Про «розморожування» конфліктів

Уже в березні після початку російської анексії Криму багато експертів попереджали, що подібні агресивні дії Росії проти сусідньої країни неминуче посилять нестабільність у всьому світі. Найперше у зонах активних і так званих заморожених конфліктів. Здійснення цих прогнозів не забарилося.

Першими проблеми виникли довкола Придністров’я. Цей сепаратистський анклав із урахуванням того, що там розташований російський військовий контингент, може бути використаний для атак проти Одеси й інших південних регіонів України. Немає нічого дивного у прийнятті Києвом заходів щодо посилення безпеки свого кордону. Також очевидне бажання Москви відкрити другий фронт у тилу українських військ.

Тирасполь і доля так званої Придністровської Молдавської республіки серйозно непокоїть Кремль. Втратити Придністров’я Росія не може, зберегти теж проблематично. Вихід кремлівські стратеги бачать лише в нагнітанні напруженості та продовженні провокацій. Що буде з регіоном у разі посилення блокади з боку України у відповідь на агресивні дії, схоже, ні в Тирасполі, ні в Москві не замислюються.

Небезпека дестабілізації в Придністров’ї загрожує відобразитися і на Молдові. Там розкручується так званий гагаузький сепаратизм. І це при тому, що економічно та фінансово Комрат не в змозі існувати незалежно.

ГАГАУЗIЯ

По-перше. Територія автономної Гагаузії не складає єдиного цілого і нараховує чотири не зв’язані між собою частини. Декілька гагаузьких сіл знаходяться на території України в Одеській області. Межує автономія з Україною, Молдовою та Румунією. У цьому сенсі спроби керівництва автономії всупереч Молдові увійти до Митного союзу мають вигляд просто карикатурних.

По-друге. На відміну від Придністров’я, де є хоч якась промисловість, Гагаузія — виключно сільськогосподарська територія. Є лише виробництво вина і переробка плодоовочевої продукції. Надія керівництва автономії пов’язана лише з фінансовою підтримкою Росії. Звідси гучні заяви та погрози сепаратистських дій. У Білокам’яній, поза сумнівом, тримають гагаузький варіант як запасний. Для удару як по Україні, так і Молдові.

НАГІРНИЙ КАРАБАХ

Наступною зоною нестабільності з градусом протистояння, який усе підвищується, стає Нагірний Карабах. Там на межі розділення вірменських і азербайджанських військ постійно відбуваються перестрілки. За даними Міністерства оборони Азербайджану, вірменські диверсійні групи намагаються проникнути на суміжну територію. Нещодавно були вбиті вісім азербайджанських військовиків, за даними вірменської сторони, вона втратила п’ять осіб.

Мирний процес довкола Нагірного Карабаху вже довгий час відверто буксує. Не дивно, що в Баку все сильнішими стають голоси тих, хто хоче звільнити захоплену територію. Надходять дещо панічні повідомлення з Єревану та Нагірного Карабаху про пересування азербайджанських військових контингентів, і це в Баку не заперечують. Керівник прес-служби Міністерства оборони Вагіф Даргяхли заявив, що Азербайджан має право переміщати військову техніку на своїй території. «Переміщення мають плановий характер і можуть проводитися в будь-якому напрямку. Ми не зобов’язані і не звітуватимемо щодо цього перед будь-ким». Було б дещо дивно сподіватися, що заморожування цього конфлікту відбуватиметься невизначено довгий час. Президент Ільхам Алієв неодноразово підкреслював, що всякому терпінню рано чи пізно приходить кінець.

У Москві та Єревані певні надії на зниження напруженості довкола Нагірного Карабаху пов’язують із зустріччю в Сочі президентів Азербайджану та Вірменії. Сам по собі цей факт можна вітати, але далі що?

