Про виховання громадян

Вперше потрапивши в Канаду, зокрема в столицю Оттаву, не можна не помітити, що дуже багато в цій країні нагадує США. Це дороги, такі самі світлофори, численні кафе Starbucks, доброзичливе ставлення людей, які готові навіть провести до місця, яке шукає турист. Переважна більшість автомобілів — американського виробництва. І навіть парламент Канади, як і американський Сенат, розташовано на пагорбі. І тому місце, де знаходяться будівлі Палати общин, Сенату, бібліотеки парламенту і парламентських комітетів називається Парламентським пагорбом, а в США відповідно — Капітолійським пагорбом.

Разом з тим впадають у вічі деякі відмінності: на всіх державних, а точніше, федеральних будівлях — написи англійською і французькою мовами. Однак, це лише стосується будівель федерального уряду, де б вони не знаходилися, а в кожній із 10 провінцій та трьох територій Канади — свої закони і, за винятком франкомовного Квебеку, у них державною є англійська мова. У тій же столиці в районі Гатіно — вивіски лише французькою мовою.

Ще одна відмінність від США — це наявність у Канаді парламентаризму британського зразка. Автор побував у галереї відвідувачів Палати общин. Туди може потрапити будь-хто без документа, але при цьому вилучають фотоапарат, мобільний телефон і ручку. Охоронець сказав автору, що такі заходи безпеки вжито задля депутатів, які заявляють, що спалахи камер заважають їм працювати. Щоправда, він не дав пояснення, чому не можна заходити з ручкою. А присутність служби охорони на входах до галереї, розповів охоронець, обумовлена тим, що часом деякі відвідувачі влаштовують протести. І, звісно, їм доводиться тоді втручатися, щоб забезпечити нормальну роботу для депутатів.

Також впадає у вічі те, що на багатьох майданах, на входах до дорогих готелів  майорять прапори усіх десяти провінцій, трьох територій та прапор Канади.

«УКРАЇНА INCOGNITA» ТА «ПІДРИВНА ЛІТЕРАТУРА» ДЕБЮТУВАЛИ ЗА ОКЕАНОМ НА КОНФЕРЕНЦІЇ В ОТТАВІ. «День» ТАКОЖ ПРЕДСТАВИВ КАНАДСЬКИМ УКРАЇНЦЯМ ПРОЕКТИ, ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ ВИХОВАТИ УКРАЇНСЬКОГО ГРОМАДЯНИНА / ФОТО СТАНІСЛАВИ ЦАРЬКОВОЇ

Якщо в України останнім часом багато говориться про  європейські чи західні цінності, то тут, в Оттаві, мені вперше довелося почути про канадські цінності. Ця тема прозвучала на конференції «Модель України», яка проходила 16—18 жовтня в Оттаві під егідою Канадсько-Української парламентської програми. І її детально висвітлив у виступі під назвою «Досвід Канади у вихованні громадян» колишній заступник міністра Канади Пол Мігус, який 35 років працював державним службовцем, а зараз займає посаду президента української національної федерації в Оттаві. 

Виходець з України, зокрема, пояснив, як Канаді вдалося за 60 років створити власний бренд канадського громадянства. Він нагадав, що в 1947 році в цій країні було ухвалено Закон, який встановив канадське громадянство. Через 30 років було ухвалено закон, який дозволяв подвійне чи багатократне громадянство і зменшив з 5 до 3 років термін постійного проживання, необхідний для отримання громадянства, а також було запроваджено іспит на отримання громадянства та спеціальну навчальну програму.  

За його словами, урядова політика в цій сфері базується на імміграції та мультикультуралізмі, які безпосередньо зв’язані з канадськими цінностями і тим, як самі канадці оцінюють громадянство. Зокрема, імміграцію в Канаді розглядають як наріжний камінь будівництва нації за останні 400 років.

Чи не найкраще це пояснюють слова міністра з питань імміграції, громадянства та мультикультуралізм Джейсона Кенні: «Якщо говорити юридичними термінами, громадянство забезпечує людям статус і певні права, приміром, голосування; але я гадаю, що нам потрібно освоювати глибше відчуття громадянства; відчуття спільних зобов’язань один до одного, до нашого минулого, а також майбутнього. Під чим я розумію такий вид громадянського націоналізму, де люди розуміють інституції, цінності та символи, які коріняться у нашій історії».

