Путін надовго

Те, що першим запропонував Владислав Сурков у своєму «прощальному» інтерв’ю, ось-ось набере законної сили — це ідея обнуління колишніх президентських термінів після ухвалення нинішніх поправок до конституції Росії. Відповідну ідею в Думі озвучила перша жінка-космонавт Валентина Терешкова, і прийняли її з воістину космічною швидкістю — всього протягом п’яти годин, включно з часом, що був потрібен для приїзду в Думу самого Путіна та його виступу. Валентина Володимирівна запропонувала, оскільки всі нібито згодні з тим, що Володимир Путін повинен «залишатися поруч»,  то «питання не про нього, а про нас, громадян Росії та її майбутнього. Якщо так, то навіщо крутити й мудрити, навіщо будувати якісь штучні конструкції? Треба все чесно, відкрито та публічно передбачити. Або взагалі усунути обмеження щодо кількості президентських термінів у конституції. Але що я точно знаю — сама наявність такої можливості для чинного президента, враховуючи його щонайпотужніший авторитет, — це стабілізуючий чинник для нашого суспільства». І простодушно зізналася, що росіяни з побоюванням думають про те, що їх чекає після 2024 року. Правда, не уточнила, що багато хто якраз побоюється того, що Путін залишиться при владі назавжди, перетворившись на незамінного «царя-батечка».

А Володимир Володимирович  так відреагував на ініціативу, поза сумнівом, заздалегідь із ним погоджену: «Ми бачимо, наскільки складна с ситуація у світовій політиці, у сфері безпеки, в глобальній економіці. Тут ще і коронавірус до нас прилетів, і ціни на нафту танцюють і стрибають, а разом із ними і курс національної валюти та біржі. Але, до речі, скористаюся цією трибуною, аби сказати: упевнений абсолютно, ми цей період пройдемо, пройдемо гідно. І економіка в цілому зміцнюватиметься, і найважливіші галузі виробництва будуть потужнішими та конкурентоздатними. Але треба працювати і працювати разом, консолідовано. Проте все це, безумовно, створює для нас додаткові ризики і, як зараз кажуть, виклики. При цьому в світі, звичайно ж, — про це теж ми говоримо завжди, знаємо про це — є і ті, хто хотів би стримати Росію, і для цього готові використовувати будь-яку можливість. До того ж  усі чудово розуміють, що й усередині країни у нас, на жаль, багато що ще доки, що називається, зроблено, як у народі кажуть, «на живу нитку», і поки що дуже багато у нас вразливого. Це стосується і внутрішньополітичної стабільності, міжнаціональної та міжрелігійної згоди, економічного та соціального розвитку. Тому зрозуміло, чому під час роботи над поправками виникло й обговорюється все гостріше й активніше питання про те, як формуватиметься вищий інститут державної влади в Росії, а саме —  інститут президентської влади. Адже саме президент є гарантом Конституції, а якщо сказати простіше, по-іншому, є гарантом безпеки нашої держави, його внутрішньої стабільності та внутрішнього, ще раз це скажу, еволюційного розвитку. Саме еволюційного, нам досить уже було революцій, Росія свій «план з революцій» виконала».

Після такої довготривалої преамбули президент перейшов до суті справи: «Вважаю і глибоко переконаний у тому, що сильна президентська вертикаль для нашої країни, для Росії, абсолютно необхідна. І сьогоднішня ситуація в економіці, я вже щойно про це сказав, не лише в економіці, у сфері безпеки, зайвий раз нам про це з вами нагадує. Насамперед це необхідно для стабільності.

