягом довгого часу виступати як напівбог. Для нього це дуже важливо, бо що далі, то гостріше Путін, як кожен незмінюваний лідер, почуватиме політичну самотність.