Путін застерігає Обаму... через The New York Times

Схоже, що завдяки сирійському питанню, зокрема останній пропозиції щодо контролю над хімічною зброєю в цій країні, російський президент Володимир Путін набирає все більшої ваги на міжнародній арені і все більше прагне видавати себе за миротворця. І як відзначає The New York Times у статті «Обама робить паузу, а Путін тим часом займає центральне місце», останнім часом президент РФ досягнув низку цілей, в основному за рахунок Вашингтона. «Він вручив дипломатичний рятувальний круг своєму давньому союзнику в Сирії президенту Башару аль-Асадау, який не так давно ризикував утратити владу і щодо якого президент Обама двічі заявив, що той має піти у відставку. Путін не дав Обамі в обхід Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй, де Росія має право вето, відстоювати американські пріоритети в односторонньому порядку», — відзначає видання.

Оглядач цієї газети Морін Дауд пише, що російський президент холоднокровно відлупцював Обаму і прийнявши Сноудена, і з питання щодо Сирії, й лише минулого тижня назвав Джона Керрі брехуном. «Зараз, — продовжує Дауд, — коли стало ясно, що Обама не здатний спонукати на саме дріб’язкове бомбування Сирії, ні Конгрес, ні американську громадськість, ні свою власну дружину, ні людство, ні дочку бушівського віце-президента Ліз Чейні, ні навіть Дональда Рамсфелда з його «Шоком і трепетом», на допомогу йому скаче по пояс голий Путін-Пут (як кликав його Буш), який пропонує вихід і спосіб врятувати обличчя. Якби це було кіно, ми знали б, що це підстава. Ми не можемо довіряти ні бездушному Путіну, цьому колишньому кегебешникові, чиє обличчя зробив ще більш кам’яним ботокс, ні безсердечному Башару Асаду. До вівторка Миротворець Путін вже ставив свої умови».

Консервативний коментатор Бен Шапіро на сайті breibart.com відзначає: «Президент Обама в розпачі схопився за цю оливкову гілку... Так росіяни і сирійці вициганили собі вихід із нинішніх халеп Асада. Асад залишається при владі. Його режим залишається недоторканним. Асад зловив американців на блефі й виграв. Це окрилить його так само, як і його ляльководів у Тегерані. Опозиціонери «Аль-Каїди» теж залишилися при своєму і, можливо, трохи осміліли, побачивши порожні погрози Обами. Путін захопив світове лідерство у царині зовнішньої політики. Тим часом Обама проголошує перемогу, а його лакеї в пресі схиляють коліна перед його геніальністю».

Тим часом Пеггі Нунан у консервативній Wall Street Journal відзначає, що російська пропозиція насправді є «абсурдною» й Обама повинен це знати.

«Башар Асад , — продовжує автор, — не здасть всю своє заховану зброю у воєнний час, у розпал настільки запеклого конфлікту, коли сьогодні його збройні сили бомбили райони Дамаска, тобто міста, в якому він живе. У такій ситуації його зброя не піддається обліку, її не можна упакувати, транспортувати або від неї позбавитися, навіть якщо б він цього хотів . Але на те, щоб абсурдність цього стала очевидною, потрібен час — тижні, місяці».

Подібної думки дотримується Томас Ліфсон із журналу American Thinker. «Зібрати всю хімічну зброю було б складно навіть у мирній країні, — пише він, — а в Сирії, яка роздирається війною, це майже неможливо. Путін і Асад можуть стриножити Обаму, просто затягуючи цей процес. У той же самий час Росія стане головним гарантом миру на Близькому Сході, а іранські мулли продовжать свою ядерну програму, мета якої — повністю змінити розклад на Близькому Сході. Це колосальна перемога Путіна і поразка Обами».

«Путін не врятував Обаму: він його побив», — резюмує Лі Сміт на сайті консервативного журналу Weekly Standard. «Якщо вашу зовнішню політику доводиться рятувати диктатору, то вона у вас неправильна», — говориться у заголовку на ліберальному сайті Slate.

