Про зміну парадигми конфлікту

Цими днями в Києві відбувся дводенний практичний семінар для спеціалістів «Стратегічні комунікації в контексті гібридної війни». Організований за сприяння Центру інформації та документації захід є дуже актуальним для нашої держави, яка зараз потерпає від російської агресії на сході України. «Дню» вдалося поспілкуватися з одним із учасників цього семінару Крістофером ДОНЕЛЛІ, директором Institute for Statecraft (Інститут мистецтва керування державою), Великобританія. Він є автором низки публікацій, присвячених питанням оборони й безпеки.

«ЦЯ ВІЙНА Є СТАРОЮ І ВОДНОЧАС НОВОЮ»

— В Україні та на Заході дехто вважає, що розпочата Росією війна проти нашої країни є новою, проте деякі експерти зазначають, що нове це добре забуте старе, адже таку техніку ведення війни застосовували більшовики ще на початку минулого століття. Яка ваша думка щодо цього?

— Ця війна є старою і водночас новою. Старою за принципами, але новою у реалізації на практиці. У певному сенсі всі риси сучасної гібридної війни чи невизначеної війни ми бачили раніше. Але на практиці сьогодні нові інструменти проявилися в новій формі і новій комбінації. Проблема в тому, що класичне ведення війни розглядається багатьма націями як непродуктивний та неефективний спосіб досягнення мети перед технологічною перевагою США або перед можливістю використання ядерної зброї. Це по-перше. А по-друге, світ більше не ділиться на два блоки, дві ворогуючі сторони, в якій основним елементом могутності була дуже груба військова економіка. Світ зараз краще описати ідеєю «виючої екології», в якій усі тварини конкурують одна з одною і водночас конкурують з довкіллям.

Тому розглянемо екологію, в якій усі гравці держави, мережі, терористичні організації, величезні компанії, комерційні організації — всі конкурують одне з одним, часом із застосуванням насильства і водночас конкуруючи з довкіллям. Це світ, яким ми бачимо його сьогодні. Україна, як Великобританія, Росія та інші країни борються у цьому довкіллі. І в цьому новому довкіллі зброя, яку різні гравці використовують, еквівалентно до кігтів, дзьобів, рогів звірів в екології, є зовсім іншою у порівнянні з тією, яка застосовувалась у класичних зіткненнях під час холодної війни чи Другої світової. Все стає зброєю. Існує економічна зброя, фінанси та гроші стають зброєю. Гроші, які використовують як інвестиції, — є зброєю. Гроші, що використовують як хабар, також  зброя. Корупція є зброєю. Енергетична безпека, постачання енергоресурсів є зброєю. Кіберпростір є зброєю. Всі ці речі використовуються зараз державою, щоб досягти її цілей з допомогою агресії.  Росія, наприклад використовує всі ці функції, координуючи цю зброю, ці інструменти конкуренції послідовно руками генерального штабу в Москві у будинку на Набережній, який належав генштабу армії. Керівництву цього штабу наказали зробити зброєю ці інструменти, щоб використовувати їх більш послідовно і ефективно. Це є визнанням того, що це війна нового типу. За останні 20 років ми прийшли з холодної війни до гарячого миру. Ми змінили парадигму конфлікту.

— У своїй статті за 2012 рік під назвою «Переосмислення підготовки стратегії» ви писали про важливість чіткого розуміння країнами власних національних інтересів. То на вашу думку, чи розуміє Росія, що її довгостроковим інтересам не відповідає агресія проти України?

— Це дуже цікаве запитання. По-перше, якщо ми хочемо змінити парадигму конфлікту, нам треба бути задіяним у ньому. Якщо хтось використовує конфлікти проти вас, ви повинні це усвідомлювати і давати відсіч. Ви не можете сказати, що це не в ваших довгострокових інтересах. Це війна, конфлікт, конкуренція, в якій використовується класична зброя, а також частина процесу, який є ненасильницьким. Тобто ви не можете цього ігнорувати. По-друге, якщо ви встряли у світову конкуренцію, то вам треба конкурувати. Вам треба мати щось, що підвищить вашу конкурентну перевагу, якщо ви збираєтесь переслідувати ваші національні інтереси.

