Про євротенденції
Данський парламент ухвалив новий закон про імміграцію, який набуде чинності з 1 липня. Спостерігачі вже заявили, що новий закон, який вимагає семирічного терміну перебування в країні для набуття її громадянства навіть для одружених з данцями, погіршить міжнародний імідж країни і є не чим іншим як поступкою уряду правій Народній партії.
Данське рішення — всього лише один епізод. Його першою ластівкою була поява на сцені високої політики Партії свободи в Австрії. За партію Йорга Хайдера, якого так потім критикували в Західній Європі, проголосувала майже третина австрійських виборців. Їм припали до душі обіцянки знизити кількість іммігрантів, та рівень злочинності, зачекати з розширенням Європейського Союзу. Рік нинішній. Франція. Спочатку тут громлять синагоги. Потім у другий тур президентських виборів наприкінці квітня несподівано виходить Жан-Марі Ле Пен, лідер Національного фронту, головні гасла якого перегукувалися з ідеями Партії свободи. За іронією долі, Франція була одним з організаторів дипломатичної блокади Австрії. Нідерланди. Тут гине Пім Фортайн — лідер щойно створеної правої організації, яка проголошує практично те ж саме, що й Йорг Хайдер, і Жан-Марі Ле Пен. Партія швидко вибивається в лідери політичного життя в країні, і після загибелі свого лідера вдало фінішує на парламентських виборах. Можна було говорити, що не все гаразд в австрійському суспільстві. Що є певні проблеми у Франції. Але приклади традиційно толерантних Нідерландів і Данії, двох досі абсолютно спокійних королівств на Півночі Європи, змушує говорити, що йдеться вже про тенденцію.
Саме про неї й говорив на саміті країн Центральної Європи під Любляною Президент Леонід Кучма — Західна Європа переживає кризу ідентичності, розповсюджуються радикальні рухи, ксенофобія, антисемітизм.
Дехто вже почав говорити за принципом — «сам дурень» — а от, мовляв, у вашій Європі. Дехто говорить, що «євразійство переможе». Дехто — щось іще. Не здогадуючися, як направді дрібно це звучить.
Західна Європа, як і Східна, породжувала не лише позитивні тенденції. Але при цьому завжди знаходила можливість і механізм їх подолання. Сьогодні вже ніхто в Німеччині не мріє про світову імперію. Суспільствам властиво хворіти — і лікуватися. Нам же досі було властиво запозичувати не найкраще, не бажаючи при цьому помічати власних хвороб. З усього мають бути винесені певні уроки — а щодо здатності до цього, на жаль, надто часто виникають сумніви. Тим більше, що європейські хвороби викликані страхом перед змінами.
