Про поєднання дипломатії та зброї

Позавчора пізно увечері ЗМІ повідомили, що США відправляють в Україну чергову партію нелетальної зброї на суму 75 млн доларів. Зокрема, у повідомленнях йдеться про дрони, які запускають вручну, системи зв’язку, радари для визначення мінометних та артилерійських позицій, прилади нічного бачення та інші засоби, а також 30 броньованих джипів і 200 звичайних джипів Humvee.

І тут цікавим є те, як відреагували в США та Україні на цю новину. Конгресмен-демократ Еліот Енгел вважає, що цієї зброї не достатньо, оскільки це реально не допоможе українцям у довготерміновій перспективі. Як відомо, і республіканці, і демократи в обох палатах Конгресу виступають за надання летальної зброї Україні, вважаючи, що саме зростання втрат серед російських військ допоможе зупинити агресію Росії на сході України.

Однак досі такої думки не поділяють в адміністрації Обами. Позавчора на брифінгу вкотре  прес-секретар Білого дому Джош Ернест повторив, що надання Україні летальної військової допомоги може призвести до певної ескалації ситуації на Донбасі.

Тим часом в Адміністрації Президента України вважають, що надання США Україні оборонних засобів — це шлях до деескалації ситуації на Донбасі та встановлення миру. Таке переконання висловив заступник глави Адміністрації Президента України Валерій Чалий, маючи на увазі саме нелетальну зброю, котра, за його словами, допоможе посилити захист суверенітету і територіальної цілісності нашої держави. Дивним тут виглядає те, що у даному випадку на Банковій чомусь не заявили про необхідність надання  саме летальної оборонної зброї, яка реально може зупинити подальший наступ сепаратистів разом із російськими військами.

«ТРЕБА ВИХОДИТИ З ТОГО, ЩО АГРЕСОРА СТРИМАЄ ЛИШЕ СИЛА»

Володимир ОГРИЗКО, екс-міністр закордонних справ України, Київ:

— Наявність в України озброєння, яке означатиме, що напад не матиме під собою смислу, і є тим елементом стримування, який нам сьогодні конче необхідний. І коли нам розповідають про те, що це призведе до ескалації конфлікту, то це абсолютно безвідповідально. Треба виходити з того, що агресора стримає лише сила. Такою силою є та зброя, яку нам досі наші американські партнери чомусь ніяк не хочуть передати, хоча обіцяли згідно з Будапештським меморандумом робити все для того, щоб наша територіальна цілісність не була порушена. А вона сьогодні порушена, і ми маємо право вимагати зобов’язання з боку Сполучених Штатів. Ми свої зобов’язання згідно з цим меморандумом виконали, атомної зброї позбулися, а тепер треба, щоб наші американські друзі так само робили все, аби була відновлена територіальна цілісність нашої держави.

— Прес-секретар Білого Дому заявив, що нинішні санкції проти Росії наразі не принесли бажаних результатів, тому тиск на Москву може бути посилений. Чи можна очікувати, що США будуть далі запроваджувати санкції без Європи, у якій все більше виникає спротив проти введення нових обмежувальних заходів?

— Без Європи санкції не мають смислу. Тому що вони не матимуть жодного ефекту, а навпаки погіршать ситуацію для американських фірм, і це не буде, безумовно, мати того позитивного ефекту, на який розраховують. Тому санкції мають бути одночасними і скоординованими. А от чи вдасться їх бодай утримати, бо вже сьогодні ми чуємо з боку тих країн, які традиційно не хочуть бачити, що триває війна, і говорять в основному про бізнес, то зараз, мені здається, найважливіше санкції продовжити і після цього думати над їх посиленням. Бо так це переходить у певну хронічну форму, а нам потрібні доволі швидкі практичні дії, які змусять Росію нарешті зрозуміти, що інакше на неї чекає дуже сумний фінал.

— На днях в інтерв’ю Associated Press німецький посол в США Пітер Віттіг заявив: канцлер Ангела Меркель під час візиту до Вашингтона минулого місяця умовила  президента Барака Обаму не надавати Україні летальної оборонної зброї. Що має зробити Президент Петро Порошенко під час візиту до Берліна 16 березня?

— Я думаю, що Порошенко має переконати пані Меркель у тому, що заявами і закликами, а також спостережними місіями агресора зупинити неможливо. Що це, насправді, заморожування агресії і умиротворення агресора. Якщо це вважати за  великий успіх європейської дипломатії, то це, на жаль, не успіх. Тому треба переконувати європейських лідерів, включаючи пані Меркель, у тому, що справжній мир буде тоді, коли агресора буде покарано. Поки що ця кара є умовною. Агресор не відчуває тієї ціни, про яку так голосно всі говорять і яку він має заплатити за те, що грубо порушив усі норми міжнародного права.

«ТУТ МАЄ БУТИ КОМБІНАЦІЯ ЯК ДИПЛОМАТИЧНИХ, ТАК І ВІЙСЬКОВИХ ЗАХОДІВ»

— І тут можна зазначити, що Німеччина поставляє зброю іракським бійцям «пешмергам», які воюють проти бойовиків «Ісламської держави», а Україні — відмовляється і говорить постійно, що немає військового вирішення конфлікту на Донбасі.

— У тому й справа, що за всім цим стоїть Росія, і цей момент не дає можливості до сьогодні європейським політикам бути об’єктивними. Коли щось надто далеко, то це не дуже болить, а коли поряд і є певна загроза, тоді  рішення, на жаль, належним чином не приймають і не формулюють. Тому я все-таки думаю, що сьогодні завдання нашої дипломатії перш за все у тому, що ми повинні бути, безумовно, вдячні європейській стороні за підтримку. Повинно бути переконання наших партнерів у тому, що такою політикою конфлікт не буде залагоджено, а просто перетворено на чергове тліюче вогнище напруги на європейській землі. При тому розуміючи, що ми, безумовно, не погодимося за жодних обставин на те, щоб де-факто (вже не кажучи про де-юре) це захоплення територій на Донбасі та у Криму залишилося поза межами української юрисдикції.

— Можливо, Порошенку треба нагадати Меркель відому фразу німецького імператора Фрідріха Великого: «Дипломатія без зброї — все одно, що музика без інструментів»?

— Це саме те, що, мені здається, так само треба нагадати теперішнім дуже миролюбним і дуже пацифістським керівникам Німеччини, якщо йдеться про партнерів, то тут, справді, тільки сила дипломатії, досягнення компромісу і взаємоприйнятних рішень. А якщо йдеться про агресора, то, на жаль, самої дипломатії мало. Коли говорять, що немає військового вирішення проблеми, то так само, на превеликий жаль,  немає дипломатичного вирішення. Тому тут має бути комбінація як дипломатичних, так і військових заходів. Цю просту думку треба донести до наших шановних західних партнерів.