Радек СIКОРСКI: Україна — це ключова держава в Європі для рівноваги сил

Проблема недостатньої поінформованості українців про переваги чи ж недоліки членства України в НАТО на політичному порядку денному постає щоразу, коли керівники держави відвідують столиці західних держав. Слабкою поінформованістю суспільства прихильники ідеї вступу України до НАТО пояснюють видиму легкість, з якою українські комуністи влаштовують антинатовські протести. Остання публічна акція комуністів, спрямована проти Альянсу, — опитування мешканців Криму, яке місцеві комуністи назвали референдумом. Днями міфи і дійсність у контексті НАТО обговорювали українські експерти й урядовці в Києві. А чи може Україні стати в пригоді досвід сусідньої Польщі, яка стала членом Альянсу? Чи справді переваги членства в НАТО для поляків більші, ніж недоліки? Які Польща бачить плюси і мінуси від вступу до Альянсу? Про це інтерв’ю Українській Службі Бі-Бі-Сі розповідав міністр оборони Польщі Радек СІКОРСКІ. (www.bbc.co.uk)

— Чи варто було Польщі вісім років тому вступати до НАТО?

— Надзвичайно варто. Тут питання полягає не тільки в тому, що ми отримали доступ до технологій, процедур, а й у тому, що Північноатлантичний Альянс профінансував у нашій країні великі оборонні програми, які нам самим були б не під силу. НАТО будує в нас портові об’єкти, залізничні рампи, летовища, бункери, радари — і все це на кошти, що в багато разів перевищують наш грошовий внесок до Альянсу. Звичайно, це процес двосторонній. Ми також допомагаємо альянсові — хоча б тим, що підтримуємо його місію в Афганістані. Наступного року ми цю допомогу будемо розвивати далі. Завдяки подібним місіям наші солдати здобувають воєнний гарт, якого їм не дасть жодний полігон

— А чи не занадто висока ціна такого гарту? Адже невдовзі після вступу Польщі до НАТО Альянс завдав ударів проти колишньої Югославії. А тепер поляки збільшують свій контингент до Афганістану і затрати.

— Затрати є як людські, так і фінансові, але без цього неможлива сучасна армія. Це ціна незалежності, ціна забезпечення власної безпеки. Знаєте, кожна країна має армію — або власну, або чужу. А гадаю, що як ми, поляки, так і українці неодноразово мали змогу пересвідчитися в тому, що власна армія — дешевша!

— Якщо НАТО — клуб держав, який дає своїм членам певні привілеї в обмін на певні внески, — то чи повинен цей клуб далі розширюватися, приймати Грузію, Україну? Бо як колись сказав один із персонажів фільму братів Маркс, я ніколи не увійду до клубу, який би був готовий мене прийняти?

— Це не питання чиєїсь точки зору — це офіційна доктрина союзу, яка полягає в тому, що двері до НАТО відкриті. І так, як ми колись увійшли в ці двері — після значних зусиль, по семи роках намагань, після велетенського організаційного і політичного стрибка — так і інші держави можуть захотіти туди вступити. Але це союз добровільний. Нікого не можна примушувати. То має бути рішення навіть не урядів, точніше, не лише міністерств оборони, то не уряди, не збройні сили чи Міноборони вступають до НАТО, а самі народи входять до Альянсу. І ми хочемо мати таких членів, які прагнуть бути в нашому товаристві, в нашій сім’ї.

— Блок НАТО створювався передусім як Альянс оборонний. Чи такий от Альянс, який повсякчас розширюється, не втратить сенсу свого існування, перетворившись на таку собі велику загадкову організацію на кшталт ОБСЄ?

— Такі самі побоювання висловлювалися перед тим, як блок НАТО поширився на Польщу та інші країни центральної Європи. Але якби ви тепер поставили це запитання експертам НАТО, то вони б усі визнали, що наші країни додали безпеки Альянсові, а не лише брали щось від нього. Альянс є також таким собі інституційним «тараном», який пробиває виходи до інших інституцій, таких як, скажімо, Європейський Союз. Завдяки парасольці Альянсу іноземні інвестори почуваються безпечніше. Виникає також щось на кшталт інституційного суперництва між НАТО і ЄС.

— То, що — суцільні плюси і жодних мінусів?

— Ну, знаєте, важко говорити про мінуси, бо врешті решт це справа добровільна. Звісно, коли мова про місію в Афганістані, то можна говорити, що Польща не має там національних інтересів, і якби не наше членство в НАТО, то ми б туди наших хлопців не надсилали. Але я вважаю, що є ціла низка причин, з яких ми мали б допомогти урядові Афганістану, тож те, що ми там у контексті Альянсу, — це лише додатковий плюс.

— Коли ж повернутися до питання потенційного членства Грузії й України, то чи НАТО виграє від цього кроку? Це був би той самий ефективний Альянс — чи якийсь інший?

— То був би інший Альянс, бо це означало б суттєве розширення нашої діяльності на схід. Але Україна — це ключова держава в Європі, ключова для рівноваги сил. Так як незалежність України є для Польщі важливим національним зовнішньополітичним інтересом, так і вступ України до нашої сім’ї незалежних, демократичних ринкових держав дало б Україні те, що свого часу дало нам — вирвало б її з цієї сірої зони, де відбувається геополітичне перетягування канату. А гадаю, що Україна — принаймні на словах — хоче інтегрувати свою економіку з рештою Європи. Гадаю, членство в Альянсі тут би стало в пригоді.