Про виключну роль та щирі подяки
Президент США надіслав листа Президентові України. Білл Клінтон у ньому пише Леонідові Кучмі, що «готовність України брати участь у міжнародних миротворчих силах у Косово стала ще одним підтвердженням її зростаючої ролі в Європі». Так, свідченням цієї «невпинно зростаючої ролі України» в Європі стало те, що ніхто ані в Європі, ані в США просто не помітив вояжу до Белграду — відразу по початку кампанії НАТО в Югославії! — українських міністрів закордонних справ та оборони. Ще одним свідченням всезростаючої ролі України стало те, що нікому не був цікавий розроблений у Києві мирний план — на нього не звертали уваги, коли «сімка» ще тільки готувалася до переговорів з Росією на цю тему... Про нього ніхто не згадував, коли свій план оприлюднила Німеччина... І коли «сімка» разом з Черномирдіним нарешті подали свій мирний план, народжений у муках, Україні довелося констатувати задоволення — бо більшість положень з творення її дипломатів увійшло до цього плану без жодного натяку на посилання на якесь українське авторство. Так само й тепер — свідченням величезної ролі України для європейської стабільності та безпеки стало те, що і НАТО, і США палко вітають готовність України брати участь невідомо в чому — бо ніхто ще не бачив листа генерального секретаря ООН з конкретним запрошенням українського контингенту, конкретним розподілом задач та відповідальності. Таємницею для простих смертних залишаються — командування, під яким перебуватиме український контингент, розташування, витрати та схеми фінансування. Можливо, це ще вирішиться під час переговорів з делегацією НАТО, яка прибуде до Києва завтра.
Стратегічне партнерство з Україною, вкотре деклароване в листі Клінтона до Кучми, отримало підтвердження минулого тижня — коли в Баку, якраз під час візиту міністра Тарасюка до Азербайджану, в ході якого йшлося про можливості налагодження та використання «українського» шляху експорту каспійської нафти на Захід, цей шлях було однозначно «зарублено» представником США. Спеціальний радник держсекретаря США з питань розвитку енергоресурсів Каспію Джон Вулф, як передали інформагентства, заявив, що «розмови про прокладку трубопроводу до грузинського селища Супса не є правильними» — а саме цей трубопровід мав би стати основою для транзитного шляху через Україну. Якщо це правда — то всі заяви Вашинтона про підтримку України та українських проектів, про стратегічне партнерство та всезростаючу роль України можна сприймати просто як анекдот. Так, власне, нещодавно й сталося, коли речник держдепартаменту США, якого забули попередити про виключну роль України, дозволив собі засумніватися у здатності українських вояків навести лад у Косово. Хоча потім пані Олбрайт і вибачалася, але ж — було!
Якщо подивитися правді в очі — ще день-два, і США та їхні союзники почнуть прямо казати, що про нас думають. Бо того, видно, заслуговуємо.
