Про що свідчать домовленості з Іраном?

Тегеран домовився з шістьма посередниками про укладення рамкової угоди щодо ключових пунктів ядерної програми Ірану. Остаточний варіант угоди буде розроблено до 30 червня. Президент США Барак Обама назвав ці домовленості історичними і додав, що всі уважно стежитимуть за Іраном. «Якщо Іран почне шахраювати, світ про це дізнається», – заявив Обама. Він також наголосив, що ця угода «базуватиметься не на довірі, а не безпрецедентних перевірках». До речі, як заначила Бі-Бі-Сі, звернення Обами було показано в прямому ефірі по іранському державному телеканалу IRINN, що трапляється в Ірані надто рідко. А у стрічці Twitter з’явилися фотографії іранців, які «зробили селфі з президентом Обамою».

Основні пункти угоди з Тегераном містять:

Іран скорочує на дві третини кількість робочих центрифуг, які використовуються для збагачення урану і зменшує запаси низькозбагаченого урану;

Центрифуги, які не використовуються, будуть поміщені на склад під наглядом МАГАТЕ;

Іран не буде будувати нові лабораторії зі збагачення урану протягом наступних 15 років; 

Усі ядерні об’єкти Ірану будуть регулярно перевірятися МАГАТЕ;

Санкції, накладені проти Ірану раніше, будуть послаблені, якщо він дотримається своїх зобов’язань;

Санкції США, накладені на Іран за тероризм, порушення громадянських прав та балістичні ракети, залишаються чинними.

Самі іранці радісно прийняли новину про досягнуті домовленості і влаштували святкування на вулицях. Міністра закордонних справ Мохаммада Джавада Заріфа, який вів переговори, в країні зустріли як національного героя. Майбутню угоду іранський міністр назвав «чимось абсолютно новаторським», оскільки Іран зможе продавати збагачений уран на міжнародному ринку. Однак, згодом він наголосив, що «ядерна програма Ірану продовжить своє існування»:

«Коли угода буде готова і, наприклад, якщо вони скажуть: «Ми знову вводимо санкції», тоді й ми зможемо відмовитися від виконання наших зобов’язань. Це було обговорено абсолютно чітко», – цитує Заріфа канал Euronews. 

Держсекретар США Керрі і заступник держсекретаря США з політичних питань Шерман дивитися виступ Обами в Лозанні під час іранських ядерних переговорів

Водночас в Ізраїлі ці домовленості сприйняли негативно і з побоюванням. Прем’єр-міністр країни Біньямін Нетаньяху вважає, що це не зупинить ядерну програму Ірану, а навпаки допоможе їй. «Будь-яка угода має суттєво скоротити можливість Ірану до створення ядерної зброї і припинити його терористичну та агресивну політику», – написав ізраїльський прем’єр у своєму Twitter.

Міністр закордонних справ Ізраїлю Авігдор Ліберман також вбачає загрозу у рамковій угоді з Тегераном. «Іран фактично отримав дозвіл на розвиток своєї ядерної програми і це при тому, що ніхто не обмежує його зусилля із розробки ракет середнього і дальнього радіусу дії», – заявив він.

На думку віце-президента Центру Близькосхідних досліджень Ігоря СЕМИВОЛОСА, у цих переговорах не було проігноровано інтересів Ізраїлю, однак «вони не були поставлені на перше місце». «Проблема ядерного потенціалу Ірану і його відмова від розробки ядерної зброї лише опосередковано може торкатися його відносин з Ізраїлем. Обидві країни, як мінімум, претендують на регіональне лідерство і об’єктивно спроможні завдати шкоди одна одній. Ізраїль хотів би і розраховував на тиск з боку інших європейських країн і США на Іран. Але були обрані ключові пункти, які дозволяють зняти ядерну загрозу. Загроза регіональної війни або протистояння на Близькому Сході залишається. Можливо, зняття санкцій і поява можливостей у Ірану  нормально вести торгівлю і покращити відносини з ключовими світовими гравцями, зменшить у нього бажання дестабілізувати ситуацію в регіоні», – вважає експерт.

