Про ЄС, Митний союз та Придністров’я

Учорашня перша прес-конференція міністра закордонних справ України Леоніда Кожари засвідчила, що новий господар будівлі на Михайлівській досить добре почувається на посаді шефа української дипломатії. Він був, з одного боку, багатослівним — прес-конференція тривала 40 хвилин, а з другого — уникав конкретних відповідей на деякі дуже конкретні запитання.

Прикладом останнього є відповідь міністра на запитання «Дня», що збирається робити міністерство чи загалом українська влада для того, щоб до числа 13 міністрів закордонних справ ЄС — друзів України, з якими минулого тижня Кожара зустрівся в Брюсселі за сніданком, приєдналися глави дипломатичних відомств Німеччини, Франції та Швеції й переконати останніх у необхідності підписання угоди про асоціацію на саміті Східного партнерства восени цього року в Литві і щоб цей рік не став роком згаяних можливостей, як це було минулоріч?

«Поняття ізоляції України — це штучний термін, який вживається тими людьми, котрі дійсно бажають ізоляції цього уряду. Жодної міжнародної ізоляції України не існує і, чесно кажучи, мій робочий графік як міністра закордонних справ є надзвичайно інтенсивним. Причому у мене є візити як до європейських країн, так і в інші частини світу до наших стратегічних партнерів. Коли ж говорити про залучення до друзів Німеччини, то міністр закордонних справ Гідо Вестервелле чекає на мене в Берліні. А що ж до Швеції, то Карл Більдт, якого я знаю багато років та підтримую з ним постійний контакт, був другим міністром, котрий привітав мене з призначенням. Я маю запрошення здійснити візит до Швеції. Тобто жодної проблеми в контексті прийому українського міністра не існує. Я розумію, що ви хотіли сказати: питання деяких кримінальних справ присутнє в наших відносинах з ЄС. Але я як міністр обговорюю десятки інших питань, які на сьогодні є більш важливими в контексті відносин України і з Європейським Союзом, і з конкретними країнами, оскільки Україна — держава із 46-мільйонним населенням і має набагато ширші національні інтереси і в Європейському Союзі, і в окремих країнах-членах євроспільноти», — зазначив Л. Кожара.

Досить неконкретною була відповідь шефа української дипломатії на запитання про можливість часткового приєднання України до положень Митного союзу. Спочатку він заявив про певні зрушення на шляху оформлення співпраці з Митним союзом у форматі «3+1». За його словами, торік між українським урядом та Євразійською економічною комісією було підписано два міжнародних документи — Меморандум про співпрацю з питань торгівлі та Меморандум про співпрацю з питань технічного врегулювання. «Я думаю, що в процесі переговорів Україна зможе знайти ті модальності, за якими поглиблюватиме співпрацю з Митним союзом. Але динаміка цих переговорів позитивна, тобто я думаю, що ми вийдемо на той результат, який задовольнить інтереси всіх сторін — і України, і Митного союзу», — наголосив голова МЗС. У принципі, непогано, що Україна наполягає на своєму баченні співпраці з Митним союзом, з яким обсяг торгівлі минулого року сягнув 60 млрд доларів. Інше питання, чи вдасться нашій країні дійсно забезпечити такий формат співпраці, який не перешкоджатиме інтеграції України в європейські структури.

Торкаючись теми саміту Україна — ЄС, який відбудеться 25 лютого, Л. Кожара відзначив, що на цій зустрічі у верхах Україна порушить широке поле питань, починаючи від підготовки до підписання угоди про асоціацію — до подальшої лібералізації візового режиму і залучення ЄС до програм економічної співпраці.

Очільник МЗС не дав конкретної відповіді на запитання журналістів, чим відрізняються позиції Києва і Москви щодо придністровського урегулювання. Міністр лише зазначив, що питання придністровського урегулювання є одним із пріоритетів України в головуванні в ОБСЄ. «На мою думку, Україна має всі необхідні важелі для цього (довжина кордону України з Республікою Молдовою — понад 1200 км), у нас особливі традиційні зв’язки з обох берегів Дністра», — сказав він. А говорячи про сподівання України на зустріч у форматі «5+2», яка відбудеться у Львові 19 лютого з участю молдовського прем’єр-міністра Філата і президента ПМР Шевчука, міністр зазначив, що з обох сторін Дністра існує розуміння необхідності обговорення політичного статусу Придністров’я. «Якщо з цього питання будуть позитивні зрушення, то це позначиться позитивним чином на процесі придністровського урегулювання. І ми будемо всі ці тенденції підтримувати», — наголосив Л. Кожара.

