Про нас
«Уперше в історії російсько-українських відносин міністр закордонних справ України проводив «газові» переговори. Експерти пов’язують це з позицією Варшави, звідки минулого тижня надійшла вельми жорстка заява, що Польща готова відмовитися від участі у вигідному для неї газпромівському проекті «Ямал — Західна Європа» (альтернативна труба через Білорусь), якщо «Газпром» не припинить тиск на Україну. Цікава й інша заява Христенка — про те, що Росія готова в майбутньому перейти на оплату транзиту свого газу територією України «живими» грошима за умови, що з труби не будуть красти. Україна була б рада грошам, однак як умову безпеки транзиту Москва вимагає створити російсько-українське СП і передати йому контрольні пакети ряду місцевих транзитних підприємств — таких як «Укргазпром» i «Нафтогаз України», що входить до його складу. Питання було гостро поставлено під час візиту в Київ Володимира Путіна. По суті, йдеться про передання Росії українського газового господарства в рахунок боргу. Україна із цим не згодна: в такому разі контроль над транзитом газу її територією повністю перейде до Москви, й Київ втратить стратегічний козир — можливість перекрити кран». «Сегодня», 30 травня
«Землі (Полтавської області) славляться чорноземом, якого чимало вивезли німці під час Другої світової війни. Ці поля також були місцем битви, під час якої Петро Великий уразив європейських монархів, завдавши поразки славетній шведській військовій машині Карла XII. А сьогодні огрядний агроном з козацькими вусами набуває репутації людини, якій вдається заробляти гроші на сільськогосподарському виробництві, чого не спромоглися зробити більшість голів колгоспів у XX столітті. На тлі агонізуючих і зруйнованих колгоспів, які є найпомітнішою рисою пострадянського сільського господарства, невелика жменька підприємливих приватних фермерів, подібно до Василя Слуги, використовують нові земельні реформи в Україні, щоб уторувати дорогу до інших. Їхній успіх далеко не гарантований в Україні, офіційна економіка якої скоротилася вдвічі за десять років, населення якої виробляє все менше продовольства, а імпортує все більше. А тим часом розмір неофіційної, чи радше — підпільної — економіки неможливо визначити чи передбачити. Щоб позичити гроші на насіння та дизельне паливо, пан Слуга змушений випрошувати кредити в місцевих олігархів». «Нью-Йорк Таймс». 29 травня