Але схоже, що Путін не має наміру зупинятися на досягнутому і збирається впливати вже безпосередньо на американську публіку, подібно до того, як він робив звернення до українців, пропагуючи в телеінтерв’ю Митний союз. Свідченням цього є опублікована на сторінках The New York Times стаття із застереженням на адресу США щодо удару по Сирії.

«Потенційний удар Сполучених Штатів із Сирії, незважаючи на жорстку опозицію з боку як політичних, так і релігійних лідерів багатьох країн, включаючи папу римського, призведе до ще більших невинних жертв і ескалації ситуації, можливо, до поширення конфлікту далеко за межі кордонів Сирії», — наголосив російський президент.

Путін привітав зацікавленість президента Обами у продовженні діалогу з Росією щодо Сирії. Але разом з тим він відзначив, що його насторожує спроба президента Обами наголосити на винятковості американської нації. «Дуже небезпечно навіювати людям думки про те, щоб вони вважали себе винятковими, хоч би яка була мотивація. Є великі країни і маленькі, багаті й бідні, з глибокими демократичними традиціями і такі, які ще шукають свій шлях до демократії. І їхня політика розрізняється теж. Усі ми різні, та коли просимо благословення у Господа, то не повинні забувати, що Бог створив нас рівними», — завершує Путін свою статтю.

До речі, один із читачів під ніком uncle_from_us на форумі на радіо «Эхо Москви» так прокоментував слова Путіна: «Ми не захищаємо сирійського уряду, а міжнародне право» — «Якщо міжнародне право дозволяє застосовувати зброю масового ураження проти свого народу, то ну його на хрін, таке право! Як тільки диктаторам хтось наступає на хвіст, вони тут же починають кричати про дотримання міжнародного права».

Звернення президента Путіна до американців з’явилося в день, коли сирійську кризу обговорять у Женеві глави зовнішньополітичних відомств Росії та США. Їхні розмови точитимуться навколо російської пропозиції поставити сирійську хімічну зброю під контроль міжнародних спостерігачів. Повідомляється, що переговори Керрі з Лавровим в одному із женевських готелів можуть тривати до трьох днів.

Тим часом посланці до ООН п’яти постійних членів Ради Безпеки зустрілись у Нью-Йорку для обговорення згаданого російського плану та можливої резолюції, що ставила б Сирію в жорсткі рамки щодо виконання вимоги про передачу під контроль і подальше знищення хімічної зброї.

США, Франція та Британія хотіли б, щоби резолюція містила погрозу збройного удару по Сирії в разі невиконання, але росіяни і китайці виступають проти. «Провал політичного врегулювання не лише посилив непримиренність, але також призвів до появи на сцені нових дійових осіб і до нових, раніше нечуваних злочинів», — заявив голова Незалежної міжнародної слідчої комісії щодо Сирії Паулу Піньєйру.

Учора стало відомо, що в Нобелівський комітет було спрямовано ініціативний лист із пропозицією розглянути кандидатом на Премію миру президента Росії Володимира Путіна. З пропозицією нагородити Путіна виступив президент Всеросійського фонду освіти Сергій Комков. Причиною, що дозволяє нагородити Путіна, Комков вважає спроби російського президента переконати США відмовитися від військового удару по Сирії. «Путін докладає максимум зусиль до збереження миру і спокою не лише на території власної держави, а й активно сприяє мирному врегулюванню всіх конфліктів, які виникають на планеті», — йдеться в листі.