КОМЕНТАР

«Я ХОТІВ БИ ПОБАЖАТИ КОЛЕЗІ СКОРИСТАТИСЯ УСІМА НАЯВНИМИ В НЬОГО МОЖЛИВОСТЯМИ ДЛЯ ПЕРЕКОНАННЯ СВОЇХ ПАРТНЕРІВ»

«День» попросив екс-міністра закордонних справ України Володимира ОГРИЗКА прокоментувати першу прес-конференцію Леоніда Кожари і його заяви, та спроможність нового міністра забезпечити підписання угоди про асоціацію.

— Тут треба говорити не лише про роль міністра, а про бажання всієї влади робити кроки, які можуть нас наблизити до підписання угоди про асоціацію. Адже в дуже багатьох випадках йдеться про ті сфери, які не належать до компетенції міністерства закордонних справ і міністра в тому числі. Це юстиція, реформа правоохоронної, судової системи, виборчого законодавства. Ми всі знаємо про речі, про які останніми місяцями йдеться. Я би не став питання підписання угоди про асоціацію і взагалі європейських перспектив України прив’язувати лише до діяльності міністра закордонних справ, хоча в контексті і нашого головування в ОБСЄ, і можливостей, які у зв’язку з цим відкриваються, роль міністра є безумовно, дуже важливою і я хотів би побажати колезі використати всі наявні в нього можливості, а міністр закордонних справ має багато можливостей для спілкування і переконання своїх партнерів. І тоді він би справді увійшов в історію української дипломатії, якби саме за його каденції угода про асоціацію була підписана.

А що стосується заяви Кожари про збільшення відкритості міністерства, то відкритість стилю це речі, які були притаманні і його попередникам. Тому це абсолютно розумно і правильно. У цьому рахунку крім самої техніки переговорів, я думаю, що українським дипломатам від свого народу нема чого ховати. А оскільки стратегічний курс визначений і законом, і іншими нормативними актами, то чим більше українські громадяни знатимуть про реальний стан нашої зовнішньої політики, про реальні перспективи, складні питання і проблеми, які є, то тим сильнішим буде у цьому рахунку і сама позиція української дипломатії. Тому я лише вітав би більшу відкритість і більше можливостей для нашого громадянського суспільства знати про те, що відбувається на дипломатичній кухні. І в цьому контексті я дуже хотів, щоб громадська рада, яка вже багато років є при МЗС України і надалі відігравала свою роль.

А відносно пришвидшення реалізації плану з лібералізації візового режиму, який затягується, то я сподіваюся, що своє слово має сказати громадянське суспільство. Якщо тиску немає, то дії відкладаються. А якщо наші громадяни скаржилися на те, що їх погано обслуговують в іноземних посольствах, а почали вимагати від влади робити конкретні речі, то можливого цей рух був би і швидшим, і більш успішним.

Що стосується балансування між інтеграцією в ЄС і збереженням співпраці з Митним союзом, чи вдасться це забезпечити Кожарі. Міністр є дуже важливою фігурою в уряді і в державній ієрархії. Але все таки рішення стосовно зовнішньо політичного курс згідно з Конституцією у нас приймає Президент. Як ці рішення будуть виконані, це вже справді питання до уряду і конкретно до міністра. Наскільки я розумію, що у позаминулому році було вигадано формулу «3+1». І наскільки я чув сьогодні в заяві пана Міністра йдеться саме про такий формат. Я думаю, що всі звернули увагу на заяву європейського комісара із питань розширення та європейської політики сусідства Штефан Фюле, який заявив про неможливість одночасної участі і в угоді про асоціації та Митному союзі. Знову ж таки абсолютно чіткий сигнал, який має бути врахований. А стосовно співпраці з Росією, Білоруссю, Казахстаном та іншими колишніми країнами Радянського Союзу, то тут логіка абсолютно очевидна і вона незмінна. Це рівноправність і взаємна вигода. Все інше від лукавого. Якщо російська сторона буде намагатися здійснювати спроби відновлення неоімперії, шансів на покращення відносин немає. При цьому уряді чи при іншому — це немає ніякого значення. Якщо ж там візьмуть гору очевидні і прагматичні речі про те, що Україна є незалежною державою, яка сама вирішує свою долю, тоді шанс на покращання відносин.