При своїх інтересах

Питання легітимації війни в Іраку, схоже, серйозно турбує тепер не тільки Велику Британію, але й президента Сполучених Штатів. Принаймні про це свідчать останні зустрічі американського керівництва. Спочатку з російською верхівкою провела переговори за закритими дверима радник президента США Кондолізза Райс. Учора ж відбувся обмін думками щодо післявоєнного облаштування Іраку між Джорджем Бушем та британським прем’єром Тоні Блером. Останній ще до початку воєнних дій докладав максимум зусиль для прийняття резолюції, яка б узаконила антиіракську кампанію. Це могло зняти хоча б частину відповідальності з ініціаторів війни. Такі ж цілі, на думку експертів, США та Британія переслідують донині. Росія в цій ситуації може отримати певну вигоду.

Війна розгорнулася не за задуманим сценарієм: жертв серед мирного населення уникнути не вдалося, гине багато військовослужбовців сил коаліції. Такий «результат» воєнної операції ставить під сумнів спокійне перебування Тоні Блера на прем’єрській посаді. Опозиційні консерватори вже неодноразово погрожували главі уряду відставкою. Аби уникнути такого розвитку подій, Блеру необхідно перестрахуватися за рахунок залучення Організації Об’єднаних Націй до облаштування Іраку. Зокрема, Лондон хотів би бачити ООН організатором всеіракської конференції, де оберуть нових лідерів країни. Вашингтон, щоправда, бажає обмежити роль Організації гуманітарними завданнями. Також Тоні Блер наполягає на залученні ООН до процесу відновлення Іраку на якомога ранніх стадіях. Буш у доступному для огляду майбутньому відводить головну роль у цій справі Сполученим Штатам.

Скористатися «свіжим» інтересом США та Британії до ООН можуть країни, які входять до Ради Безпеки Організації. Гарні шанси на відновлення теплих відносин з Вашингтоном має Росія. Доказом цього може слугувати відвідування Москви Кондоліззою Райс. Сполученим Штатам рано чи пізно знадобиться легітимація зміни режиму в Іраку з боку ООН, знадобиться офіційне зняття санкцій з Іраку, і тут Росія має (хоча й не дуже сильні) важелі впливу на ситуацію. Багато хто охарактеризував раптовий приїзд пані Райс, як спробу залагодити інцидент з обстрілом російських дипломатів. Посол Росії в Іраку Володимир Тіторенко звинуватив у тому, що сталося, американців, підкресливши, що обстріл був навмисним. Такого «мотиву» для візиту президентського радника США виключати не можна, але навряд чи американська делегація обійшла увагою розвиток відносин з Москвою загалом. Тим більше, що поцікавитися позицією Росії з різних питань вона була зобов’язана внаслідок подальшої участі в переговорах між Бушем і Блером у Белфасті. Урегулювання проблем у двосторонніх зв’язках потребують і майбутні зустрічі американського лідера з Володимиром Путіним — у травні та червні. В іншому разі Буша можуть недостатньо зрозуміти співвітчизники: мовляв, яка може бути зустріч з росіянами, які фактично виступали на боці Саддама? Перед Білим домом, таким чином, постало завдання вкотре переконати американську громадськість, що «Путін — друг». Цілком можливо, що Вашингтону вдасться це зробити без особливих проблем: слід нагадати, що під час дипломатичної перестрілки по Іраку найменше адміністрація Буша піддавала критиці російську позицію. Намагається перетвориться в очах Білого дому і Кремль. Чого тільки варта заява Володимира Путіна, зроблена ним минулого тижня: «З політичних і економічних міркувань Росія не зацікавлена у поразці Сполучених Штатів». Помітне також потеплення тону російських мас-медіа стосовно дій антиіракської коаліції. Російські аналітики дедалі частіше закликають своє керівництво прагматичніше підходити до вирішення питань зі США і намагатися отримати не тільки політичну користь. Американські джерела стверджують, наприклад, що в післявоєнному Іраку можуть бути враховані російські інтереси. Чи поставиться з розумінням до раціоналізму керівництва російське населення, серед якого переважають певною мірою антиамериканські настрої? Тим більше, що незабаром у Росії відбудуться парламентські вибори. Все залежатиме від майстерності Кремля переконувати, яку, здається, в Москві опанували сповна.