Єреван і власті Нагірного Карабаху ні на крок не відійшли від своїх позицій. У таких умовах компроміс просто неможливий. Тим паче, що Вірменія відчуває за своєю спиною підтримку Москви. Президенти можуть поговорити, можливо, що на якийсь час рівень напруженості на межі роз’єднання зменшиться. Проте це паліативні рішення, вони не дають справжньої розрядки. Легко уявити, що через досить короткий час обстановка знову загостриться.

Ключ до розблокування ситуації довкола Нагірного Карабаху знаходиться у Москві. Всі це чудово усвідомлюють. Проте, Кремль продовжує свою неконструктивну політику підтримки порушення територіальної цілісності Азербайджану, хоча в його силах серйозно просунути мирне врегулювання конфлікту на основі давно прийнятих міжнародних документів. Вочевидь, що таким чином Москва хоче зберегти за собою можливість тиску на Баку та блокувати будь-які можливості зміни нинішнього становища Вірменії як свого сателіта.

ПІВНІЧНИЙ КАВКАЗ

Агресія Росії проти України відсунула для російських громадян на другий план становище на Північному Кавказі. За словами директора «Левада-Центру» Льва Гудкова, 43% респондентів оцінюють обстановку на Північному Кавказі як спокійну (у січні таких було лише 18%), 41% — як напружену (у січні — 60%) і 2% — як критичну (у січні — 12%).

У той же час, становище на Північному Кавказі залишається складним. За даними інтернет-порталу «Кавказький вузол», бойовики не знижують активності. Трагедія сталася біля села Новий Чиркей Кизилюртівського району в Дагестані. На федеральній автотрасі «Кавказ» терористи обстріляли поліцейський автомобіль. У Махачкалі бойовики обстріляли з реактивного піхотного вогнемета «Джміль» будівлю Центру протидії екстремізму. В Інгушетії невідомі майже впритул розстріляли солдатів Внутрішніх військ МВС Росії. Неспокійно в Кабардино-Балкарії та Чечні, де правоохоронні органи вступали в сутички з бойовиками.

За підрахунками інтернет-порталу «Кавказький вузол», за останні три місяці жертвами збройного конфлікту на Північному Кавказі стали 146 осіб. За попередній квартал статистика приблизно така ж. Це свідчить про те, що напруженість у цьому регіоні анітрохи не зменшується. Мало того, вона має тенденцію до посилення. Протистояти бойовикам усе складніше, оскільки частина військ перекинута до українського кордону.

Здавалося б, що в умовах боротьби з терористами на Північному Кавказі Москві абсолютно не має сенсу підтримувати їх у сусідній Україні. Це якщо керуватися загальноприйнятою логікою. Проте у Кремля вона інша, якщо взагалі це можна назвати логікою.

Преса і особливо телебачення практично не приділяють уваги подіям на Північному Кавказі. Тим самим Кремль вирішує два взаємозв’язані завдання.

По-перше. Відвернення уваги та замовчування реального становища на Північному Кавказі дозволяє вільніше маніпулювати свідомістю громадян. Насаджувати сприйняття становища у країні як стабільного. Настільки, що Росія мала можливість анексувати Крим. Не дуже приємні новини з Північного Кавказу не пропускаються на сторінки газет і екрани телевізорів, щоб не порушувати милу картинку миру та спокою.

По-друге. Вже деякий час у багатьох регіонах Росії поширюється невдоволеність тим, що, зокрема, до Чечні вливаються величезні кошти за рахунок інших російських країв і областей. Якщо при цьому виявиться, що все це зникає в чорній дірі, і регіон залишається хронічно нестабільним, то питань у громадян виникне значно більше. І це відразу позначиться на рейтингу Путіна, який весь час прагне бути уособленням і гарантом стабільності.

Дестабілізація ситуації по периметру російських кордонів ініціюється і підтримується Москвою, не дивлячись на власні проблеми з тероризмом і сепаратизмом. Ця політика ігрищ із вогнем украй небезпечна, оскільки полум’я, що вирвалося, може викликати пожежу, з якою не впоратися.