«ДЛЯ ПУТІНА ВСЕ ЦЕ ЗВОДИТЬСЯ ДО ВЛАДИ — ТІ, В КОГО ВОНА Є, — ВИНЯТКОВІ»

Д-р Метью РОЖАНСЬКІ, директор Інституту Кеннана в Міжнародному центрі науковців ім. Вудро Вільсона:

— Поки ще зарано говорити про те, як американські посадові особи або широка громадськість реагуватимуть на цей лист. Деякі, безсумнівно, згодні з тим, що він каже. Загалом, це досить логічний месидж про важливість міжнародного права, який багато американців гідно оцінять. Проте, я думаю, з його боку було помилкою те, що він конкретно не згадав про проблему хімічної зброї та багато трагічних жертв серед цивільного населення. Його зображення конфлікту як громадянської війни, що підживлюється насамперед зовнішньою підтримкою екстремістських повстанців, дещо однобоке й цинічне. Його точка зору про винятковість американської нації є допустимою, але навряд чи це змінить те, що є основною темою американської політики. Для Путіна все це зводиться до влади — ті, в кого вона є, — виняткові. Я думаю, що для багатьох американців винятковість виходить із того, що вони вважають моральною місією, незалежно від того, чи правильна вона, чи ні.

Я думаю, що Путіну буде дуже складно представити себе як миротворця. А зміна Обамою рішення із завдання авіаударів по Сирії залежатиме від того, чи буде внаслідок цих зусиль здано хімічну зброю.

«ЦЕ — ЛІДЕР, ЯКИЙ ВВАЖАЄ ЗА НІЩО ВЕРХОВЕНСТВО ЗАКОНУ У ВЛАСНІЙ КРАЇНІ»

Лілія ШЕВЦОВА, провідний науковий співробітник Московського центру Карнегі:

— З точки зору PR, я думаю, звернення Путіна до американського народу, яке, без сумніву, прочитає аудиторія, що, ймовірно, не надто розбирається у російських подіях і в тому, яким є правління Володимира Путіна. Це звернення, справді, може знайти уважного читача і підтримку, особливо серед тієї частини американського суспільства, яка є прихильником миру і якій остогидла політика американського втручання, яка хоче піти звідусіль — з Іраку, Афганістану, і не входити в жодному випадку до Сирії.

Якби подібне звернення зробив Обама до російського народу, то звернення Обами, з урахуванням нашого антиамериканізму, було б сприйнято набагато більш, скажімо, скептично або навіть вороже. Путін, справді, говорить — і це відчувається , — з позиції правоти і позиції сили, тому що формально він захищає міжнародно підтверджені і погоджені правила гри, підкріплені законом. Хоча насправді виходить досить лицемірна позиція: Путін підтримує правила гри, які фактично залишають Сирію в стані громадянської війни, і коли в Сирії зневажаються основні ціннісні установки, підтверджені західною цивілізацією. Виходить, що Путін є проповідником верховенства закону. І це — лідер , який вважає за ніщо це верховенство у власній країні.

Путін також дозволяє собі вчити Обаму, заявляючи , що не може бути унікальних націй, адже всі ми рівні перед Богом. І це говорить російський лідер, який вже рік тому проголосив тезу про унікальність російської цивілізації, що стала частиною оновленої зовнішньополітичної доктрини Росії, і активно пропагується міністром закордонних справ.

Парадокс полягає в тому, що в ситуації абсолютної дезорієнтації Заходу і втратою Америкою своєї місії, розуміння траєкторії, векторів у міжнародних відносинах, Путін виявляється набагато більш послідовним , виявляється лідером, який говорить з позиції більшої переконаності і з позиції правоти.

Це результат того, що Захід виявився в цивілізаційній пастці і не знає , як вийти із сирійського тупика, який є цивілізаційним тупиком. Захід сприймає простягнуту Путіним рятівну руку для того, щоб врятувати своє обличчя. Путін рятує обличчя Обами, який не знає, як вийти із сирійського глухого кута. І фактично Обама і Захід погоджуються на вирішення сирійського питання через розгляд питання безпеки — хімічної зброї. Хоча насправді сирійська проблема це не використання Асадом хімічної зброї, а громадянська війна і геноцид сирійським лідером власного народу.

Зрештою, тут програє не так Обама, а Захід, втративши обличчя. Оскільки варіант виходу з сирійського тупика, який зараз розглядається, взагалі неможливий. І, в кінцевому рахунку, Путін може заявити: ідея була хорошою, але здійснення було погане. А от що скаже Обама, бо він свою репутацію цим рішенням аж ніяк не врятує?