Україна має створити можливості ведення боротьби у цій гібридній війні, конкурувати у цьому новому світі. У вас немає жодного вибору. Ви маєте зрозуміти ворога, зрозуміти себе, зрозуміти власну вразливість, ви маєте захищати себе. І одним із елементів цього є керівництво, яке спроможне мислити стратегічно й має донести цю стратегію населенню. Тому що інформація — найважливіша зброя у цій війні
 

Чи це мудро з боку Росії вести цю війну проти України в даний момент? Звісно, росіяни скажуть: так. Бо російське керівництво не хоче дати Україні стати нормальною західною країною.

— Так це короткострокова чи все-таки довгострокова мета Росії?

— На мій погляд, це не в довгострокових інтересах Росії. Ми вважаємо, що в довгострокових національних інтересах Росії бути частиною західної системи. Але у Путіна інший погляд. Він визначає Росію як окрему від західної системи і дуже відмінну. Путін каже Заходу: ви нам не потрібні, ми самодостатні і можемо самі справитись, у нас відмінна слов’янська культура, і ми не зацікавлені в тому, що Захід може нам запропонувати. Правий він чи ні — це дуже велика різниця поглядів.

«МИ НЕ РОЗВИНУЛИ ВЛАСНИХ МЕХАНІЗМІВ ДЛЯ ВЕДЕННЯ ВІЙНИ ТАКОГО ВИДУ»

— Що ви можете сказати про західну реакцію на агресію проти України? Чи досить санкцій, запроваджених Заходом проти Росії, щоб зупинити Путіна, чи все-таки на столі, як кажуть, має бути військовий варіант, як це було у випадку з Іраком чи Сербією Мілошевича?

— По-перше, від самого початку, коли Росія розвивала таке розуміння світу і такого способу ведення конфлікту упродовж 15 — 20 років, західні країни намагалися привести Росію у нашу сім’ю націй, зробити Росію партнером і зрештою ми зазнали невдачі. Я витратив 10 років свого життя, намагаючись зробити Росію партнером.

— А чому, на вашу думку, Захід зазнав невдачі?

— Зважаючи на те, в якому напрямі рухалася Росія, багато країн і людей на Заході не розуміли, що змінюється парадигма конфлікту. І лише зараз вони починають розуміти це. Ми не розвинули власних механізмів для ведення війни такого виду. І навпаки ми завдали шкоди нашим військовим структурам, істотно зменшуючи їх. І коли нам доведеться вступати у конфлікт, який стане насильницьким, Захід не розвинув можливостей відповісти військовим шляхом у такій мірі, як до цього готова Росія. Ми не були готовими до того, що сталося. Ми не готові, щоб дати відповідь. Отже, росіяни досягли свого швидко, ще до того, як можна було отримати західну реакцію.

Зараз Захід хоче реагувати ефективно, але питання як це зробити. Наприклад, якщо ви хочете вторгнутися в Крим, чи це реалістичний варіант? Із військової точки зору та геополітичної перспективи це не реально.

«САНКЦІЇ БУДУТЬ ДУЖЕ ЕФЕКТИВНИМ ІНСТРУМЕНТОМ, ЯКЩО ВОНИ ПРОДОВЖУВАТИМУТЬСЯ ТРИВАЛИЙ ЧАС...»

— Що ж тоді робити?

— Одна ідея полягає в запровадженні санкцій проти Росії, щоб переконати її не продовжувати агресію на сході України, не підтримувати сепаратистів. А санкції будуть дуже ефективним інструментом проти Росії, якщо вони  продовжуватимуться тривалий час і ефективно застосовуватися. Якщо вони будуть короткостроковими, як жест, тоді не мають сенсу.

— А чому все-таки не пропонується військовий варіант, щоб змусити Путіна відступити?