Суворо кажучи, формально сьогодні можна було б відмінити обмеження щодо термінів, тим більше що в багатьох інших країнах, поміж них і в наших сусідів, така практика існує, жодних обмежень щодо кількості термінів обрання очільника держави немає. В умовах, коли країна переживає такі потрясіння і, певна річ, складнощі,— а в нашому випадку ми ще не все здолали після руйнації Союзу, це теж зрозуміло, — стабільність, можливо, і важливіша, і повинна бути в пріоритеті. Особливо, повторю, в той час, коли у країні ще багато проблем. Але коли політична, економічна, соціальна сфери мають внутрішню стійкість, зрілість, коли держава стає, безумовно, потужнішою та важко вразливою ззовні, тоді на перший план, безумовно, виходить саме можливість змінюваності влади. Вона потрібна для динаміки розвитку країни. А ми з вами якраз ухвалюємо поправки не на рік, не на два і навіть не на десять, я сподіваюся, а на більш віддалену історичну перспективу, хоч би років на 30-50. І в цій довгостроковій перспективі суспільство повинне мати гарантії, що регулярна зміна влади буде забезпечена. Про майбутні покоління нам із вами потрібно подумати. Тому вважаю все-таки недоцільним вилучати з Конституції обмеження щодо кількості президентських термінів.

Друга пропозиція, по суті, означає вилучити обмеження для будь-якої людини, для будь-якого громадянина, і чинного Президента також, і дозволити в майбутньому брати участь у виборах. Певна річ, шляхом відкритих і конкурентних виборів. Ну і, зрозуміло, лише в разі, якщо громадяни підтримають таку пропозицію, таку поправку, скажуть «так» під час загальноросійського голосування 22 квітня цього року.

Цей варіант був би можливий, але за однієї умови, а саме: якщо Конституційний Суд Російської Федерації дасть офіційний висновок, що така поправка не суперечитиме принципам і основним положенням Основного закону, Конституції».

Мимохіть майне думка, що і коронавірус росіяни винайшли, а потім до Китаю закинули, і ціни на нафту навмисно знизили якраз перед другим читанням конституційних поправок і внесення до найостаннішої миті найважливішої з них, що дозволить Путіну залишитися при владі, якщо доживе, аж до 2036 року. А все для того, щоб депутати, а потім і всі росіяни, злякані нестабільністю, що виникає від коронавірусу й обвалу нафтових цін, слухняно проголосували б за довічне путінське президентство (якщо доживе до 2036 року, можна буде просто ще раз поміняти конституцію). Тепер у опозиції неначе з’явився привід для масових протестів проти призначення Путіна царем, але тут якраз коронавірус став у нагоді: московська мерія під приводом боротьби з епідемією і негайно після прийняття поправки про обнуління термінів заборонила на місяць усі масові зібрання з кількістю учасників понад 5 тисяч осіб. До речі, цю заборону, і саме під личиною боротьби з корона вірусом, Олексій Навальний передбачав і заздалегідь написав про нього в своєму Twitter. Власне, можливість обнуління президентських термінів була закладена із самого початку, як тільки Путін надав свої поправки. Причому жодної спеціальної поправки не було потрібно, а лише відповідне визначення Конституційного суду, який, звичайно ж, у потрібний час його б покірливо ухвалив. Але Путін вирішив відразу розставити всі крапки й отримати потрібний висновок КС  найближчим часом. А взагалі ухвалення поправок до конституції та поведінка Путіна дуже нагадує Пушкінського «Бориса Годунова»:

«Народ еще повоет да поплачет,

Борис еще поморщится немного,

Что пьяница пред чаркою вина,

И наконец по милости своей

Принять венец смиренно

согласится;

А там — а там он будет нами

править

По-прежнему.»

Тепер Путін  може 2024 року обирати — чи то самому йти на вибори, чи то пускати на них Медведєва, у якого, до речі, єдиний президентський термін теж обнулиться. Рішення, вочевидь, залежатиме від багатьох чинників: стану здоров’я Путіна, економічний стан і настрій суспільства, а також міра обираності Медведєва на той час. Але в будь-якому разі Володимир Володимирович зараз дуже мало відрізняється від довічно обираних центрально-азійських володарів. Ось тільки одне запитання виникає: якщо в Росії через три десятки років після розпаду СРСР усе так погано і в економіці, і в суспільстві, що стабільність може забезпечити лише горезвісна «президентська вертикаль», то чи не є головним винуватцем цього сам Володимир Володимирович, що перебуває при владі останні 20 років? Дай Боже, щоб це запитання виникло у більшості росіян, коли вони підуть на «всенародне голосування» щодо поправок до конституції.