Просто хвороба чи рак?

Останніми днями на Заході жваво обговорювалися австрійські новини. «Історична помилка» — саме так газети, телебачення, радіо назвали, очевидно, з легкої руки німецького міністра Рудольфа Шарпінга, прихід до влади в Австрії крайніх правих сил. На цей раз преса, яка зазвичай сповідує об’єктивність та виваженість, однозначно величає лідера Партії свободи Йорга Хайдера (який особисто до уряду не увійшов) — неонацистом, якому не повинно бути місця в Європі. Європейський Союз вперше порушив правило консенсусу при прийнятті рішення і ухвалив ізолювати Австрію, незважаючи на протести Відня, до речі, цілком справедливі, якщо завжди при прийнятті рішень зважати тільки на букву закону, а не на його дух.

Але поки що головною ідеєю публікацій, інтерв’ю, виступів залишається одне: хвора Австрія поводить себе неадекватно, і її якось потрібно лікувати.

Якось випускається з уваги, що прихід дуже небезпечних сил до влади, сил, які сповідують відверту ксенофобію, а їхній лідер — вшановує вояків СС цілком публічно, стався в більш-менш спокійний історичний період в одній з найбільш благополучних та багатих країн світу. Рівень доходів у Австрії — серед найвищих у Європі, рівень безробіття — майже мінімальний. Австрія, хоча й не так давно стала членом ЄС, завжди була дуже тісно інтегрована до всіх західноєвропейських механізмів, за винятком НАТО. Ніхто ніколи раніше не робив гучних доповідей про проблеми австрійської демократії, ніхто до останніх парламентських виборів не помічав жодних відхилень. Так, наче австрійці просто разом збожеволіли в день виборів.

Ніхто не задумувався про справжні причини, з яких на владний Олімп гордо увійшли радикальні, м’яко кажучи, сили, представлені в уряді аж ніяк не старцями — зокрема, новому міністрові оборони, члену партії Хайдера, лише 36 років.

Ніхто, здається, ще не зрозумів, що Австрія — це лише другий (після Балкан), але далеко не останній, на жаль, показник того, що хвора практично вся Європа — від Сходу до Заходу. Ця Європа своєчасно не провела так звану денацифікацію Австрії — як було в Німеччині та Італії. Ця Європа прогледіла перші вибухи балканської кризи. Ця Європа не бажає поки що міряти світ іншими категоріями, ніж ринок. Зрештою, як показує австрійський приклад, ця Європа настільки не бажає усвідомити життєву необхідність серйозних змін (принаймні на рівні пересічного обивателя), що ладна голосувати за будь-кого, хто обіцяє збереження звичного замкнутого, але комфортного світу.

Зрозуміло, що Відень ніхто не бомбуватиме, як Белград.

Зрозуміло також, що Європейський Союз, який ще з минулого року наближався до порогу кризи, тепер цей поріг подолав, задовго до випробування розширенням. До речі, в дуже непевне становище поставила себе зараз і католицька церква, представники якої воліють краще помовчати. Невідомо, чим усе може закінчитися — чи тим, що ЄС втратить імідж союзу, заснованого на ідеях демократії, чи виключенням Австрії, чи новими виборами та новим урядом у цій країні. Чи, може, крахом сподівань побудувати дійсно єдину Європу, які знову обмежаться принципом спільного ринку. І не варто забувати, що крім Хайдера, ще є Ле Пен, національний фронт якого все ще тримається на французькій політичній сцені. Знайдуться й інші, як не буде знайдено досить міцних ліків.

І в нас знайдуться мислителі, які кричатимуть, що нема чого Україні робити в цій Європі.

ДО РЕЧІ

Як уже повідомляв «День», герой скандалу в Європі — голова Австрійської партії свободи Йорг Хайдер і голова Австрійської народної партії Вольфганг Шюссель підписали 3 лютого «Декларацію про відповідальність за Австрію — за майбутнє в центрі Європи». Цей документ, як поінформували «День» у посольстві Австрії в Україні, стане частиною програми нового уряду. Тон і зміст декларації мали б трохи зменшити емоції заповзятих опонентів Хайдера, його ультраправої партії та взагалі нового складу австрійського уряду. Наводимо лише кілька абзаців:

«Федеральний уряд підтверджує непорушність зв’язку з духовними і моральними цінностями, які є спільним спадком народів Європи і лежать в основі особистої і політичної свободи та в основі верховенства права, що створюють підгрунтя кожної демократії.

Федеральний уряд виступає за повагу, толерантність і порозуміння щодо всіх людей, незалежно від їхнього походження, релігійних переконань та світогляду. Уряд засуджує і рішуче виступає проти проявів будь-яких форм дискримінації, нетолерантності та гоніння в усіх сферах суспільного життя. Він намагається створити суспільство, проникнуте духом гуманізму і толерантності щодо представників усіх суспільних груп.

Федеральний уряд працюватиме для Австрії, в якій ворожнеча до іноземців, антисемітизм і расизм не мають місця. Уряд послідовно протидіятиме ідеям та принципам зневажливого ставлення до людини в будь-якій формі, їхнього поширення та виступатиме за всебічну повагу до прав і основних свобод представників будь-яких національностей, незалежно від того, за яких причин вони перебувають у Австрії. Він визнає власну особливу відповідальність за поважне ставлення до етнічних та релігійних меншин».