— Якщо росіяни й далі продовжуватимуть агресію, тоді вони створять нові лінії поділу в Європі, які можуть стати постійними. Ні Європейський Союз, ні США — ніхто не хоче цього дозволити Росії. Всі сподіваються, що Росія не буде вперто продовжувати таку діяльність. А чи можливо це за нинішнього керівництва? На це поки що не схоже. Те, що я бачу, це — поступове переозброєння армії Росії, зміна природи та структури нашої військової організації і розвиток наших спроможностей вести військові дії у цій новій війні.

«ОБСТАВИНИ, ЯКІ РОБИЛИ ЧЛЕНСТВО УКРАЇНИ В НАТО СЬОГОДНІ МАЛОЙМОВІРНИМИ, ЗАВТРА МОЖУТЬ ЗМІНИТИСЯ»

— Чи не вважаєте ви помилкою розпуск після розпаду Радянського союзу спеціалістів-кремленологів і через що, Захід своєчасно не помітив небезпечний тенденцій розвитку Росії?

— Кремленологи повертаються. Це правда, що у більшості західних країн було багато людей, які вивчали Росію, але потім вони переключилися на Близький Схід, арабський світ, Іран, тероризм. І нам потрібно відродити розуміння того, робить Росія. До речі, Україні — також. Україна має велику можливість, яку вона не використала для дослідження і розуміння того, що відбувається у Москві.      

— Ви, напевне, знаєте, що нова українська влада скасує позаблоковий статус і поставить за мету — вступ до Північноатлантичного Альянсу. Чи вважаєте ви доречними у такій ситуації заяви деяких іноземних лідерів, що Україна не буде членом НАТО, хоча в заяві Бухарестського саміту у квітні 2008 року чітко сказано: що Україна і Грузія у майбутньому стануть членом Альянсу?

— По-перше, не розумно передбачати майбутнє. По-друге, не розумно і не дуже добре у мистецтві державного управління виключати будь-які можливості. Я пам’ятаю, що 20 років тому було немислимим, що НАТО коли-небудь буде залучено до використання сили у військовому конфлікті, якщо не буде здійснено нападу на члена Альянсу. І як ви пам’ятаєте ми завдавали бомбового удару по Сербії. Тому все змінюється причому дуже радикально. І багато країн у НАТО сьогодні вважали б немислимим 50 років тому, що вони коли-небудь будуть членами цієї організації. По-перше, не зовсім розумно виключати все. По-друге, світ змінюється дуже швидко й обставини, які робили членство України в НАТО сьогодні малоймовірними, завтра можуть змінитися. Це реальність ситуації.

«ВИ МАЄТЕ ЗАХИЩАТИ СЕБЕ»

— Що, на вашу думку, має бути зроблено Україною і Заходом, щоб справитися з російською пропагандою і виграти цю гібридну війну?

— Україна, як Британія та інші країни, має створити спроможності вести боротьбу у цій гібридній війні, конкурувати у цьому новому світі. Вам просто треба це робити. У вас немає вибору. Коли ми говоримо про стратегічні комунікації, щоб вести війну потрібна стратегія і стратегічне мислення. Ви маєте зрозуміти ворога, зрозуміти себе, зрозуміти власну вразливість, ви маєте захищати себе. У цьому світі це означає державне управління, що є ключем до успіху у будь-якій війні. Ви повинні мати ефективний уряд, якому довірятиме населення. І це перше, що має зробити країна. Й одним з елементів цього є керівництво, яке вміє мислити стратегічно і повинне  комунікувати цю стратегію населенню. Тому що інформація це  — найважливіший інструмент чи зброя у цій війні. Тому стратегічна комунікація потребує спершу стратегії, а потім комунікації. Якщо ви маєте комунікацію, а не матимете стратегії, ви зазнаєте невдачі. Тому перш за все ви повинні мати стратегію, яку будете комунікувати. А якщо у вас будуть лише публічні відносини або іншими словами просто пропаганда, що це не спрацює. Вона буде порожньою. Населення не буде слідувати за вами.