Держсекретар США Джон Керрі, міністр закордонних справ Ірану Джавад Заріф та Високий представник Європейського союзу у закордонних справах і політиці безпеки Федеріка Могеріні перед спільною заявою в Лозанні

Президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло ГОНЧАР наголошує, що поки що зарано говорити про угоду з Іраном «як про доконаний факт, поки не буде підписано те, про що домовилися зараз».

На його погляд, до червня може відбутися багато подій. «Іран наполегливо працює на Аравійському півострові, підтримуючи шиїтських повстанців в Ємені, що відповідно матиме вплив і на Саудівську Аравію, яку Іран хоче розгойдати внутрішньополітично. Йому це потрібно, щоб відбулося підвищення цін на нафту, оскільки Саудівська Аравія – основний постачальник нафти у світі. Іран поки що «не спійманий» на гарячому, але всі чудово розуміють, що він традиційно підтримує шиїтських повстанців», – розповідає пан Гончар «Дню».

За його словами, Росія теж робитиме «відчайдушні спроби» зі дестабілізації ситуації на Аравійському півострові. Москва може піти на це, щоб досягнуті в Лозанні домовленості не були прийняті. «Хоча Росія й впливала на сам процес їх досягнення. Але тут вона потрапила в капкан до власної незбалансованої політики. У них був прогноз, що ціна на нафту тільки зростатиме. Утім минулого року це змінилося на іншу тенденцію, до чого вони не були готові», – пояснює Михайло Гончар.

Водночас якщо домовленості з Іраном будуть підписані, то найближчі кілька років світовий ринок нафти чекає період низьких цін. «Так, вони будуть стрибати, але вони можуть зараз, особливо після підписання, впасти до $30 за барель і балансувати кілька років між $30 і $50 за барель, наприклад. Навіть саме повідомлення про ці домовленості вже вплинуло на світовий ринок нафти», – говорить експерт.

Делегати прибули для переговорів з ядерної проблеми в Лозанну

Як приклад, Михайло Гончар згадав про Ірак, де бойовики Ісламської держави захопили території з нафтопереробними заводами. Спочатку було багато острахів, що це дестабілізує нафтовий ринок, однак потім почалося зниження цін – бойовикам також потрібні гроші і експорт нафти.

«З економічної і політичної точки зору, ситуація сприяє тенденції зниження цін на нафту, з усіма витікаючими для Росії наслідками. За прогнозами у цьому році, Росія отримає вдвічі менше прибутків від експорту нафти, ніж це було минулого року. Якщо в 2013 році Росія загалом отримала близько $290 млрд надходжень від експорту нафти і нафтопродуктів, то за 2015 рік вона отримає вдвічі меншу суму. Таким чином, у 2017-му році запас міцності російської економіки буде вичерпано», – вважає пан Гончар.

– Коли Іран зможе повноцінно конкурувати з іншими нафтовими країнами?

– Іранська нафта продається на світовому ринку й зараз, але просто її обсяги постачань дещо менші, ніж в період перед санкціями. Але ціни, по яким Іран продає свою нафту окремим імпортерам, які не приєдналися до режиму санкцій – Китаю та Індії, нижчі за ринкову ціну. Зняття санкцій означає, що Іран протягом найближчих двох-трьох років зможе якщо не подвоїти, то в 1,5 рази підняти обсяг експорту. Тим більше, він розуміє, що при нижчих цінах він не отримує великого збільшення доходів. Але його стратегія – повернення ринкової частки на світовому нафтовому ринку, тому Іран використовуватиме низьку цінову кон’юнктуру. Далі питання залежить від обсягу інвестицій, які будуть зроблені до 2020 року. Якщо не буде війни в Перській затоці, то за рівнем експорту Іран прирівняється до Іраку.