ІНТЕРЕС ДО ГАЗЕТИ «День» Є І НА КАНАДСЬКІЙ ЗЕМЛІ / ФОТО АВТОРА

Пан Мігус наголосив, що у Канаді активно пропагують громадянство та інтеграцію, яка зовсім не означає асиміляцію, як це відбувається у США, в партнерстві з місцевими організаціями. Зокрема, новоприбулі проходять через програму «Відкрий Канаду». При цьому іммігранти віком від 18 до 54 повинні мати адекватні знання англійської та французької мови для того, щоб стати канадськими громадянами.

«Ви також повинні знати процедуру голосування, історію Канади, її символи, демократичні інститути, географію, права і зобов’язання громадянина.

Канадські громадяни насолоджуються багатьма правами, але канадці також мають відповідальність. Вони повинні дотримуватися законів Канади і шанувати права і свободи інших», — відзначається в програмі «Відкрий Канаду».

Говорячи про мовну політику Канади, пан Мігус сказав «Дню», що канадські громадяни мають право обирати, на якій мові розмовляти, і федеральний уряд має забезпечити це право. «А закони в провінціях відрізняються від федерального. У нас немає такого як у вас, коли в Києві ухвалюють закон, і кожна область, і район має їх виконувати», — сказав.

Іншими словами, кожна провінція має свою власну мовну політику, але загалом в країні поступово збільшується кількість людей, які розмовляють на двох мовах. І цьому сприяє той факт, що державні посади можуть обіймати люди, які володіють обома державними мовами.

Якщо США є  світовим лідером за чисельністю іммігрантів, які щороку потрапляють у Новий Світ у пошуках американської мрії, то Канада має найкращий показник співвідношення іммігрантів на душу населення. Торік в цю країну іммігрувало майже 300 тис. чоловік. І це пояснюється економічними причинами та об’єднанням сімей, а також демографією. Згідно із канадською статистикою, у 2025 до 2030 року зрівняється кількість народжених з кількістю померлих.

І виникає питання: як можна освоїти землі, в першу чергу — ресурси другої у світі за територією країни, без додаткової робочої сили. Тому й, напевне, з цією метою і говориться зараз тут про канадські цінності, мультикультуралізм, аби привабити більше іноземців до країни.

Тут в Канаді багато говориться про те, що канадський мультикультуралізм процвітає, і це в той час, коли політика мульти-культі в Німеччині зазнала краху. Але чим же відрізняється «кленовий»  мультикультуралізм від американського «плавильного котла» (melting pot)?

«Ми приймаємо іммігрантів у Канаду і надаємо більшості з них не лише роботу, а й можливість залишитися частиною соціуму, — пояснює «Дню» пан Мігус, — тобто, будувати країну, як українці робили на Заході Канади. Тоді там нічого не було — лише відкрите поле. І вони починали там з нуля, а щоб вижити взимку, вони рили землянки. Тому я гадаю, сьогодні ми обійняли всі верстви, які прибули до Канади, чи то з Євразії, чи Африки. Головним чином тому, що нам досі потрібна робоча сила, і навіть приймаючи закордонних працівників ми знайшли способи, щоб вони могли отримати можливість постійного проживання. Наприклад, у багатьох країнах ЄС не можна подавати заявку на отримання громадянства. Є визначення громадянства, національної ідентичності, але це не дозволяє негромадянам брати участь у розвитку країни. Я комфортно відчував себе, беручи участь у канадському житті і гарантуючи упродовж 35 років роботи на державній службі, щоб ці цінності, підходи продовжувались у майбутньому».

Ще однією рисою, додав він, яка відрізняє канадські цінності від американських, є національна система охорона здоров’я, яка надає підтримку для всіх канадійців.  «А це тривалий час є великим викликом для Америки. Наприклад, ми зовсім по іншому ставимося до права володіння зброєю, як це має місце в Америці. У нас є багато відмінностей зі США. Ми впроваджуємо мультикультуралізм, приймаємо ідентичність іммігрантів, тим часом як в Америці говорять про асиміляцію і тихо сприймають іспанської мову. Там з’являються виклики щодо забезпечення рівності можливостей для всіх громадян в усіх штатах, і національній сфері. Я бачу поляризацію штатів, які дійшли до політичної кризи. І я не думаю, що це може статися у нашій країні», —  сказав пан Мігус.

За його словами, національне будівництво будь-якої країни вимагає здійснення трьох етапів.

1. Збирання спадщини. Зусилля індивідуумів мають бути спрямовані на збирання лінгвістичних, фольклорних, літературних та історичних артефактів народу.

2. Організаційний — пропаганда знань про культурну спадщину організаціями, школами, публікаціями.

3. Політичний — участь у політичному житті часом з наміром отримання автономності чи незалежності.

Канаді вдалося всі ці три етапи здійснити за 60 років, і за цей час з британського підданого виховати канадського громадянина. І все це стало можливим завдяки тому, що держава активно долучилася до формування громадянина, з одного боку ухвалюючи відповідні законодавці акти, заохочуючи імміграцію і, водночас, сприймаючи культуру майбутніх громадян, а з іншого — підвищуючи вимоги, водночас знизивши при цьому термін для отримання канадського громадянства. І така робота приносить результати. Згідно з державною статистикою, останніми роками ледь не 90 відсотків людей зі статусом постійного місця проживання, які відповідали вимогами, отримали громадянство.

Україна лише 22 роки тому відтворила державу. Формально  вона теж пройшла всі ці названі вище етапи. Питання в іншому: чи вдалося за цей час виховати українця, сформувати українські цінності. А тут, здається, роботи — непочатий край.   

Газета «День» активно долучилася до цього процесу і вже 17 років займається пропагуванням знань про культурну та історичну спадщину України. Тому не випадково на Оттавську конференцію «Модель України» організатори запросили «День», щоб поділитися досвідом виховання українського громадянина та формування українських цінностей. Ми запропонували тему: «Маємо Україну, тепер виховаймо українців, і що для цього уже 17 років робить «День».  

Автор розповів учасникам конференції про численні проекти «Дня», які  реалізує газета власними силами, щоб, з одного боку, підвищити обізнаність українців у власній історії, а з іншого боку — продемонструвати світу, якою є Україна. 

Мова йде про веб-портал «Україна Інкогніта» і масштабний довгостроковий проект «101 причина любити Україну», який створить новий графічний образ України за допомогою стислої та впорядкованої мови Інтернету. Зорієнтований на пропагування нашої культурної спадщини, проект передбачає розробку 101-ї інфографіки — екстракту культурного надбання української історії, етнографії та антропології. А це все якраз вписується у другий етап національного будівництва, який вище назвав пан Мігус.

Багато в чому завдання формування громадянина в Україні ускладнюється тим, що українське середовище у всьому світі розрізнене, немає комунікації. У цьому переконався автор на Оттавській конференції, де здебільшого перед молодими українськими інтернами, які декілька місяців проходять практику в канадському парламенті, знайомлячись з роботою парламентарів, у своїх виступах представники діаспори говорили про корупцію, погіршення демократії. Колишній посол Канади в Україні, зокрема, заявив, що в Україні все більше поширюється диктатура. Деякі інші канадські експерти, зокрема Тарас Кузьо, заявляли навіть про необхідність ухвалення на цій конференції резолюції про звільнення колишнього прем’єра Юлії Тимошенко. І при цьому зовсім не говорилось про те, що може зробити українська діаспора, аби допомогти Україні рухатися якомога швидше до Європи. І виступах канадських українців переважно звучали повчальні нотки: «ведіть себе так, тоді ми будемо вас підтримувати». 

Чітко відчувався брак комунікації між українцями тут, в Україні, та українською діаспорою. А це відбувається в час, коли йде процес становлення української держави в умовах зростання конкуренції у світі, а також тиску північного сусіда, який прагне включити Україну у свою орбіту.

І роль такого комунікатора між українцями всередині країни та зовні, і тут немає перебільшення, виконує газета «День», вважає пан Мігус, яка виходить трьома мовами (українською, російською, англійською), здійснюючи  17 років поспіль безпрецедентні проекти. Ми віримо, що проекти «Дня» будуть підтримані і в українській діаспорі, і таким чином українці всього світу зможуть разом долучитися до створення українських цінностей, сильної України, яку поважатимуть у всьому світі.